10 тисяч гривень з місцевого бюджету спрямували депутати сільської ради на придбання подарунків з нагоди Міжнародного жіночого дня для активних та ініціативних жінок Свидівка і Сокирно.

-        Залишився дуже приємно здивованим від масштабів заходу. Чесно скажу - не очікував. Тепер станемо постійними глядачами, - зізнався по закінченню урочистостей односельцям депутат міської ради Олександр Згіблов.

Творчі колективи будинку культури цього разу дивували односельців насиченою програмою. Так, учасники драматичного гуртка, а це свидівоцька молодь - підготували веселі сценки, народні аматорські колективи «Обереги» та «Свидівчанка» дивували новими постановками. Чарівним співом вітали Марина Кулик, Дарина Власова, Анастасія Коваленко, Ірина Платошина.

-        Сучасні жінки – це громадсько активні особистості, - переконана сільський голова Світлана Вовк. – Саме такі живуть в нашому селі. Вони переймаються сільськими проблемами не менше власних. Не стоять осторонь суспільних робіт. При цьому залишаються ніжними та чарівними.

З-поміж тих, хто отримав подарунки цього дня від очільниці села – працівниці бюджетних установ, багатодітні матері, матері та дружини учасників АТО та громадські активістки.

Мошнівський ВІА «LoveCity» дебютував торік у рідному селі. Початок їх історії мало чим відрізняється від десятків інших музичних гуртів: троє талановитих дев’ятикласників місцевої школи під керівництвом молодого «культпрацівника» у вільний час займаються улюбленою справою – грають музику та співають. Тільки прихистком для них став не підвал, самотужки обладнаний під студію, а місцевий Будинок культури.

Поки що «LoveCity» не має власного репертуару: виконують римейки відомих композицій. Проте вже є перші успіхи й любов місцевих слухачів. Під час останнього концерту навіть прискіпливі мошнівчани викликали групу, яка заспівала «На белом­белом покрывале января», на біс.

– У проектах – створювати й авторські композиції та «показати себе» хоча б у місцевих конкурсах, – поділився керівник гурту Святослав Туз. – Зараз обмірковуємо участь в обласному турі фестивалю  «Червона Рута».

Наразі учасники ВІА посилено готуються, бо хочуть на 8 березня зробити односельцям гарний музичний подарунок.

Як народилась назва «LoveCity», натхненник та ініціатор створення ВІА вже не пам’ятає. Розповідає лишень, що було декілька варіантів, а остаточна назва прийшла спонтанно. Саму ж ідею організувати музичний гурт виношував ще зі студентських часів, коли навчався в Канівському коледжі культури і мистецтв.

ВІА дебютував торік на травневі свята з піснею «Білі лебеді». За час, що минув, колектив устиг взяти участь у кількох концертах у рідних Мошнах та порадувати на День села сусідів­білозірців. Проте головним здобутком року, що минув, керівник гурту вважає  створення «такої, як треба» команди.

Про своїх підопічних Святослав Туз розповідає із захопленням та любов’ю. Наголошує, що «вони все схвачують дуже швидко». Клавішниця та вокалістка Анжела Диченко цьогоріч закінчує місцеву музичну школу.

– Вона дуже талановита дівчина. Складається враження, що народилася з мікрофоном у руках, а потім все подальше життя грала та співала. Вона, виконуючи музичну композицію, навіть на клавіші не дивиться, – описує він. – Всебічно розвинена особистість і наш бас­гітарист Валентин Алхазов. Він грає на акордеоні, баяні, піаніно, фортепіано. Цього року планує вступати до Канівського коледжу здобувати фах баяніста­акомпаніатора. Часом ми виступаємо з ним дуетом. Музично обдарований і наш барабанщик Назар Касіянов. Він з нами недавно. Раніше я сам сидів на барабанах. Взагалі з початку створення гурту його склад змінювався. Планую шукати учасників і надалі. Непогано, щоб додався ще вокаліст.

– Поки що ми – кавер­група з широким репертуаром. На концертах виконуємо попурі з композицій різних часів. Беремо і хіти 90­х, і більш сучасну музику, – розповідає Святослав. – Хоча в планах є створення авторських пісень. Музику до них можу писати й сам. При цьому хочеться експериментувати. Вже пробував «вкинути» в мелодії то баян, то акордеон.

Для репетицій творча молодь збирається в Будинку культури регулярно. Планово – по вихідних, а окрім того, учасники гурту забігають готуватися як у когось є вільна хвилинка. Зараз група більш­менш оснащена й технічно. Новий комплект апаратури передав депутат Черкаської райради Володимир Шимановський після того, як побачив один із виступів «LoveCity». Починати ж довелося з бас­гітарою радянських часів та іншими «інструментами з горища». Та й сам ансамбль міг з’явитися раніше. Але не було підтримки від місцевої влади. Усе змінилося лише за головування теперішнього очільника села Богдана Шкарбути та директора БК Лесі Гаврилюк.

До створення ВІА Святослав Туз працював у місцевому клубі акомпаніатором. Потрапив сюди по закінченню Канівського коледжу у 2012 році, за розподілом, дослухавшись до поради одного з улюблених викладачів, Анатолія Миколайовича Кондратенка. Цю посаду обіймає й зараз, хоча вона дещо умовна.

– Штат Будинку культури маленький, тож доводиться виконувати багато роботи, – розповідає він. – Потрібно фотографувати – фотографую. Потрібно фонограму зробити – роблю. Зараз культуру взагалі кинули напризволяще. Але я не шкодую, що свого часу зробив цей вибір. Хоча були й інші варіанти. Можливо, залишусь у Мошнах назавжди. Особливо, якщо буде можливість придбати власне житло. Поки що його доводиться винаймати.

За словами Святослава, уродженця села Яблуневе Канівського району, любов до музики передалась йому в спадок. Усі його близькі були музично обдарованими. Бабуся Марія грала свого часу на балалайці, батько – на губній гармошці, а мама – на бандурі й співала.

– У дитинстві я намагався змайструвати гітару з якоїсь дровиняки та дротів, – пригадує він. – Років у 7-­8 на очі потрапив самоучитель з гри на баяні. З того часу й до сьогодні музика завжди зі мною.

Ілона Левченко

Правила ведення бізнесу в наш час суттєво змінилися порівняно з минулим сторіччям. Промислове підприємство вже не може функціонувати у відриві від громади. Принципи соціальної відповідальності, участь у житті населення та постійна співпраця з представниками місцевої влади — ось головні чинники, які дозволяють компанії стати лідером галузі. Яскравим прикладом такої взаємовигідної співпраці є діяльність агропромислового холдингу МХП.

Компанія є одним з найкрупніших роботодавців Черкащини, що тісно пов’язує її долю з долями місцевих жителів — але холдинг піклується не тільки про своїх співробітників, добре розуміючи важливість існування сильної та економічно забезпеченої громади. Протягом 2017 року МХП спрямував на реалізацію різних соціальних проектів: ремонту доріг і громадських будівель, придбання обладнання для шкіл та садочків, проведення свят і заходів тощо — понад 400 млн грн.

У Черкаській області працює ряд підприємств Групи МХП, серед яких основними є ТОВ «НВФ «Урожай», ДП «Перемога Нова» та ПрАТ «Миронівська птахофабрика». Кожне з них робить свій значний внесок у розвиток сіл та підвищення рівню добробуту місцевих жителів.

Соціально-орієнтована діяльність НВФ «Урожай»

Науково­виробнича фірма «Урожай» з 2006 року є важливою частиною потужностей холдингу МХП. На підприємстві залучено понад 2000 працівників, які проживають у прилеглих населених пунктах. Піклуючись про добробут свого колективу, їх сімей та родичів, а також  усіх мешканців регіону своєї присутності, підприємство витрачає частину свого бюджету на різноманітні соціально­орієнтовані програми. У 2017 році на умовах співфінансування було придбано електрогенератор для Моринської амбулаторії і 2 насосних агрегати для водонапірної башти у селі Литвинець. Заради забезпечення села Бобриці питною водою здійснено буріння свердловини.

