ЛЮДИНА БЕЗ СПОГАДІВ – ЦЕ ЛЮДИНА БЕЗ МИНУЛОГО. ЗГАДУЄШ – І НЕМОВ ПОВЕРТАЄШСЯ РІЧКОЮ ЖИТТЯ В ПЕРЕЖИТЕ…

Середа, 02 березня 2016 13:45

2 березня свій день народження відзначає Іван Йосипович Дарієнко, незмінний керівник сільськогосподарського товариства «Зоря», господарник, меценат – людина, шанована не лише в районі та області, а й далеко за межами Черкащини. Редакція районної газети приєднується до всіх вітань, що лунатимуть цього дня на Вашу адресу, Іване Йосиповичу. Бажаємо Вам міцного здоров’я, козацького гарту, натхнення творити, а добро, подароване людям, обов’язково повернеться до Вас сторицею!

Поважний вік поважної людини. Зазвичай на сторінках газети прийнято робити розлоге інтерв’ю, підбивати підсумки роботи, розпитувати про життя-буття, обговорювати проблеми та здобутки галузі сільського господарства в районі чи вибудовувати плани на майбутнє, тим паче, що весна на порі, і незабаром господарник порине у вир польових робіт. Проте ми вирішили відійти від усталеної традиції, аби розповісти…

…про Дарієнка-
художника

Ось так неочікувано! Руки, які вже півстоліття працюють на землі, так само впевнено в дитинстві та юності тримали пензля. Подумки він уже уявляв себе Тарасом Шевченком, якби не один штришок – для навчання у Львівському художньому інституті не вистачило кількох балів. Відтак – один розчерк кулькової ручки, і всі мрії стали буденною реальністю в колгоспі. А потім вже життя вносило свої корективи. Саме воно визначило подальший шлях – навчання в Уманському інституті сільського господарства, а потім і привело в руськополянський колгосп. Проте хто знає, може ще знайдуть руки пензля, зроблять один маленький мазок, а там ще один. І з’явиться в руськополянській Іллінській церкві, поруч зі Святим Пантелеймоном і Божою Матір’ю, яких змалював Іван Йосипович, ще не одна ікона. Про творця людських душ, який з дитинства мріяв стати художником розповіла Світлана Корчинська утворчому альманасі руськополянських ентузіастів «Провесінь». Але доля, найсправедливіший і найсуворіший суддя, вирішила, що його місце зовсім в іншій сфері – засівати поля й збирати врожаї, будувати школи, дитячі садки, розбудовувати інфраструктуру села…

…а ще стати меценатом у селі

Коли в тебе є значні прибутки – це просто. А якщо немає, але люди йдуть в колишній колгосп, ідуть до тебе, бо знають, що не відмовиш, що робити? Дарієнко-меценат вирішує підтримувати коштами операції, санаторне лікування, видання нової книги, премії кращим учням і вчителям. Допомагає купувати дошки, парти, комп’ютери і ще багато всього, чого не злічиш. Особливо лежить його душа до людей творчих. Аби не згубили свій талант, аби не розчарувалися в собі, аби не проковтнула їх буденність, він першим підштовхне до пошуку себе, підтримає, зробить крок назустріч, бо в куточку його серця назавжди оселився омріяний творець-художник.

Загалом, на різні види допомоги жителям Руської Поляни й Дубіївки, у СТОВ «Зоря» щороку виділяють до півмільйона гривень. Окрім перерахованих напрямків роботи, господарство приділяє увагу матеріальному оснащенню закладів соціальної сфери села. Зокрема, завідувач ДНЗ «Берізка» Алла Фіалковська каже, що завдяки товариству вдалося придбати на кухню морозильну камеру, холодильник, коштовну сантехніку, покриття для підлоги в групові приміщення та ін. У ДНЗ «Світлячок» зробили артезіанську свердловину, придбали комп’ютерну техніку й музичні інструменти. Тож дошкільнята теж вітають свого «Святого Миколая», який щороку приходить до них з подарунками.

– Важко уявити існування школи без Івана Йосиповича, – каже директор Руськополянської ЗОШ №1 Валентина Денисюк. – Тільки торік, завдяки господарству, ми придбали в клас 11 комп’ютерів. Плазмовий телевізор і мультимедійна дошка – це теж подарунок товариства. А ще внутрішні ремонтні роботи, облаштування свердловини, відкриття музею в школі, всього і не злічити.

– Музей – це наше дітище, але його діяльність – це ще й заслуга Івана Йосиповича. Попри зайнятість, він знаходить час аби спілкуватися з дітьми, підказати та направити на правильний шлях, – каже керівник гуртка "Пам'ять" Антоніна Пономаренко.

