Мрія дитинства стала справою життя

Понеділок, 12 вересня 2016 16:39

Вона пішла в депутати, щоб захищати інтереси громади. Та це буде потім. А спочатку мріяла про те, як стоятиме біля дошки з указкою, навчаючи дітлахів. Про робочі будні та  розповідає депутат районної ради Людмила Ткаченко.

Людмила Володимирівна працює заступником директора з навчально-виховної роботи в Руськополянській ЗОШ І-ІІІ ст. №2.

– Руська Поляна – це моє рідне село, хоч зараз я проживаю в Черкасах. І школа, де нині працюю, теж рідна, бо її закінчила в 1995 році, – розповідає Людмила Володимирівна.

Вдячна батькам і наставникам

Жінка народилася в сім’ї робітників, має меншого брата Олександра. Професію вчителя обрала для себе ще в першому класі.

– Дуже вдячна батькам за те, що завжди мене підтримували й поважали мій вибір, мої погляди. Завдяки їм мрія дитинства здійснилася, – каже вже досвідчений вчитель.

Людмила Володимирівна також висловлює щирі слова вдячності своїм наставникам, висококваліфікованим спеціалістам за науку. Школу вона закінчила на «відмінно». Наступним кроком був Черкаський державний університет ім. Б. Хмельницького. Там навчалася за спеціальністю «Біологія та хімія».

– Чому саме така спеціальність? Я завжди любила природу. Змалку мала нахил до природничо-математичних наук. Усе це поєдналося в напрямі «Біологія та хімія», – пояснює Людмила Володимирівна.

Педагогічну діяльність вона розпочала в Черкаській ЗОШ І-ІІІ ст. №8. Там пропрацювала 1,5 року за спеціальністю. А в 2004 році повернулася на поріг рідної школи, де і нині передає знання юним руськополянцям.

– Окрім учителя біології та хімії, була ще й педагогом-організатором, класним керівником. З 2010 року призначена на посаду заступника директора з навчально-виховної роботи, – розповідає вчителька. – Дуже вдячна наставнику, на жаль, уже покійному директору Василю Шавронському. З ним пропрацювала шість років. Можу сказати одне: це людина з великої літери, справжній педагог, наставник, психолог. Зараз школа втратила батька. Василь Олександрович був висококваліфікованим учителем, господарником, адміністратором з досвідом, адже школі віддав 40 років життя. Тепер наш обов’язок – продовжити його благородну справу.

Особливу подяку жінка висловлює відділу освіти та начальнику Людмилі Григорчук:

– Тут завжди вислухають, підкажуть, порадять.

Заступник із навчально-виховної роботи – складна справа.

Стоси документів, які треба оформити вчасно, а ще й педагогічний колектив треба не обділити увагою, і уроки якісні провести. Вона каже, що їй пощастило. У Руськополянській ЗОШ №2 зібрався чудовий колектив, команда однодумців, які гуртом роблять одну справу. Уже два роки вона очолює Школу молодого вчителя хімії та біології району і, звісно, є наставником у молодих педагогів свого закладу.

– Молоді вчителі потребують багато уваги. Їм не тільки треба дати рекомендації щодо проведення ефективних уроків, а й пояснити, як оформлювати документи, заповнювати класний журнал, – каже заступник.

Вона часто відвідує уроки молодих спеціалістів, але лише, щоб підказати, порадити, допомогти. На свої уроки вчителька теж запрошує колег, аби потім почути їхні відгуки. Людмила Володимирівна намагається залучати й учнів, і педагогів до участі в конкурсах, яких наразі чимало, друкуватися у фахових виданнях, готувати роботи на виставку «Освіта Черкащини».

Про сім’ю й захоплення

Людмила Володимирівна заміжня, має 15-річну доньку Яну.

– Який шлях обере донька, ще не знаю. Але, як мамі, мені хотілось би, щоб вона обрала медичну справу. Бути лікарем не менш благородно, ніж учителем.

Як і будь-хто, вона має захоплення. Дуже любить читати, особливо твори сучасних авторів. Також Людмила Володимирівна захоплюється вирощуванням кімнатних рослин. Її найулюбленішими є фіалки, бо вони дуже часто квітують.

– Коли донька була маленька, я дуже любила в’язати. Багато речей зв’язала їй своїми руками. Обожнюю сімейний відпочинок на природі.

Встигнути все

Робочий час заступника ненормований. Людмила Володимирівна вимагає від колег дисциплінованості та своєчасності, бо для неї це найголовніші риси в роботі.

– Не люблю підводити людей, – каже вона.

І як же встигнути оформити вчасно всі звіти, приділити увагу сім’ї, почитати книжку, доглянути кімнатні рослини?

– Я намагаюся знаходити час, щоб провести його із сім’єю. Люблю приготувати щось смачненьке, порадувати чоловіка та доньку. Звісно, учительські діти завжди обділені увагою. Вдячна чоловікові за те, що він розуміє, чому я приїхала з роботи не о 17.00, а о 19.00.

Зовсім недавно пані Людмила стала депутатом районної ради.

– Обрала ще й такий напрямок діяльності, щоб, насамперед, відстоювати інтереси руськополянської громади й освітян. Мені випала честь працювати пліч-о-пліч із Іваном Дарієнком. Він – людина від Бога, меценат. Завжди безвідмовно допомагає школі й іншим установам.

Тісно співпрацює вона з районною радою та сільським головою Олегом Гриценком.

Людмила Володимирівна дуже любить свою роботу і ніколи навіть не задумувалася про те, що можна працювати не в школі.

– Тут завжди відчуваєш себе сповненою сил та енергії. Діти потребують від тебе постійного вдосконалення. Поряд з ними постійно вчишся, намагаєшся іти в ногу з часом. Учні додають бадьорості. З ними не доводиться сумувати, – усміхається жінка. – І читачам я бажаю також бадьорості, здоров’я та мирного неба над головою. Ще все попереду, нам усе вдасться!

Юлія САВЧЕНКО,

фото з особистого архіву Людмили Ткаченко

Оцініть матеріал!
(0 голосів)

Календар

« Вересень 2018 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
          1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30