Оскільки однією з головних проблем села є відсутність повноцінного медичного обслуговування, МХП організував виїзні прийоми кардіолога та офтальмолога в Черкаській області. У селі Степанці за підтримки НВФ «Урожай» відкрився кабінет лікувальної фізкультури та психологічного розвантаження для одиноких людей похилого віку й інвалідів. У Босівці за рахунок компанії придбали сучасне стоматологічне крісло.

Одне з найбільш значущих досягнень компанії у регіоні — масштабна допомога у відновленні Будинку культури в селі Ліпляве. На це було витрачено понад 300 тис. грн. Ще 60 тис. грн було направлено на реконструкцію ДНЗ «Казка» у Катеринополі. Стільки ж виділено на придбання освітлювального обладнання та звукової апаратури для місцевого будинку культури. У прилеглих районах підприємством облаштовано більше десятка дитячих майданчиків на загальну суму майже 500 тис. гривень.

«Підприємство робить значний акцент на поліпшенні відносин з громадами, адже бізнес має в першу чергу сприяти розвитку і надавати підтримку соціальній сфері на місцях. Взаємовигідна співпраця бізнесу та громади — це гарантія розвитку сільських територій, що надзвичайно важливо для села сьогодні, завтра і в майбутньому», — зазначив Олександр Воскобойнік, директор ТОВ «НВФ «Урожай».

Благодійність та інвестиції підприємства «Миронівська птахофабрика»

«Миронівська птахофабрика» також активно займається покращенням умов життя місцевих громад. На Канівщині було відкрито стаціонарний та мобільний соціальні магазини, де пенсіонери можуть придбати м’ясо птиці за зниженими цінами. Продукцію з курятини регулярно надають для потреб районної лікарні.

Фабрика у повній мірі бере участь у житті громад. Наприклад, минулого року у Каневі було профінансовано урочисте святкування Дня міста. Аналогічні заходи пройшли і в селах, де розташовані окремі об’єкти підприємства. А за проханням місцевих вірян профінансовано створення унікального іконостасу в Свято­Михайлівської церкві.

Розвиток інфраструктури є одним з головних чинників для утримання молоді від переселення з рідного села. Тому значні кошти виділяються на ремонт дорожнього покриття. Наприклад, у  селах Козарівка та  Синявка в минулому році на це пішло понад 300 тис. гривень. В селі Яблунів майже половина від цієї суми надана птахофабрикою для закінчення будівництва місцевого водогону.

Керівництво «Миронівської птахофабрики» не забуває й про ремонт важливих культурних і адміністративних споруд у регіоні. В селі Ліпляве профінансовано зведення покрівля сільської ради, а у Степанцях — ремонт приміщень та туалету школи. На дані роботи було виділено близько 500 тис. грн.

Птахофабрика допомагає освітнім закладам регіону покращувати матеріальну базу: для Канівської загальноосвітньої санаторної школи­інтернату виділено понад 20 тис. грн на придбання телевізора, а Келебердянському НВК — 50 тис. грн на закупівлю сучасної інтерактивної дошки.

«Важливою для нас є соціальна відповідальність перед місцевими громадами Канівщини. Тому ми продовжуємо укладати соціальні угоди та надавати благодійну допомогу, сприяючи розвитку нашого регіону та покращенню життя людей. За останні кілька років ми реалізували багато важливих для громади соціальних проектів, але попереду ще чимало роботи. Ми дуже раді бачити, що місцеві жителі стають більш активними і звертаються до нас частіше, адже бачать, що ці звернення не залишаються без відповіді. Спільно ми зможемо досягти процвітання Черкащини», — підкреслила Ольга Форостяна, директор ПрАТ «Миронівська птахофабрика».

ДП «Перемога Нова»

Птахофабрика «Перемога Нова» — це перше підприємство, яке увійшло до складу агропромислового холдингу МХП. Воно розташоване у селі Будище на Черкащині.

Для будь­якої громади найголовніше — це інвестиції у добробут дітей. В рамках соціальних проектів керівництва птахофабрики «Перемога Нова» було профінансовано придбання меблів і облаштування ігрових зон для ДНЗ «Струмочок», а також закупівлю крісел для шкільного актового залу. У суміжному селі Вітово навчально­виховний заклад отримав нові меблі та постільну білизну.

Одним з глобальних проектів, що реалізувало підприємство був ремонт дороги в с. Новоселівка. Обсяги фінансування — більше 200 тис. грн.

У Будищі за рахунок МХП облаштовано громадську свердловину з питною водою. До сільського клубу села Лозівок проведено електричне опалення. І все це — лише мала частина допомоги, яку підприємства холдингу щороку надають територіальним громадам, місцевій владі, дрібним та середнім підприємцям і окремим сільським жителям.

«Підприємство завжди йде назустріч зверненням громад та прагне спільно з ними розвивати села у регіоні присутності птахофабрики, — зазначив Віктор Гринюк, директор ДП «Перемога Нова». — Як частина Групи МХП, ми діємо на засадах соціальної відповідальності та зацікавлені в тому, щоб покращувати життя в регіонах — не тільки наших співробітників, але всіх жителів сіл у межах нашої присутності. Адже тільки так, рухаючись від окремих частин до цілого, можна побудувати сильну країну. Кожен робить свій вклад».

У 2018 році МХП продовжує надавати допомогу місцевим громадам у регіонах своєї присутності, заключаючи соціальні угоди із сільськими радами та реагуючи на запити громадян.

У Білозірській ОТГ запрацював Центр первинної медико-санітарної допомоги. Це – комунальний заклад, створений в контексті реформування медицини. Білозірська ОТГ перша серед громад області, де в рамках процесів децентралізації вже функціонує такий заклад первинної ланки медичної допомоги.

В урочистостях з нагоди відкриття взяли участь почесні гості з числа керівництва області та Черкаського району.

– У нас були амбулаторія та дільнична лікарня. Але ще в січні 2016 року нашим лікарям та медперсоналу не платили зарплати через Мінфін та Казначейство і ми були змушені створити комунальний заклад первинної медико-санітарної допомоги, – розповіла передісторію створення закладу заступник сільського голови з питань освіти та охорони здоров’я Білозірської ОТГ Ірина Грищенко. – Медична реформа передбачає, щоб і на первинному рівні були забезпечені комфортні умови для медичного обслуговування населення й працювали сімейні лікарі.

Тепер в комунальному закладі Білозірської ОТГ є денний стаціонар на 7 ліжок, поліклініка та передбачено обслуговування дільничною медсестрою на дому. У поліклініці працює чотири сімейні лікаря, лікар-педіатр та лікар-терапевт. Окрім того, в ОТГ функціонує філіал від Черкаської ЦРЛ – цілодобове стаціонарне відділення на десять ліжок.

Під Центр ПМСД реконструювали колишнє приміщення стаціонару дільничної лікарні. Ремонт тривав близько двох місяців. За 2 млн 150 тисяч грн зі старої будівлі, яка не ремонтувалась більше 30 років, зробили лялечку. Щоб справити новосілля швидше, у ремонті приміщення взяв участь навіть медичний персонал – допомагали обдирати «стару» фарбу на стінах. На ремонт пішли кошти, спрямовані з держбюджету на розвиток інфраструктури ОТГ та з місцевого бюджету. Оснащували ж центр не без участі благодійників. Наприклад, ковдри та постіль придбав «Червоний Хрест». За словами Ірини Грищенко, на сьогодні центр оснащений ще не на 100 % від потреби. Проте допомогти його доукомплектувати комп’ютерами вже пообіцяв нардеп Сергій Рудик. Окрім того, 60 тис. грн на Центр вже виділили на останній сільради.