– Урочисті заходи в Дубіївці розпочинаються зі слів «Дякуючи Івану Йосиповичу Дарієнку…», – каже секретар сільської ради Валентина Клименко. – Завдяки йому в школі маємо інтернет, дитячий садочок забезпечений продуктами, ми можемо надати допомогу і людям похилого віку, й інвалідам до конкретних свят чи за особливої потреби.

…навесні поринає в клопоти

Можна багато розповідати про засіяні в господарстві площі зернових, добрива та засоби обробітку ґрунту, підживлення озимини, яке незабаром проводитимуть на полях товариства, торкнутися проблем, бо цьогоріч сільгосппідприємства кинули напризволяще. Проте сьогодні хочеться сказати про інше. Скільки разів, бувало, в пошуку редакційного матеріалу для газети надзвонюєш у «Зорю». А куди ж іще? «Іване Йосиповичу, допоможіть, потрібен матеріал про господарство, – розпачливо щебечеш у телефонну слухавку. Кілька секунд тиші – а потім спокійний голос відказує: – Приїздіть. Це ж вам і трактор в поле вигнати треба для фото? А він щойно у двір заїхав. До сходу ж сонця починаємо роботу. Ну зробимо…». Швидко збираєшся, бо треба ще розпитати про хід весняно-польових робіт. За годину – маєш фото й майже зібраний матеріал для статті, залишилося кілька слів почути від керівника, і тут починаєш ніяковіти, коли зустрічаєш погляд по-батьківському теплих, але водночас, прискіпливих очей Дарієнка-господарника. Адже це людина слова і праці, тут уже не до щебетання в слухавку, тут зважуєш кожне слово, тут потрібно стати абсолютним слухом, бо висловлювання цього чоловіка – це житейська мудрість, тільки слухай та навчайся. А він завжди повторює одне: «Золотий фонд господарства – були і залишаються люди, і ми робимо все можливе, аби жили вони краще, заможніше, мали гарні заробітки». Все під силу, якщо будуть люди, готові з тобою розділити як перемоги, так і негаразди. Іван Йосипович таку команду зібрав. Більше того, виховав та навчив. Сьогодні в господарстві немає зайвих людей, тобто тих, хто стоїть осторонь. Це одна велика родина, через чиє життя пройшла «зоря» Дарієнка.

...декілька слів

Сергій Степанюк, заступник голови районної ради:

– Іван Йосипович – це людина, про достоїнства якої можна говорити, без перебільшення, годинами. Це людина слова, яка не боїться братися за повсякденну роботу, і не хизується зробленим. Повернувшись з армії, він міг отримати керівну посаду, але пішов працювати простим агрономом у Руську Поляну. Обрав працю хлібороба, а фактично вже понад 30 років засіває зерна порядності, працелюбства, загальнолюдських чеснот.

 Костянтин Омаргалієв, голова районної адміністрації:

– Зберегти і відродити колиску української духовності та мудрості – село, зробити його сучасним та престижним, думаю, такий вибір давно зробив Іван Йосипович Дарієнко. Причому, взявся до цієї роботи не тільки в тих селах, де провадить господарську діяльність, маю на увазі, Руську Поляну та Дубіївку, а не забуває і про рідні Дмитрушки, де пройшло його дитинство. Взагалі, складно знайти таку сферу в районі, де б не було вкладу Дарієнка-господарника, Дарієнка-мецената, Дарієнка-депутата. Безумовно, це професіонал у сфері управління та господарювання.

 Олег Гриценко, сільський голова Руськополянської сільської ради:

– Скажу спершу мовою цифр. Так, торік господарство «Зоря» профінансувало ремонт фойє у руськополянській ЗОШ №2. Окрім того, ми змогли частково полагодити славнозвісну дорогу загального користування, що йде від Геронимівки до дитячого санаторію. А цьогоріч Іван Йосипович передав на комунальне господарство самоскид для обслуговування жителів села. Це лише дещиця з усього зробленого господарником у селі. А фактично він став опікуном громадських організацій, що захищають інтереси багатодітних та малозабезпечених родин, інвалідів, ветеранів, учасників АТО. Щойно станеться біда – люди знають, що Іван Йосипович не відмовить, вислухає і допоможе.

Замість післямови

Є дуже прості істини – про них нечасто говорять, а якщо і говорять, то зазвичай іронізують. Або ж вони звучать занадто банально. Але ж вони існують. Ось спробуйте їх вимовити вголос – і відчуєте їхню силу: треба цінувати й берегти своїх друзів, захищати Батьківщину, поважати старих, заступатися за слабших, а ще зважати на думку людей.

Оцініть матеріал!
(0 голосів)

Календар

« Січень 2018 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30 31