«Золотий фонд кожного господарства – були і залишаються люди»

П'ятниця, 17 листопада 2017 09:45

Заслужені працівники сільського господарства, трактористи, доярки, водії, полільниці, ланкові. Це вони розбудовували, мурували міцні підвалини, ставили на ноги господарства, навколо яких осучаснювалися села району. Вони не соромляться відстоювати свою думку, розповідати про перемоги і поразки, бо з малоліття звикли працювати нарівні з дорослими в тяжкі воєнні роки, зміцнювати колгоспи в післявоєнні часи та зберегли їх в дев’яності. Їх головною перевагою завжди була праця – сувора і важка. Нині їхнім наступникам стало легше працювати в плані автоматизації виробництва, проте нові технології вимагають нових знань та кваліфікованих спеціалістів. А ще пильності, аби не допустити рейдерського захоплення землі і разом з тим постійно тримати руку на пульсі ринку збуту, вчасно придбати якісну техніку за помірну ціну, допомогти нашим військовим, які боронять східні кордони держави, та ще багато нюансів, які вимагають сучасно підкованого господарника. Саме такі працюють в Черкаському районі.

«РОЗВИТОК РАЙОНУ – ЦЕ ЗАСЛУГА ВСІХ ТРУДІВНИКІВ КРАЮ»

Запорукою розвитку села є співпраця трьох секторів – державного, бізнесового та громадського. Базове господарство, з яким тісно пов’язані сільські громади Руської Поляни та Дубіївки, – це СТОВ «Зоря». Понад три десятиліття поспіль його очолює Заслужений працівник сільського господарства, голова Спілки сільгосптоваровиробників Черкаського району Іван Йосипович Дарієнко.

До слова, руськополянське господарство – одне з небагатьох в районі, яке залишилося для громади села надійною опорою соціально­економічного розвитку. Немає такої сфери, до якої не долучився Дарієнко­керівник, Дарієнко­господарник чи Дарієнко­меценат. Окрім того, цьогоріч керівник господарства отримав відзнаку Президента України Петра Порошенка «За гуманітарну участь в антитерористичній операції».

– На першому місці в будь­якій сфері має бути робота з навчання та виховання кадрів. Завдяки цьому Черкаський район обіймав лідируючі позиції за показниками соціально­економічного розвитку. Це заслуга всіх трудівників краю, керівників і спеціалістів. Чверть століття тримати першість в усьому випало на долю першого секретаря Черкаського райкому партії Миколи Чепурного. Керував жорстко та вимогливо, але в центрі уваги були  люди. В області  добирав кадри перший секретар обкому Іван Лутак. Я й досі пам’ятаю співбесіду в нього. Він знав, що відбувається в кожному селі області і розумівся не на словах, а на ділі у сільськогосподарській роботі. А на ній базувався розвиток села – будувалися дитячі садки, школи, лікарні, осучаснювалася інфраструктура. Сільськогосподарська робота ніколи не була легкою, бо попри дотримання технологій, свою роль завжди відіграють і природно­кліматичні умови. Цьогоріч господарства району відчули це сповна. Разом з тим, господарства залишаються провідними у наповненні бюджетів всіх рівнів. Приміром, якщо у 2013 році ми сплатили 5,5 мільйонів гривень орендної плати та всіх податків, то цьогоріч ця сума сягнула 15,5 мільйонів гривень, – зауважує Іван Йосипович. – Проте в переддень свята не хочеться говорити про проблеми. Краще ми згадаємо та подякуємо за щоденну працю всім працівникам сільського господарства – як минулих років, так і нинішнім. Кращих за них немає. Вони – золотий фонд господарства. А ми робитимемо все можливе, аби вони жили краще, заможніше, мали гарні заробітки.

 

«НАСТРІЙ БОЙОВИЙ, СПРАЦЮВАЛИ НЕПОГАНО»

Петро Йосипович Ткачук, керівник СТОВ «Колос», що орендує землі у Вергунах, зауважує, що попри несприятливі погодно-кліматичні умови, нестабільну економічну ситуацію в країні, цьогоріч господарство має непогані показники.