– Найближчим часом плануємо докупити прилади, яких бракує згідно з затвердженим табелем оснащення. Електрокардіографи, пульсометри, стрічки тощо, – розповів головний лікар Центру Анатолій Коваленко. – У цьому ж списку й обладнання для лабораторної діагностики. Щоб була можливість за допомогою експрес-методів визначити рівень холестерину чи цукру в крові пацієнта. Також цьогоріч заплановано придбати два автомобілі для сімейних лікарів.

Подбали в Білозірській ОТГ і про побут медперсоналу. Надали гідні зарплати, передбачивши доплату з сільського бюджету. Молодий спеціаліст отримує тут в місяць 10 тис. грн. Не місцевих лікарів забезпечили житлом. Під квартири сімейним лікарям відремонтували приміщення старої школи, обладнавши їх усіма зручностями. Оплачує їм громада і половину вартості комунальних послуг.

– Думала, що приїду в «умови села», а тут житло дали, оборудували прекрасне робоче місце. Планую залишатися працювати тут і далі, – поділилася сімейний лікар Ірина Глушко. Молода фахівчиня приїхала до Білозірської ОТГ з Харківщини за розподілом.

Про гарні умови, створені щоб медики могли надавати населенню якісні послуги, говорять і інші лікарі Центру ПМСД. Так дільничний лікар-педіатр, Валентина Лукінова, яка пропрацювала в Білозір’ї 40 років, розповіла, що завжди мріяла мати окремий кабінет «здорової дитини». Тепер її мрія приймати малечу, що захворіла, окремо, здійснилася.

Ілона Левченко

Молода громада з центром у селищі Стеблів утворилася 28 грудня 2016 року. До її складу увійшли 12 населених пунктів Корсунь-Шевченківського району. За короткий проміжок часу новоствореній ОТГ вдалося реалізувати цілу низку соціальних проектів, навчитися заробляти й раціонально розподіляти кошти, а також чітко сформувати ключові напрями подальшого розвитку. Між іншим, серед досягнень об’єднаної громади є й такі здобутки, які впевнено можна назвати прогресивними. Про що саме йдеться? Читайте далі й дізнаєтеся!

Не субвенціями єдиними «сита» громада

У Стеблівській ОТГ переконливо спростовують думку тих скептиків децентралізації, які вважають, що об’єднані громади розвиваються лише за рахунок грантів та субвенцій. Не субвенціями єдиними «сита» громада, запевняють у Стеблеві.

– Ми створили сприятливий мікроклімат для заняття підприємницькою діяльністю. Місцева влада завжди відкрита до діалогу як з впливовими бізнесменами, так і з підприємцями ­ початківцями. У нашій громаді однаково гостинно зустрічають інвесторів з різних регіонів і готові йти на зустріч усім охочим займатися бізнесом, – стверджує голова Стеблівської ОТГ Олексій Данільченко.

І це цілком виправдана позиція з боку місцевої влади, адже надходження від податку на доходи фізичних осіб – одне з головних бюджетоформуючих джерел. Так, завдяки ПДФО за 12 місяців існування громади вдвічі збільшився річний обсяг коштів у розрахунку на одного жителя. Селищний бюджет зріс на 100%, а середня заробітна платня – майже на тисячу гривень. Уже нині ПДФО забезпечує надходжень до бюджету в розмірі 15 млн. грн. на рік. Утім, у Стеблівській ОТГ переконують, це лише початок.

Нині на території об’єднаної громади переважають підприємства аграрного сектору та переробної промисловості. Серед найбільш успішних та прибуткових – ПАТ « Стеблівська бавовняна прядильно ­ ткацька фабрика», продукцію якої (ковдри, пледи, тканини та спальні мішки) знають не лише на Черкащині, але й далеко за її  межами.   

Сьогодні на підприємстві працює понад дві сотні людей. Надалі плануємо розширити штат іще на п’ятдесят осіб, завдяки збільшенню робочих місць.

Приватне підприємство «Коріс АМ» є ще одним успішним підприємством, яке функціонує на території Стеблівської ОТГ. Тут виготовляють дерев’яне підлогове покриття високої якості. Підприємство не лише забезпечує значні находження до селищного бюджету, але й допомагає з працевлаштуванням місцевої молоді.

Як можна зрозуміти із досвіду Стеблівської ОТГ, від співпраці місцевої влади та бізнесу передовсім виграє громада. Відчуваючи розуміння та підтримку з боку влади, підприємці стають соціально відповідальними. Так, завдяки місцевому бізнесу виникають можливості реалізовувати важливі проекти. Серед них: організація регулярного вивезення побутових відходів (послуга безкоштовна для населення), благоустрій території навколишніх сіл та селищ, ямковий ремонт доріг і багато іншого. Крім того, у Стеблеві стверджують, що вже здолали проблему «тіньових» заробітків.

– Всі люди, які працюють на території нашої громади, працевлаштовані офіційно. Зарплат «у конвертах» ніхто не отримує. Ви, звісно, можете мені не повірити, але з утворенням об’єднаної громади рівень відповідальності її жителів суттєво зріс. Змінилося саме ставлення людей до спільного благополуччя. Бізнесмени стали відповідальними та розуміють, що від їх совісності безпосередньо залежить майбутнє громади, а отже, і їх власне майбутнє, – розповідає Олексій Данільченко. – І якщо раніше підприємці не знали, куди спрямовують сплачувані ними податки, то тепер можуть самі оцінити результати роботи місцевої влади. І для них це найкраща мотивація працювати чесно та прозоро.

Громаді – відремонтована амбулаторія, молодим лікарям – безкоштовне житло

Кошти, отримані з надходжень від ПДФО та гроші інфраструктурної субвенції спрямовують на реалізацію соціальних проектів. Серед найбільш гучних задумів, які вдалося втілити, – капітальний ремонт будівлі Стеблівської амбулаторії загальної практики сімейної медицини. Приміщення, якому більше ста років, тепер не впізнати. Тут замінили дах та вікна, утеплили будівлю та укріпили фундамент. На реалізацію проекту витратили 1,3 млн грн (1 млн – гроші від ДФРР і 300 тис. – кошти місцевого бюджету). На черзі – ремонтні роботи всередині приміщення, і ці витрати оплачуватимуть виключно з власної скарбниці.

– Не знаю, як там у Києві, але у нас – як мінімум, не гірше, – переконана завідувачка амбулаторії Людмила Шевченко. – Працюю тут уже понад тридцять років, але вперше бачу настільки блискавичні зміни. Ремонт будівлі розпочали місяць тому і вже майже завершили. Думаю, до кінця січня 2018 року закінчать і всі внутрішні роботи. Звісно ж, працювати у таких умовах, як для нас зараз створюють, саме задоволення.

Окрім реалізації вже звичних для новоствореної ОТГ проектів з ремонту доріг, амбулаторій, шкіл та садочків, у Стеблівській громаді вже сьогодні обмірковують віддалену перспективу своєї «малої батьківщини».

– Наше майбутнє – це наша молодь, – мудро зауважує Олексій Володимирович. – Ми поставили перед собою амбітну ціль – привабити у «село» молодих спеціалістів. А для цього необхідно створити гідні умови для їх роботи та проживання. 

Цей задум уже почали реалізовувати. Так, цьогоріч за кошти громади придбали службове житло для лікаря сімейної медицини. Не пошкодували також грошей на заміну вікон та ремонт санвузла у службовому будинку. Нині у цьому службовому будинку проживає разом із сім′єю молодий фахівець – лікар загальної практики сімейної медицини Світлана Охремова.

– Я родом із Рівненської області, але на Черкащині мені дуже подобається, – зізнається пані Світлана. – Коли приїздила сюди вперше, то домовилася із селищним головою, що залюбки працюватиму в громаді, якщо мою родину забезпечать житлом. І от сьогодні вже робимо в будинку ремонт.

 Нове життя до вподоби молодій сім′ї. Ще б пак, на мапі України складно знайти місце, де так тепло приймають молодих фахівців.

До речі, сьогодні у Стеблівській ОТГ шукають ще одного сімейного лікаря. Потенційному претенденту також готові придбати житло.

