«Я вірю, що Україна переможе…»

Понеділок, 28 листопада 2016 11:51

Депутата районної ради Василя Костіва виховували під гаслом «Україна понад усе!» – його батько був членом ОУН та УПА. Під таким же гаслом він виховує і своїх дітей. Його син Андрій двічі поспіль був мобілізований до зони АТО як доброволець, а за третім разом пішов служити за контрактом. Донька Оксана стала наймолодшим депутатом районної ради, аби змінювати країну.

Василь Лук’янович народився на Івано-Франківщині. З 1984 р. за розподілом після закінчення хіміко-технологічного технікуму потрапив до Черкас. Тут донині працює на ПАТ «Азот».

У 1986 р. я відслужив у армії, після чого переїхав до Черкас. Тут познайомився з дружиною. Вона з Лисянського району. Сталося це в передноворічну ніч 1989 р. Цього ж року й побралися. А вже 1990 р. з’явився син Андрій,пригадує пан Василь.

Потім він продовжив навчання і в 1993 р. закінчив Київський інститут харчової промисловості. А через рік у сім’ї з’явилася донька Оксана. Виховували дітей як справжніх патріотів, за прикладом своїх батьків.

Василь Лук’янович завжди був активним громадянином своєї держави і під час перебудови, й тоді, коли Україна здобувала незалежність. Він ніколи не стояв осторонь важливих для країни подій, хоча тоді ще до політичних партій не вступав:

Спочатку визначався, підтримував «Народний рух», голосував, брав участь в акціях. А в 2007 р. вступив до партії «Свобода». Чому обрав саме цю партію? Бо її ідеологічна програма перекликалася з моїм внутрішнім світом. Дружина спочатку не розуміла цієї активної громадської позиції, але й не заперечувала. З часом вдалося її переконати, що для того, аби країна змінилася, потрібно діяти.

Таку небайдужість перейняв від батька й син.

У березні 2014, коли лише розпочалася антитерористична операція, Андрій мені зателефонував зі словами: «Поїхали до військкомату, запишемося добровольцями», пригадує Василь Лук’янович.

Батько з сином поїхали до військкомату. Там познайомилися ще з десятком небайдужих людей. Тоді ще АТО не сприймали всерйоз. Ця абревіатура не викликала занепокоєння чи страху. Андрій на той час уже відслужив у армії в Донецьку, звідки, до речі, повернувся за півтора року до початку подій на Сході.

Через два тижні після візиту в військкомат синові зателефонували й викликали отримати повістку. Того ж дня об 11:00 год. добровольців відправили в Білу Церкву. Дружина ледь устигла зібрати найнеобхідніші речі, каже Василь Лук’янович.

Андрій потрапив у роту матеріально-технічного забезпечення. У Білій Церкві проходили підготовку, ремонтували машини. Через п’ять місяців, у серпні, бійців перекинули на Донбас. Почалися безсонні батьківські ночі.

На Сході Андрій був водієм. Щомісяця вони мінялися: місяць в АТО, місяць у своїй частині. Він мало нам розповідав, лише заспокоював. У січні потрапив під Дебальцево. Оскільки державне забезпечення тоді було слабким, бронежилет і каску син отримав від ПАТ «Азот», де теж працював, розповідає чоловік.

15 березня Андрія демобілізували. Він повернувся додому, знову став до роботи, але вже був іншим. Часто зв’язувався з побратимами, а потім без відома батьків пішов до військкомату і знову був добровільно мобілізований. Цього разу його направили до навчального центру «Десна» на Чернігівщині, де він залишився на весь рік інструктором, оскільки вже мав певний досвід. Через рік повернувся додому і пішов служити за контрактом, бо, мабуть, уже не уявляв життя без військової служби.

Донька Василя Лук’яновича Оксана нині закінчує Черкаський державний технологічний університет. За фахом вона інженер-хімік.

Хімію в школі не дуже любила, аж поки не почала отримувати низькі оцінки. Тоді вирішила довести вчителеві, що може краще. Коли настав час реєструватися на ЗНО, одним із предметів обрала хімію і відповідно й спеціальність, пов’язану з цією дисципліною,каже депутат.

Нині Оксана – наймолодший депутат районної ради останнього скликання. Співпрацює з Геронимівською сільською радою. Звісно, не без допомоги батька. Разом вони взяли участь у вирішенні питання про передачу тамтешнього будинку культури громаді. Наразі допомагають владнати проблему з ремонтом каналізаційно-насосної станції.

Сам же Василь Костів як депутат районної ради співпрацює з Софіївською сільською радою. Нещодавно він посприяв урегулюванню питання нерентабельних пасажирських рейсів, тих, що наразі є збитковими.

Василь Лук’янович – очільник районної організації партії «Свобода». Разом з донькою, за підтримки дружини та сина, готовий до кінця відстоювати національні інтереси, аби створити таку країну, якою можна пишатися:

Ця держава має великий потенціал. Важливо, щоб влада вміла його раціонально використати. Я вірю, що прийде час, Україна оживе й українська нація розправить крила.

Юлія САВЧЕНКО,

 фото з особистого архіву героя публікації

Оцініть матеріал!
(0 голосів)

Календар

« Січень 2018 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30 31