– Звісно, не обійшлося без втрат. Самі бачили, якими видалися весна та літо. Якщо порівнювати з минулим роком, то врожайність пшениці дещо знизилася. Отримали 45 ц/га, а торік була 58 ц/га. Проте на окремих полях урожайність пшениці сягнула 70 ц/га. А от по кукурудзі товарній маємо значно кращі показники – 85 ц/га, тоді як торік була 55 ц/га. Силосної кукурудзи зібрали 402 ц/га, – розповідає Петро Йосипович. ­ Вже заготовили 436 тонн сіна та 4 тисячі тонн силосу, бо плануємо до кінця року збільшувати поголів’я ВРХ м’ясної породи. Зокрема, спеціалізуємося на розведенні абердино­ангуської породи. Наразі маємо 556 голів ВРХ, у тому числі 236 корів. До кінця року плануємо збільшити поголів’я до 600 голів. До речі, ми продовжуємо практику випасу ВРХ у весняно­літньо­осінній період на поймених землях вздовж річки Тясмин.

Разом з тим, господарство протягом року надавало посильну допомогу під час збору гуманітарної допомоги в АТО. Продукти харчування, пальне, кошти на придбання техніки чи запчастин до неї для військових на сході країни – все це можна було отримати, звернувшись за допомогою в СТОВ «Колос».

 

За інформацією управління агропромислового розвитку РДА, цьогоріч господарства району посіяли озимих – 6209 га пшениці, 318 га жита, 241 га ячменю, 867 га ріпаку, 18 га гороху. Реалізація худоби та птиці на забій у живій масі протягом дев’яти місяців поточного року становить 3056,3 тонн (+36,6 % до минулого року), валовий надій молока 10274,9 тонни (-6,5%), виробництво яєць від птиці усіх видів – 152,5368 млн шт. (+4,9%). Складною залишається ситуація з стабілізацією і нарощуванням поголів’я великої рогатої худоби. Чисельність ВРХ становить 4577 (-6,1%) голів, в т.ч. корів – 1908 голів (-14,9%), поголів’я свиней становить 2799 голів (-14,5%), овець – 146 голів, птиці – 1236,8 (+8,8%) тис. голів.

Причиною зменшення поголів'я є стрімке збільшення собівартості виробництва, пов’язане з девальвацією гривні і подорожчанням палива, кормів, ветеринарних препаратів та відсутністю цілеспрямованої державної підтримки.

Лідерами розвитку галузі тваринництва є СТОВ «Ломовате», СПП «РВД-Агро» та СТОВ «Іскра». Надої від однієї корови в цьому році на сільськогосподарських підприємствах становлять в середньому 5500 кг молока. Найвищі показники в СТОВ «Ломовате» – близько 7200 кілограмів на корову та в СПП «РВД-Агро» – 6711 кілограмів.

Поголів’я свиней найбільше в СПП «РВД-Агро», ФГ «Ясна Зоря» та ФГ «Княжна».

Найбільше іноземних інвестицій в розвиток господарства залучили АК «Маїс», с. Вергуни, на базі СТОВ «Колос», – будівництво горіхового центру потужністю 200 тис. саджанців (10 млн грн); СТОВ «Хліб-продукт», с. Яснозір’я, – реконструкція ферми з вирощування свиней потужністю 17 тис. голів в рік (23 млн грн); ТОВ «ДСВ-Україна», с. Дубіївка, – будівництво селекційно-дослідної станції (16 млн грн); СТОВ «Степанки», с. Степанки, – будівництво заводу з виробництва цукру рафінованого (40 млн грн); СТОВ «Ломовате», с. Сагунівка, – будівництво навісу для техніки (3 млн грн); СТОВ «Зоря», с. Руська Поляна, – придбання техніки на 9 млн грн та реконструкція тракторної бригади на 1 млн грн.

 

ВЕТЕРАНИ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРАЦІ – ЦЕ ГОРДІСТЬ ЧЕРКАСЬКОГО РАЙОНУ

Інколи нинішньому, технічно осучасненому поколінню складно зрозуміти, де бралися сили так багато працювати? Наші співрозмовники відповідали одноголосно – «бо та праця була в радість», і якби вони отримали шанс прожити життя знову, то не задумуючись обрали би своє.