«Не вірте тим, хто каже, що децентралізація − погибель для малих сіл»

– У часи, коли об’єднання громади лише обговорювалося, людей турбувало не стільки будівництво чогось нового, скільки питання – чи вдасться зберегти вже існуючі об’єкти, – пригадує Олексій Данільченко. – Тоді я пообіцяв усім жителям, що після утворення ОТГ не буде закрито жодної школи, садочку чи амбулаторії. Що ж, вважаю, що обіцянки дотримано, адже у нас досі продовжують функціонувати всі заклади соціальної сфери. І в подальшому нічого закривати не плануємо, оскільки коштів вистачає на утримання кожного об’єкту.

І це не просто розмови. Коли на власні очі оцінюєш здобутки Стеблівської ОТГ, то у словах Олексія Володимировича не виникає жодних сумнівів. Посудіть самі: за неповний рік роботи відремонтували бібліотеку, глядацьку залу сільського клубу села Переможинці, сільський клуб у селі Яблунівка, утеплили будівлю дошкільного навчального закладу «Росинка» у Стеблеві та спорудили новий дитячий майданчик у селі Дацьки. А дороги ремонтують навіть у тих селах, де й самі старожили не могли пригадати, коли востаннє бачили, як кладуть асфальт.

Таким чином у Стеблівській об’єднаній громаді спростовують ще один міф і запевняють: децентралізація – це не погибель малих сіл, а навпаки – їх шанс стати успішними.

– До Стеблівської об′єднаної громади увійшли і малі села, ті, що колись вважалися дотаційними. Більше того, у деяких сільрад навіть не вистачало коштів на зарплати власним працівникам, – розповідає Олексій Данільченко. Всі населені пункти отримують необхідні ресурси для розвитку. На їхніх територіях ми розбудуємо розвинену інфраструктуру та створимо сприятливий інвестиційний клімат. На мою думку, це і є головною ідеєю децентралізації – дати імпульс для розвитку кожного села.   

Артем ЯКОВЛЄВ, фото автора

Відтепер жителі селища Ірдинь мають змогу отримувати понад 60 різноманітних адміністративних послуг не залишаючи межі свого населеного пункту. 20 грудня тут відкрили «філіал» Білозірського ЦНАПу. Створення віддаленого робочого місця адміністратора відбувалося в рамках пілотного проекту та є унікальним для України.  

− Ну, що казати? Білозірська об’єднана громада знову перша! Перша серед українських ОТГ за втіленням інноваційних ідей, − зауважив голова Білозірської ОТГ Володимир Міцук. – Сьогодні близько дев’яти сотень жителів отримали зручний та якісний доступ до адміністративних послуг. Впроваджена модель віддаленого робочого місця є гнучкою, найбільш оптимальною та  адаптованою до потреб невеликої громади селища. На віддаленому робочому місці постійно працюватиме адміністратор, який надаватиме жителям Ірдині найбільш затребувані послуги і робитиме це максимально швидко. Кількакілометрові відстані «за папірцями» в минулому. Все можна отримати на місці.

Допомогу в реалізації проекту, а також в оснащенні віддаленого робочого місця меблями та сучасною технікою зі спеціалізованим програмним забезпеченням громаді надали партнери Програми «U-LEAD з Європою». Окрім того, у ході співпраці з Програмою працівники Білозірського Центру адмінпослуг пройшли цикл тренінгів, розроблених провідними українськими та шведськими експертами спеціально для працівників ЦНАПів у об’єднаних громадах.

− Білозірська ОТГ – це надзвичайна громада, − зазначив заступник голови Черкаської облдержадміністрації Ярослав Березань. – Пам’ятаю, як 30 грудня 2016 року ми відкривали Білозірський ЦНАП. Цьогоріч громада також не залишилася без «подарунка» і напередодні Нового року ірдинці першими в Україні отримали віддалене робоче місце адміністратора Центру. Всі ці здобутки роблять життя людей комфортнішим, а це означає, що реформа децентралізації відбувається у правильному руслі. Вже сьогодні люди з Черкас їдуть у Білозір’я, щоб скористатися послугами їхнього ЦНАПу. Адже це швидко, зручно та якісно. Уявіть, що буде у 2018 році, коли у цій же громаді з’явиться прилад для виготовлення ID-карток. До речі, я уже в черзі за новеньким ID-паспортом.

Жителям Ірдині напередодні відкриття розповіли про особливості роботи ЦНАПу, його переваги, права і обов’язки працівників та споживачів послуг, а також про спектр надаваних адміністративних послуг.

Артем Яковлєв

Реєструвати Набутівську ОТГ погодилися лише у…Білозір’ї

 

Набутівська об’єднана громада відрізняється від переважної більшості ОТГ в Україні, адже має одну непересічну особливість. Справа у тому, що адміністративним центром громади стало село Набутів – населений пункт, котрий на момент об’єднання не мав власної сільської ради. Таким чином було покладено край суперечкам сільських голів, кожен з котрих жадав бачити свій населений пункт «столицею» майбутнього адміністративного утворення. Як компромісний варіант, центром обрали Набутів, щоб жодне село не мало над іншим переваги. Окрім того, Набутів має хорошу інфраструктурну розв’язку, до нього однаково швидко та зручно діставатися з будь-якого села чи селища, що входить до складу ОТГ.

Це перша в нашій державі об’єднана громада, котра утворилася у такому форматі. В зв’язку з відсутністю подібних прецедентів та відповідного практичного досвіду при реєстрації ОТГ виникли юридичні складнощі. У Корсунь-Шевченківському районному центрі надання адміністративних послуг Набутівській ОТГ відмовили у реєстрації.

− Людям довелося звертатися до Білозірського ЦНАПу. Там же оформлялася уся пов’язана з об’єднанням документація, − розповідає директор Центру розвитку місцевого самоврядування Сергій Слинько. На своєму об’єднавчому шляху Набутівська громада зіштовхнулася з цілої низкою проблем, але стала прикладом того, як впевнено та послідовно – крок за кроком необхідно долати труднощі.

 «Чесно кажучи − було соромно»

 Після завершення процедури реєстрації виникли нові проблеми. А саме −  де розмістити адміністрацію новоутвореної ОТГ? Адже, у Набутові не було ні власної сільської ради, ні відповідного адміністративного приміщення. Тим не менш, голові громади необхідно було десь приймати людей, підписувати документи, проводити наради. Для таких цілей вирішили використовувати будівлю місцевої амбулаторії.

Сьогодні у приміщенні амбулаторії (будівля лікарні колишнього цукрового заводу) відбувається ремонт: утеплюють стіни, здійснюють внутрішні роботи, переобладнують водяне опалення і вже замінили більше тридцяти вікон. Але ще рік тому тут панувала цілковита розруха.

− Це зараз у нас красиве адмінприміщення в якому триває ремонт, до речі, за кошти виділені з субвенції. А раніше ця будівля знаходилась у вкрай непривабливому стані. Попервах доводилося працювати у жалюгідних умовах – поставили мені у коридорі стіл, стілець і там я приймав людей. Чесно кажучи − було соромно, − пригадує голова Набутівської ОТГ Олег Малюга.

 «Кадри вирішують усе»

 Структуру сільської ради також довелося створювати з нуля. Протягом 2017-го року сформували відділи, розподілили обов’язки, призначили начальників та спеціалістів.

− Кадри вирішують усе, − стверджує Олег Малюга. – Зараз ми ще відчуваємо певний кадровий голод та потребуємо окремих фахівців, але питання потроху вирішується. До роботи в нашій адміністрації намагаємося залучати жителів з різних населених пунктів громади. Жодної дискримінації тут не існує, головне, щоб людина мала бажання та змогу совісно працювати. Також, намагаємося переманювати кваліфікованих робітників із Черкас. Так, цьогоріч до нас працевлаштувалася спеціалістка з облдержадміністрації.