КОЛИ РОБОТА БУЛА В РАДІСТЬ

– Надоїти вісім тисяч кілограмів молока на корову, або по дві доби поспіль не кидати кермо трактора на вахті в кукурудзяному полі чи танцювати гопака ранньої весни в полі, очікуючи, коли тобі підвезуть новий ремінь генератор світла, бо твій перервався, або нарощувати поголів’я тваринництва, бо це основа господарства, його жива копійка – все це пригадують ветерани сільськогосподарського виробництва Черкаського району, – зауважує голова районної організації ветеранів Лідія Косенко. – А коли згадують, в їхніх очах оживає молодість. Бо це було їхнє життя, а робота ­ в радість. В переддень свята хочемо привітати Героїв Соціалістичної Праці Надію Осніговську, яка працювала дояркою в тодішньому колгоспі ім. Крупської в Яснозір’ї, Миколу Васильовича Пріхна, який працював трактористом у колгоспі Червоної Слободи, Михайла Сергійовича Кулика – тракториста із Свидівка, та повного Кавалера Ордена Трудової Слави Ганну Іванівну Тараненко, яка все життя пропрацювала дояркою в колгоспі ім. Крупської в Яснозір’ї. Вони жили роботою настільки, що здається безпомилково відчували, чи справно працюють механізми техніки, навіть, чого реве худоба в стійлі – чи пити хоче, чи захворіла. Тому це їхнє свято.

 

«ПЕРЕЙМАВСЯ ГРОМАДСЬКИМ ЖИТТЯМ НЕ МЕНШЕ, НІЖ ГОСПОДАРСЬКИМИ ПИТАННЯМИ»

Про уродженця села Байбузи Григорія Скловського знають далеко за межами рідного села. І не лише тому, що він був ефективним керівником успішного сільськогосподарського підприємства, але й тому що, як ніхто інший, переймався проблемами рідного села.

Отримавши аграрну освіту в Уманському національному університеті садівництва, Григорій Олексійович вирушив працювати агрономом до Чернігівської області. У 60­ті роки чоловік повертається до рідних Байбузів на посаду старшого агронома місцевого колгоспу. У 1976 році Григорія Скловського обирають головою колгоспу. Після цього у господарстві розпочалися позитивні зрушення: збудували сортувальний цех, картоплесховище, приміщення молочно­товарної ферми, де тримали до двох тисяч особин великої рогатої худоби.

Новим життям зажив не лише колгосп, але й село.

– Завдяки Скловському Байбузи газифікували, заасфальтували 16 кілометрів доріг, збудували міст через річку Вільшанку та зробили багато іншого, зараз усе вже й не пригадаєш, – розповідає голова Байбузівської сільської ради Петро Лисенко. – Взагалі, Григорій Олексійович переймався проблемами рідного села та громадським життям не менше, аніж проблемами очолюваного ним господарства. І незважаючи на те, що сьогодні він вже не з нами, байбузівці згадують цього чоловіка лише словами щирої вдячності.

За самовіддану працю та визначні досягнення Григорій Скловський був двічі відзначений Орденом Трудового Червоного Прапора та Почесною грамотою Верховної Ради України.

ДВІЧІ ОЧОЛЮВАВ КОЛГОСП І ДВІЧІ ВИВОДИВ ЙОГО У ЛІДЕРИ

Знаний у районі аграрій Юрій Чверкалюк родом з Монастирищини. До Степанок Юрій Юхимович перебрався у 1974 році. Маючи фаховий та ґрунтовний підхід до ведення сільського господарства, підняв розвиток цієї галузі у Степанках до небувало високого рівня.

– Очоливши місцевий колгосп, який, до слова, демонстрував тривалий час досить посередні результати діяльності, Юрій Чверкалюк спромігся за декілька років вивести підприємство у лідери аграрного сектору Черкаської області. За його керівництва колгосп посідав перші місця серед колгоспів Черкащини, – розповідає директор СТОВ «Степанки» Олександр Тарасенко.