Сам же голова Набутівської ОТГ, в сфері місцевого самоврядування, людина нова, до управлінської діяльності прийшов із галузі освіти.

− Звісно, після обрання на посаду у мене виникали побоювання стосовно того, чи впораюсь я з роботою − відчувавсь брак необхідного досвіду. Але, так як з проблеми громадами знайомий не з чуток, то в роботу «втягнувся» достатньо швидко, − розповідає Олег Малюга. – Зараз у мене на розгляді перебуває надзвичайно багато проблемних питань. Працювати доводиться не лише вдень, але, інколи, й у ночі. Та я не «опускаю рук», адже маю міцну та професійну команду, яка наразі складається з 17 чоловік. Далі будемо розширювати штат. Працюємо ми виключно на позитивний результат. І наші останні досягнення, побачити й відчути котрі може кожен житель громади, надзвичайно сильно мотивують на подальшу діяльність.

 «Аби залучити інвесторів потрібно, перш за все, подбати про інфраструктуру»

 Напружена робота у новоствореній громаді розпочалася 26 грудня 2016 року, одразу після проведення першої сесії. Спочатку розробляли та розсилали різноманітні проекти з розвитку соцсфери. А коли у березні 2017-го надійшли перші гроші – робота закипіла.

 Розпочали з благоустрою вуличної інфраструктури населених пунктів. За весну вдалося здійснити поточний ремонт дев’ятнадцяти вулиць – відремонтували дороги, провели вуличне освітлення, встановили огорожі навколо трьох кладовищ.

 У червні Набутівська громада отримала інфраструктурну субвенцію, кошти котрої направили на здійснення капітальних ремонтів на ключових об’єктах соціальної сфери. Одним з таких об’єктів став дитячий садочок у селі Драбівці на ремонт котрого спрямували 600 тис. грн. Завдяки цим коштам замінили покрівлю та утеплили горище. Сьогодні в садочку тепло й затишно, не стихає дитячий гомін.

 Ще 2,7 млн грн спрямували на асфальтування доріг у селах Набутів, Кичинці, Деренковець. Заасфальтували та полагодили найбільш проблемні й навантажені ділянки доріг різної протяжності.

− Аби залучити інвесторівпотрібно, перш за все, подбати про інфраструктуру. Усвідомивши це, ми взялися за ремонт доріг, − розповідає Олег Малюга.

Допомагати громаді у намаганнях зробити Набутівську ОТГ привабливою для бізнесу згодилися й місцеві підприємства. Так, завдяки  НВФ «Урожай» було відремонтовано чотири кілометри дороги, що пролягає між Корнилівкою і Бровахами.

− У нас налагоджено плідний діалог з бізнесом. Окрім згаданої дороги, завдяки підприємству СТОВ «Агрофірма «Корсунь» навколо дитячого садку у Драбівцях з’явилася огорожа, − зазначив Олег Петрович. 

 Набутівська ОТГ – майбутній центр дитячого оздоровлення на Черкащині?

 Громада функціонує вже майже рік. За цей час спостерігаються відчутні здобутки, але разом з цим, є й серйозні виклики. Серед найбільш специфічних варто відзначити необхідність утримувати Авторську школу Олександра Захаренка у Сахнівці. А це чималі кошти, обслуговування усіх шкільних приміщень та фінансування персоналу обходиться у сумі близько 5,5 млн грн на рік. Хоча школа й заслуговує цих капіталовкладень, адже являє собою навчально-науково-оздоровчий комплекс. Тут є власна обсерваторія, дендрологічний парк, закритий басейн, музей імені Олександра Захаренка та багато чого іншого. Сьогодні в Україні функціонує всього п’ять авторських шкіл. Окрім того, громада має амбітні плани щодо навчального закладу.

− На базі школи можна створити оздоровчий табір, який діятиме протягом усього року − зазначає Олег Малюга. – З відповідною ініціативою я вже звернувся до депутатів Верховної Ради. Наразі Сахнівська школа має потенціал та необхідну технічну базу для відкриття такого табору. Тут можна було б оздоровлювати дітей не лише із нашої громади та Корсунь-Шевченківського району, але й з усієї Черкаської області.

До речі, проект оздоровчого табору уже почали реалізовувати на базі колишнього Сахнівського дитячого садочку. Зараз там тривають ремонті роботи на виконання котрих від уряду надійшло 7,5 млн грн. Загалом, реалізація проекту розрахована на трирічний термін, а її загальна вартість сягає 12,5 млн грн. Оздоровчий табір планують відкрити у 2019 році. У разі, якщо усе задумане здійсниться – Набутівська ОТГ матиме значні шанси стати майбутнім центромдитячого оздоровлення на Черкащині.

Артем ЯКОВЛЄВ

Цьогоріч Черкаський об’єднаний міський військовий комісаріат направив служити за контрактом 150 осіб. 38 з них – жителі Черкаського району. Людей різного віку, освіти, професій, вподобань та інтересів, сімейних та одиноких вмотивувало спільне бажання – стати частиною сучасної військової історії країни.

Як заохочували

Основні завдання популяризувати та інформувати про переваги та перспективи контрактної служби  взяв на себе військовий комісаріат. Але, там кажуть, що без підтримки з боку влади різних рівнів – не справилися б.

– Цьогоріч в Черкаській РДА була розроблена та схвалена  сесією районної ради програма, яка передбачала різні напрямки інформування та агітації на військову службу за контрактом, – розповідає  т.в.о. військового комісара підполковник Олег Тимошенко – Це і біг­борди, і рекламна продукція, зокрема, календарі, флаєри, листівки, і перевезення кандидатів на контрактну службу до навчальних центрів. Завдяки цьому ми змогли розширити масштаби інформаційної кампанії.

Як пропозицію до подальшої співпраці, у військовому комісаріаті пропонують розглянути в планах на 2018 рік практику винагороди контрактників.

– Приміром, в деяких районах області вже цьогоріч громадянам, які уклали контракт зі Збройними cилами України, виплачували з місцевого бюджету одноразову грошову допомогу у розмірі декількох тисяч гривень. Це були різні суми, проте вони відчутно стимулювали людей – інформує заступник військового комісара, начальник відділення комплектування підполковник Олександр Шиш.

Слід зауважити, що впродовж 2017 року  відповідальні представники Черкаського ОМВК тісно та результативно співпрацювали з Черкаським районним центром зайнятості, навчальними закладами, організаціями та підприємствами, сільськими радами Черкаського району щодо інформаційно­агітаційної роботи в питаннях вступу до ВВНЗ, призову на строкову та контрактну службу.

Хочу служити!

Якщо ви вирішили, що професійна військова служба – це ваше покликання, значить шукайте дорогу до Черкаського військкомату. Тут вас зустріне заступник військового комісара начальник відділення комплектування Олександр Шиш. Цей напрямок роботи у військкоматі курує він. Він першим проводить співбесіду з кандидатом. Обов’язково  цікавиться, що саме спонукало йти в армію, з’ясовує, чи служила людина і де, має чи ні судимості і за якими статтями, а також чи наявні нарікання на стан  здоров’я. Якщо до військомату добиратися проблемно, за інформацією можете звертатися, зателефонувавши за номером 095­260­90­04.

– Ми визначаємо військово­облікову спеціальність кандидата і пропонуємо ті військові частини, які мають потребу в таких спеціалістах. У разі, якщо майбутній контрактник висловив бажання набути іншу військово­облікову спеціальність, обговорюємо можливі  варіанти та пропонуємо відповідні військові частини. До речі, для жінок, які хочуть служити в армії, обов’язковою умовою для контрактної служби є письмова згода командира військової частини. Це не тому, що до жінок упереджене ставлення, а просто вакантні посади, на які можуть претендувати жінки, переважно укомплектовані, – розповідає Олександр Олександрович. – Далі потенційний контрактник має зібрати пакет документів, пройти поглиблену медичну комісію та психологічне тестування. До речі, не варто забувати про фізичну форму та загартованість!

Наразі у військових частинах не вистачає молодшого медичного персоналу. Як правило, жінки обирають посади зв’язківців, кухарів, діловодів.

При цьому, у військкоматі кажуть, що кожна людина потребує індивідуального підходу, враховуючи її побажання, минулий досвід та фізичні і психологічні можливості сьогодні. І не варто боятися бюрократичної тяганини. Якщо зі збором документів дотримуватися запропонованого ними алгоритму дій, то вправитися з усім можна за 5-­7 днів.

– У нас були такі випадки, коли людина настільки була вмотивована служити в армії, що необхідні документи зібрав за два дні, а на третій вже поїхав у навчальний центр, – розповідає Шиш.

Планове завдання призову на військову службу за контрактом офіцерів запасу становило 9 осіб. Але виявили бажання та були призвані 16 офіцерів запасу. Основною вимогою до кандидатів був призов до бойових військових частин з віковими обмеженнями до капітана – до 40 років включно, майор – до 45 років, підполковник – до 50 років, а також усі кандидати повинні бути придатними за станом здоров’я.

Слід зауважити, що укладання контракту зі Збройними силами України здійснюється або у навчальному центрі, або у військовій частині. Військкомат, відповідно до наданих повноважень, відповідає за якісний відбір кандидатів на контракт та формування особової справи майбутнього контрактника.

Також військовим комісаріатом в 2017 році було здійснено два призови офіцерів запасу за призовом до лав Збройних сил України терміном на 18 місяців в кількості 12 осіб.

Найбільше жителів Черкаського району та міста Черкаси служать за контрактом в десантно­штурмових військах, морській піхоті, танкових військах в Чернігівській, Вінницькій, Житомирській, Полтавській, Кіровоградській, Миколаївській областях. І, звісно ж, військових частинах, розташованих у м. Черкаси та с. Дубіївка.

Що платитимуть?

Нині контрактник отримує заробітну плату від 7200 гривень. Залежно від посади, звання, терміну і місця проходження служби, заробітна плата підвищується. Також виплачується винагорода всім військовослужбовцям, які виконують свої обов’язки в зоні АТО, незалежно від звання і посади. Військовослужбовці першої лінії оборони щомісяця отримують додатково 10 тисяч гривень, в інших – 4500 грн.

– До речі, з 1 січня 2018 року постановою Кабміну №704 внесені зміни в грошове забезпечення військовослужбовців. Відтак, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу після укладення ними першого контракту буде виплачуватися одноразова грошова допомога у розмірі восьми, дев’яти чи десяти прожиткових мінімумів залежно від звання, – зауважує т.в.о. військового комісара Олег Тимошенко.

Окрім того, у світлі пенсійної реформи контрактна служба – це можливість відчутно підвищити розмір своєї пенсії. Приміром, якщо людина у віці від 40 до 50 років бачить, що її відрахування до Пенсійного фонду впродовж останнього періоду не настільки великі, то військова служба за контрактом, як останнє місце роботи, однозначно її підвищить. До речі, при контрактній службі можливий варіант цивільній людині вийти на військову пенсію по спільному стажу. На сьогодні, аби отримувати військову пенсію потрібно мати 12,5 років цивільного стажу, можна з перервами, і стільки ж військового, разом із строковою службою. Але головна умова, аби військова служба була останнім місцем роботи. А військова пенсія однозначно більше цивільної. Проте у будь­якому випадку потрібна буде індивідуальна консультація з різними фахівцями.

П.8 у контракті

Усі військовослужбовці, які зголосилися служити за контрактом, погоджуються на те, що не менше року мають відслужити в зоні проведення бойових дій.

– Усе залежатиме від роду військової частини та посади, яку обіймає контрактник, – зауважує Олег Анатолійович. – Якщо це бойова частина – значить може і більше, і довше, в тиловій – це відрядження, але в загальній кількості не менше року. Приміром, у Черкасах є автобати, які в зоні проведення бойових дій мають забезпечувати матеріальну базу. Відтак солдати їдуть туди у відрядження і  виконують визначені завдання.

Контрактна служба – це робота пов’язана з певною небезпекою. Людина йде з власної волі служити та виконує свій обов’язок, натомість  отримує державні гарантії, пільги і гідну заробітну плату. До речі, служба в АТО для контрактника відкриває перспективи кар’єрного зростання.

– Якщо військовослужбовець підготовлений за своїм фахом, пройшов навчання, проявив себе під час військової служби, має досвід виконання бойових завдань в зоні АТО, то він обов'язково отримує звання та підвищення по службі, – зауважує військовик.

Перловка та кисла капуста в минулому

Можливо, не так швидко, як того хотілося б, але українська армія реформується відповідно до європейських стандартів. Починати завжди складно. А тим паче, коли двадцять років перед цим все практично зводилося нанівець.

– Нині держава йде шляхом більшості європейських країн – вона забезпечує комфортні умова для проходження військової служби контрактника, а він на професійному рівні виконує свій військовий обов’язок, – зауважує Олег Тимошенко. – Уже зараз іде нарощування сучасної матеріальної бази. Приміром, нині сформовано багато нових військових частин. Звісно, там ще немає розвиненої інфраструктури в плані казарм чи гуртожитків. Проте в наступному році обіцяють збудувати 91 сучасний гуртожиток при військових частинах, де можна буде розмістити маже 25 тисяч військовослужбовців. Таке будівництво вже розпочалося в Миколаєві та Одесі. Наразі розглядають ще й такий варіант, щоб контрактникам повертати кошти за винаймання житла, як особам офіцерського складу. Крім того, нині при навчальних центрах триває будівництво сучасних стаціонарних бригадних містечок. Це казарми нового типу. Забезпечення військовою формою відбувається вчасно і в необхідному обсязі. Причому йде осучаснення форми. Якщо, приміром, раніше це були плащ­палатки, то нині маємо вологонепроникні камуфляжі. Отримуємо спеціальні сорочки під бронежилет, сучасні маскувальні засоби, які раніше добували через волонтерів. Наступний пункт – харчування. Цьогоріч 23 військові частини перейшли на новий тип харчування, в основі якого лежить калорійність. У розкладці – замість 20 до 300 найменувань продуктів, включаючи овочі, фрукти, солодощі та різні соки. Так само покращилася якість сухпайків. Якщо «старий» треба було з’їсти за три дні, то новий має 5­7 раціонів і розрахований до 30 днів. Інакше кажучи, це вже не банка тушонки, а герметичний пакет, в якому гарячий борщ. Армія переходить в нову структуру, аби людина, яка приходила служити, з перших днів почувалася тут комфортно і могла виконувати професійно військовий обов’язок.

Люди відшукують себе в новій армії

Нині в країні фокус іде на військову сферу. Фінансовий стимул, можливість професійно зростати, знайти себе в новій сфері стають мотивацією для все більшої кількості людей.

Служити за контрактом найбільше пішло жителів з Хацьок, Степанок, Хуторів, Вергунів, Дубіївки, Руської Поляни, Лесьок, Білозір’я. Були випадки, коли в армію спершу пішов чоловік, а за рік до нього приєдналася дружина.  Досить часто приходить молодь, аби покращити своє матеріальне становище чи отримати більше шансів для вступу до ВВНЗ. Інші йдуть до армії в пошуках себе (не знайшли свого місця в цивільній сфері) і влаштувати собі життєвий екзамен – стати сміливим, стійким, рішучим, відповідальним. Навіть людина, яка мала судимість не за тяжкими статтями, завдяки службі в армії може написати свою біографію з чистої сторінки і новим почерком.

– У будь­якому випадку вибір завжди залишатиметься за кандидатом, – каже військовий психолог Валентина Чубенко-Савченко. Найголовніше – кандидат повинен бути справжнім патріотом України, який прагне до особистісного і професійного зростання та вдосконалення. Наше завдання – максимально вірно визначити ступінь готовності громадянина до вимог сучасної контрактної служби. Адже, «хочу» повинно дорівнювати «можу». Армія обирає сильних і мужніх та дарує шанс змінити життя назавжди! Вибір за вами!