За велінням долі, Юрій Юхимович очолював Степанківський колгосп двічі, з нетривалою перервою у часі. І обидва рази були надзвичайно успішними. Прийшовши до керівництва підприємством вдруге, він вирішив проблему із затримкою заробітної платні працівникам й повернув колгоспу втрачене за його відсутності лідерство.

Юрію Чверкалюку також випала нагода попрацювати на агропідприємстві у Червоній Слободі. Завдяки глибоким знанням, багаторічному досвіду та лідерським якостям Юрію Юхимовичу вдалося витягнути збиткове підприємство з боргової прірви, налагодити роботу й вийти на прибутковий рівень.

Сьогодні чоловік продовжує займатися улюбленою справою – працювати у сільському господарстві. Наразі він обіймає посаду заступника директора СТОВ «Степанки».

– Юрій Чверкалюк міг би й зараз очолювати підприємство, але зважаючи на поважний вік, він побажав виконувати обов’язки заступника, – розповідає Олександр Тарасенко. – Взагалі, Юрій Юхимович – аграрій з великої літери. Це приклад людини, котра знайшла у житті своє покликання. Перебуваючи на керівних посадах, він ніколи не відсиджувався у кабінетах – завжди виїздив у поля, перевіряв якість робіт та посівів. У районі важко відшукати більш мудрого керівника, агронома й господарника, аніж Юрій Юхимович.

МАЙЖЕ ДВА ДЕСЯТИРІЧЧЯ КЕРУВАВ ПТАХОФАБРИКОЮ

Леонтій Дмитрук ще у молодому віці вирішив пов’язати своє життя з сільським господарством.

Саме це рішення спонукало його вступити до Уманського національного університету садівництва. Після навчання чоловік пішов працювати агрономом у Чорнявський колгосп. Наполеглива праця, високий професіоналізм та вимогливість до себе сприяли швидкому просуванню кар’єрними сходами. Леонтій Михайлович очолював колгосп у Чорнявці, допоки господарство не переорієнтували на садівництво.

З 1977 року чоловік працює заступником голови Білозірського колгоспу. А у 1983 році у житті господарника розпочинається нова сторінка – Леонтія Дмитрука призначають директором птахофабрики «Перемога» у селі Будище.

– Коли я тільки прийшов керувати підприємством, переді мною постало нагальне завдання збільшити виробничі потужності птахофабрики, – розповідає Леонтій Михайлович. – На початку 80­х років «Перемога» давала лише 3,5 тисячі тонн м’яса на рік. Я розумів, що потенціал підприємства значно масштабніший за наявні показники.

У пошуку шляхів підвищення виробничих потужностей Леонтій Дмитрук вирушив до Прибалтики. Відвідавши птаховабрики у Латвії, Литві та Естонії чоловік запозичив багато корисних інновацій. Найвагомішою серед них стала технологія виробництва кормів – на прибалтійських підпрємствах курей годували кормом, подрібненим до розмірів крихти, на вітчизняних птахофабриках птиці давали більш подрібнену їжу, розтерту на пил. Як доводила практика, птахи краще засвоювали й швидше набирали масу саме від крихтового корму.

Після впровадження прибалтійського досвіду на будищенській птахофабриці, позитивні зрушення не забарилися. У 1989 році «Перемога» вийшла на виробництво 10 тисяч тонн курятини на рік, а добовий приріст м’яса перевищив показник у 28 грамів. Що було рекордним для України.

Зі стрімким покращенням показників постала потреба у розширенні виробництва. З цією метою було створено п’яту виробничу бригаду за організацію діяльності котрої Леонтія Дмитрука нагородили Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР.

Леонтій Михайлович пропрацював директором птахофабрики «Перемога» 19 років. За часи його керівництва підприємство лишалось беззаперечним лідером вітчизняного птахівництва і жодного разу не опускалось у рейтингах нижче третього місця. Також відбулося багато прогресивних речей у селі Будище – газифікація, асфальтування вулиць, будівництво двох сорокаквартирних будинків, спорудження школи та ще багато іншого. І все це здійснювалося за безпосередньої участі Леонтія Дмитрука.

Сьогодні чоловік перебуває на пенсії та займається домашнім господарством. Професійне свято зустрічає з надіями на краще.