Наталія УСЕНКО

Ярмарок громадських проектів, виступи представників влади, бізнесу та громадських організацій, лекції членів благодійних фондів, майстер-класи стартаперів соціального підприємництва − у Черкасах відбувся третій форум для громадських організацій та ініціатив громадянського суспільства. У заході взяли участь близько трьох сотень осіб з різних регіонів України. Співорганізаторами форуму виступили Черкаський Центр розвитку місцевого самоврядування, створений за підтримки Програми «U-LEAD з Європою» та Мінрегіон.

Третій рік поспіль влада, бізнес і громадськість акумулюють зусилля для того, аби обмінюватися досвідом, ділитись ідеями, презентувати проекти та підштовхнути суспільство до ініціативності.Форум зібрав представників громадських організацій різного спектру діяльності. Усі вони отримали можливість дізнатися про інструменти та моделі ефективних практик співпраці неурядових організацій, почути про корисний досвід такої співпраці та можливості втілювати власні ідеї завдяки партнерству.

 

Протягом Форуму його учасники відвідали тематичні секції з різноманітних тематик: щодо способів виграшів проектів для територіальних громад, про поєднання подорожей та навчання в Європі, створення та розвиток соціального підприємства, вирішення екологічних проблем та багато іншого. Зокрема, в одній із тематичних секцій – «Як виграти проект для своєї територіальної громади?» − експерт з регіонального розвитку Черкаського ЦРМС Григорій Перерва та голова Карашинської ОТГ Анатолій Пархоменко поділилися практичними рецептами створення успішних проектів для об’єднаних громад.

 «Ми спостерігаємо еволюцію взаємовідносин між громадськістю та владою»

 Заступник голови Черкаської облдержадміністрації Ярослав Березань

− Уже втретє проводиться форум громадських організацій ГРАНТуємо ЗМІНИ. І варто відзначити, що з року в рік спостерігається позитивна динаміка − збільшується кількість учасників цього заходу та зростає вплив громадських організацій на реформування держави. Що стосується якості проектів, то вона невпинно підвищується – ініціативи стають більш продуманими та глибокими. Безумовно, зростає і конкуренція між проектантами, що також стимулює зростання якості.

Та на цьому позитивні зрушення не завершуються. Сьогодні ми спостерігаємо цікаве явище − еволюцію взаємовідносин між владою та громадськими організаціями. Співпраця між ними поглиблюється на всіх рівнях, тепер реформи в Україні реалізуються не лише центральними органами влади, вони здійснюються за рахунок партнерства між неприбутковими організаціями та владними установами місцевого, регіонального і загальнодержавного значення. Саме це я називаю «партнерством заради змін», завдяки котрому відбувається об’єднання зусиль і взаємозбагачення досвідом між усіма сторонами співпраці. Як результат – отримуємо якісні зміни в країні. А це пряме свідчення того, що розвиток громадянського суспільства, в Україні в цілому і на Черкащині зокрема, відбувається стрімко та ефективно.

 «Партнерство торкається усіх сфер»

 Старший науковий співробітник Інституту економічних досліджень та політичних консультацій Ірина Коссе

– Угода про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, укладена в 2014 році, охоплює практично усі сфери нашого життя. Прийняття цього документа проголосило курс на здійснення якісних змін всередині української держави.

У процесі реформування країни найскладнішим виявилось досягнення бажаних результатів у реалізації реформи в регіонах. Адже, ні для кого не секрет, що багато місцевих керманичів самі до кінця не усвідомлюють механізми втілення в життя тих чи інших змін. Ключовою точкою опори у цьому процесі стали громадські організації. Адже саме вони об’єднують ініціативних, обізнаних та креативних людей, які знають, як потрібно змінювати Україну та яким чином це краще робити. Сьогодні громадські організації є, так би мовити, головними радниками для місцевих органів влади. І зараз ця співпраця торкається усього спектру реформ. Саме тому наразі діє багато грантових програм.

Іншим не менш важливим напрямом партнерства є взаємодія між громадськими організаціями та ЗМІ. Така співпраця надзвичайно вигідна обом сторонам, адже завдяки медіакомпаніям громадські організації отримують можливість висвітлити здійснення та результати власної діяльності, а ЗМІ, зі свого боку, мають змогу одержати компетентні коментарі стосовно питань, що їх цікавлять.

 «Наш ворог – патерналізм»

Представниця Благодійної організації «Благодійний фонд «Урожай – громаді»

«Благодійний фонд «Урожай – громаді» працює переважно в сільській місцевості – допомагає громадам втілювати в життя соціальні проекти. Займаючись цією справою вже понад два роки, я усвідомила, що головний ворог українського суспільства – це патерналізм. Люди сидять і очікують, що прийде хтось і вирішить за них усі проблеми, а коли цього не відбувається – починають звинувачувати владу, підприємців, депутатів, сусідів та кого завгодно, окрім себе самих. Вони залишаються пасивними навіть тоді, коли мають змогу самотужки змінити власне життя на краще. Я переконана, що це шлях в нікуди. Саме тому наш Благодійний фонд співпрацює лише з активними громадянами, тими, хто зацікавлений в якісних змінах та готовий докладати зусиль задля їх втілення.

Уже другий рік поспіль «Благодійний фонд «Урожай – громаді» проводить конкурс мікро-грантів для малих фермерських підприємств. Переможці отримують грошові винагороди для здійснення сільськогосподарських проектів. Загалом на підтримку сільських громад наш фонд щорічно спрямовує понад сім мільйонів гривень.

Не варто також забувати про існування вітчизняних та закордонних краудфандингових платформ, за допомогою котрих можна розміщувати інформацію про свій проект і збирати кошти під його реалізацію. Для цього необхідно зібрати команду однодумців, описати ідею проекту, зняти мотивуюче відео, обґрунтувати всі майбутні витрати. Також потрібно докласти зусиль для популяризації ідеї – «розкручувати» її через медіа та соціальні мережі. Вже зараз ми маємо практичний досвід використання платформи краудфандингу – за 70 днів наш проект щодо розвитку творчих здібностей дітей «музичними методиками» зібрав 76,5 тисяч гривень.

Сьогодні існує насправді широкий інструментарій для реалізації різноманітних громадських проектів та ідей соціального бізнесу. Але не потрібно плутати можливості з «чарівною паличкою» – для здійснення будь-якого задуму необхідно багато та наполегливо працювати. Адже, як відомо, під лежачий камінь вода не тече.

 «Забезпечимо перманентний обмін корисним досвідом»

 Директор Черкаського ЦРМС Сергій Слинько

– Центр розвитку місцевого самоврядування подбав про те, аби пролонгувати корисну дію форуму і забезпечити можливість ефективного партнерства для громадських організацій та ініціатив регіону. Зокрема, нашими працівниками створюється постійно чинна платформа регіонального розвитку та партнерства, що дасть можливість перманентного обміну корисним досвідом та пошуку нових партнерів для реалізації суспільно корисних проектів. Задля цього на базі Черкаського ЦРМС відбуватимуться системні зустрічі представників громадянського суспільства. Регулярне спілкування забезпечуватиме і відповідна група у соціальній мережі Facebook – «Платформа регіонального розвитку та партнерства».

Протягом Форуму діяв ярмарок громадських ініціатив. За результатами таємного голосування, кращими визнали проекти таких громадських організацій:

1 місце – БО «Від серця до серця»;

2 місце – ЧОО «Всеукраїнська екологічна ліга»;

3 місце – «Творці майбутнього»;

4 місце – БО «Черкаська мережа»;

5 місце – ГО «Гордість нації»;

Артем ЯКОВЛЄВ

«Проблеми виникають навіть у Німеччини»

 Олександр Вельбівець – голова Черкаської обласної ради

 − Реформа децентралізації розпочиналась в дуже складних умовах – економічний спад, політичні протистояння, зубожіння народу і все це на тлі війни з Росією. Рівень недовіри до влади з боку населення був надзвичайно високим. В той час важко приймалися будь-які відповідальні рішення, а особливо доленосні для країни. Та найбільш складним завданням стало впроваджувати ці рішення у життя.

На місцевому рівні виникали неабиякі проблеми. Окрім того, що люди не усвідомлювали потреби у децентралізації, не розуміючи її переваг, так ще й сільські голови гальмували об’єднавчі процеси. Кожен з них був ніби й не проти об’єднання, але за умови, що саме його населений пункт стане центром громади. Таке «перетягування ковдри» лише гаяло дорогоцінний час. Я сподіваюсь, що подібні речі лишились в минулому і сьогодні кожен керманич реально оцінює власні можливості та потенціал свого міста, селища, села. Також всі усвідомлюють беззаперечні переваги такої форми місцевого самоврядування, як ОТГ. На моє глибоке переконання, сьогодні це найбільш досконалий вид владного управління.

Не буду заперечувати, що не всі проблеми поки що вдалося вирішити. Прогалини існують навіть у законодавчій базі. Але над їх усуненням активно працюють Народні депутати, а також вітчизняні та міжнародні спеціалісти. Обласне керівництво, в свою чергу, продовжує роботу над створенням нових громад на Черкащині.

У реалізації реформи ми рівняємося на Польщу, Данію, Німеччину. Коли ми аналізуємо, як відбувалася  децентралізація у цих державах, нам здається, що там не було проблем. Але це не так. Під час однієї з робочих поїздок я відвідав Німеччину і дізнався багато цікавого про історію адміністративного устрою цієї країни. Не заглиблюючись у деталі, скажу, що об’єднання міст в громади там відбувалося зі значними суперечностями. Була й соціальна напруга, й протестні рухи серед населення, а подекуди навіть опір з боку місцевих посадовців. Але шляхом переговорів та компромісів Німеччині вдалося досягнути гідних результатів у децентралізаційній справі. Підсумовуючи сказане зазначу, що ми можемо вивчати іноземний досвід, але не потрібно сприймати його, як беззаперечний взірець. У нас власний шлях і слідуючи ним ми збудуємо сильну й заможну країну.

 «Зупинимо відтік населення»

 

Максим Поляков − Народний депутат України

 − Реформа децентралізації – це складова трансформації України у дійсно європейську державу. Це, мабуть, найбільш доленосна для нашого суспільства реформа. Які ж головні здобутки децентралізації? Для мене відповідь  очевидна. По-перше, вона відкрила для громад унікальну можливість – самостійно визначати ключові напрямки розвитку і залучати для цього кошти. Їх надає держава через Державний Фонд Регіонального Розвитку і міжнародні фінансові фонди,  через чисельні програми і гранти, які сьогодні реалізуються в Україні, а також спрямовує громадам Державну інфраструктурну субвенцію. По-друге, на селі з’явився неабиякий стимул для власного розвитку, адже більшістю наявних та залучених (зароблених) коштів тепер розпоряджаються самі ОТГ. Це стимулює роботу на місцях з пошуку інвесторів, підтримки підприємницької та виробничої діяльностей. По-третє, з’являється широкий спектр для самореалізації сільського населення. Для того, аби збудувати кар’єру, активним і талановитим громадянам не потрібно «тікати» до великих міст або деінде – необхідні умови створять в ОТГ.

Децентралізація вплине на підвищення рівня життя українців і допоможе вирішити ще одну болючу для нашої держави проблему - відтік населення за кордон.

 «На розвиток громад у наступному році планують закласти 10 млрд грн.»

 

Сергій Слинько – Директор Черкаського відокремленого підрозділу Установи «Центр розвитку місцевого самоврядування»

 − Першопрохідці серед утворених ОТГ виконали надзвичайно важливу функцію – навчили готувати документи і проходити конкурсний відбір для отримання громадами коштів ДФРР та інфраструктурної субвенції.

Наразі ми спостерігаємо надзвичайну об’єднавчу динаміку. Так, якщо у 2015 та 2016 роках у Черкаській області було утворено по три громади, то у цьому році новоутворених ОТГ вже 20: Селищенська, Моринська та Карашинська  ОТГ  Корсунь-Шевченківського району, Степанецька та Ліплявся ОТГ Канівського району, Ротмістрівська ОТГ Смілянського району, Шполянська та Матусівська ОТГ Шполянського району, Мліївська ОТГ Городищенського району, Іркліївська ОТГ Чорнобаївського району, Зорінська ОТГ Золотоніського та Драбівського районів, Паланська ОТГ Уманського району, Кам’янська ОТГ Кам’янського району, Степанківська ОТГ Черкаського району, Іваньківська ОТГ Маньківського району, Жашківська, Бузівська та Соколівська ОТГ Жашківського району. 24 грудня відбудуться вибори у Михайлівській ОТГ Кам’янського району та Буцькій ОТГ Маньківського району. 

Сьогодні Черкаська область входить в п’ятірку областей України за кількістю утворених у 2017 році  ОТГ .  Власні доходи громад зросли у чотири рази, доходи бюджетів ОТГ з трансфертами зросли у вісім разів.

У наступному році на проекти розвитку громад планується закласти 10 млрд грн. Обсяг коштів аналогічний тому, який закладали в поточному році. Тільки з однією різницею: якщо цьогоріч за ресурси конкурували понад 400 ОТГ, то в наступному їх число зросте до 700. А це означає, що вимоги до проектів та їх наповнення будуть зростати.

Для підвищення якості проектного планування та рівня готовності спеціалістів ОТГ, Черкаський підрозділ ЦРМС запланував провести низку тренінгів-семінарів з проектного менеджменту, які будуть організовані до кінця 2017 року. Ми маємо на меті вирішити одразу декілька завдань. По-перше, надати теоретичні знання і практичні кейси з підготовки проектів, які можуть використовуватися як для залучення коштів державних програм, так і міжнародних інституцій. По-друге, сприяти підвищенню рівня готовності спеціалістів ОТГ. По-третє, відібрати найбільш цікаві ідеї розвиткових проектів і допомогти громадам підготувати їх, щоб надалі вони могли подати їх на конкурси й отримати кошти.

 «Долю та шляхи розвитку громад визначають її мешканці»

Григорій Перерва – Радник з питань регіонального розвитку Черкаського відокремленого підрозділу ЦРМС

 − Надзвичайно вагомою складовою процесу децентралізації в Україні є системна і цілеспрямована діяльність новостворених громад відповідно до узгодженого на місцевому рівні плану дій. Як правило, це стратегія розвитку громади - формалізований і послідовно викладений на папері комплекс рішень і дій, за допомогою яких обираються методи та засоби досягнення мети. Кажучи простіше, стратегія розвитку громади – це документ, котрий показує загальну мету громади й головні напрямки її реалізації. Розробником стратегії виступає сама ОТГ. За останній рік якість і глибина стратегій, розроблених новоствореними громадами, суттєво зросла. Головною відмінністю стало активне залучення населення на всіх етапах стратегічного планування.

Включення громадськості до створення стратегії запозичили в країнах Західної Європи та Америки, де подібна практика є однією з найважливіших умов успішної реалізації різноманітних проектів. Тепер участь громадськості не обмежується лише  консультуванням чи  співпрацею під час ухвалення рішень, а передбачає участь мешканців, громадських організацій, господарських партнерів у спільній діяльності на всіх етапах втілення місцевих проектів. Профільні спеціалісти, які раніше повністю готували стратегії, тепер лише надають консультації. А це означає, що долю та шляхи розвитку громад зараз визначають їх мешканці.

Артем Яковлєв

Сторінка 4 з 5

Календар

« Червень 2021 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
  1 2 3 4 5 6
7 8 9 10 11 12 13
14 15 16 17 18 19 20
21 22 23 24 25 26 27
28 29 30