– Гадаю, аграрній сфері зараз приділяється недостатня уваги. Сільське господарство – це ключова галузь української економіки, яка годує наших громадян, тому підтримка сільгоспвиробників середньої та малої ланки повинна мати більш суттєвий характер. І якщо ми не хочемо, аби корову та свиню занесли до Червоної книги, потрібно відроджувати такі напрями роботи, як розведення великої рогатої худоби і свиней, – підсумовує Леонтій Михайлович.

ВІД КОНЮХА ДО КЕРІВНИКА КОЛГОСПУ

Уродженець села Тубільці Петро Іщенко походив з багатодітної родини хліборобів. До складної роботи звик ще змалечку. Тоді ж прокинулася у ньому любов та шана до благодатної землі, яка щедро винагороджує трудівників за тяжку працю.

Трудову діяльність розпочав з посади конюха у Березнянському колгоспі. Саме там керівництво підприємства й запримітило працелюбного та ініціативного робітника. Чоловіку вдалося зробити стрімку кар’єру – спочатку його підвищили до комірника колгоспу, потім Петро Пилипович отримав посаду бригадира рільничої бригади, і зрештою став секретарем­парторгом колгоспу імені Мічуріна. За високі трудові досягнення, беззаперечний авторитет та повагу серед колег Петра Іщенка призначили головою колгоспу. На цій посаді він пропрацював близько десяти років. За час його керівництва колгоспу вдалося суттєво підвищити виробничі показники та закріпитися серед лідерів народного господарства Черкащини.

– Пройшовши шлях від рядового робітника до керівника колгоспу, Петро Пилипович не позбувся любові до землі та здобув повагу людей, – розповідає голова Тубільцівської сільської ради Надія Шафікова. – Сьогодні про нього згадують лише як про надзвичайно порядну і справедливу людину, справжнього професіонала своє справи, який присвятив усе життя роботі у галузі сільського господарства та досяг на цій ниві значних успіхів.

На жаль, Петра Іщенка вже немає серед нас. Але спогади про його чесноти, мудрість та здобутки лишились у пам’яті сучасників.

ОБИРАЮЧИ МІЖ ВИСОКИМИ ПОСАДАМИ ТА РОБОТОЮ «НА ЗЕМЛІ», ОБРАВ ОСТАННЄ

За своє насичене подіями життя Володимир Рябенко встиг попрацювати на різних посадах. Це була й державна служба, й партійна, й просвітницька робота. Довелося навіть покерувати районом. Проте, чоловік завжди відчував потяг до роботи «на землі».

По закінченню навчання у Херсонському державному аграрному університеті, де Володимир Дмитрович здобув освіту агронома, його направили за розподілом до Полтавської області. Там він працював на різних посадах. Завзятість та неабиякі організаторські здібності привернули увагу партійного керівництва і чоловіку запропонували влаштуватись на державну службу. Пропрацювавши тривалий час на керівних посадах, Володимир Рябенко повернувся на Черкащину після пропозиції очолити Геронимівський тепличний комбінат. Цим підприємством він керував декілька років. Далі була робота на посаді директора Червонослобідського радгоспу. Чоловіку неодноразово пропонували обійняти посаду начальника управління сільського господарства області, але він постійно відмовлявся, надаючи перевагу роботі на селі.

Сьогодні Володимир Рябенко вже на пенсії, але продовжує цікавитися подіями сільського господарства.

– В Україні є все для того, аби розвинути найпотужніший сільськгосподарський сектор серед країн Європи. Самі подумайте, ми маємо родючу землю, працьовитих людей, хорошу вітчизняну техніку, сприятливий клімат – що ще потрібно? А потрібно лише одне – реальна державна підтримка сільськогосподарських підприємств. Адже фермер­селянин – це наскрізний механізм аграрної системи. І якщо процвітатиме фермер – процвітатиме уся Україна. Тоді нам не потрібно буде продавати за безцінь власну сировину, ми створимо ефективні виробництва для її переробки у нашій державі.

Артем Яковлєв, Наталія Усенко

Оцініть матеріал!
(0 голосів)

Календар

« Серпень 2018 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
    1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30 31