Вшанували Героїв Холодного Яру

Вівторок, 26 квітня 2016 09:49

Протягом двох днів на Черкащині тривали вшанування звитяги холодноярських повстанців, що в 20-ті роки боронили українську незалежність від більшовицького терору. Тоді їх боротьба завершилася поразкою. Проте звитяга не померла – вона наповнила духом перемоги нинішніх борців за свободу України – учасників антитерористичної операції. Сьогодні вони стали взірцем нескореності української нації. Участь у масштабних заходах взяли й представники райдержадміністрації та районної ради на чолі з керівниками Костянтином Омаргалієвим та Олексієм Собком. 

12 квітня 1920 року

Отамани Холодного Яру з’їхалися на нараду у лісничівку на хуторі Кресельці, що при дорозі з Мельників на Мотрин монастир, з метою визначити дату повстання проти Совєтської влади. Схоже на те, що чекісти знали про цей з’їзд, адже при наближені до хутора на загін Чучупаки з лісу несподівано напали. Потрапивши у чекістську пастку, на самому хуторі був оточений та загинув. Мертве тіло вкинули до батьківської хати, туди ж зігнали всю родину і підпалили. В цей момент підоспіли холодноярці, родину врятували, а Василя пізно ввечері поховали на сільському цвинтарі. Трохи згодом його побратими – брати Токовенки через зрадника Чечія потрапили в більшовицьку пастку. Хлопців тяжко катували – садили на розпечену пательню, відрізали пальці, але вояки так і не видали, де знаходяться решта холодноярців. Коли кати поїхали односельці на горі, поруч із могилою Чучупаки кинулися ховати тіла більшовицьких бранців

24 квітня 2016 року

У Холодному Яру нині цвіте ряст. Так само, як у квітні 1920 року, коли останній бій проти більшовиків прийняв тут головний отаман Холодного Яру Василь Чучупака. Пом’янути його й усіх загиблих героїв Холодноярської республіки, що діяла на Черкащині з 1919 по 1922 роки, до колишньої столиці - села Мельники - у Вербну неділю прибуло з усієї України не менше люду, ніж приїздить на Чернечу гору, коли Україна вшановує Тараса Шевченка.

Зранку в центрі Мельників козацький тулумбас Чорних запорожців скликав людей вшанувати героїв-холодноярців. Тут шикується велика колона з державними прапорами, на чолі якої керівники області та найближчих районів, й вулицею Василя Чучупаки прямує до місцевого цвинтаря, аби вшанувати пам'ять полеглих. До підніжжя могили Василя та його побратимів, що поховані зовсім поруч у братській могилі лягають червоні троянди, а навкіль чути тужливу пісню рівненського кобзаря.

1748 рік

Цим роком датується остання згадка про Гната Голого, який організував у верхів'ї річки Інгулу гайдамацький загін та здійснював напади на маєтки польської шляхти. Це була людина, яку люди поміж себе звали характерником і навіть побоювалися. У 1741 році стратив у селі Степашках на Вінниччині  колишнього гайдамацького ватажка Саву Чалого, який перейшов на службу до польської шляхти. Гайдамацький ватажок був похований при в'їзді у Холодноярський ліс

24 квітня 2016 року

Поблизу Креселецького лісництва ліворуч від дороги на Мотронинський монастир на природному підвищенні височіє пам’ятний знак. Його будівничим є Микола Теліженко. Майже через 300 років відомий гайдамацький ватажок зринув до нащадків в словах Карпенка-Карого: «Покіль душа моя жива, ніхто не спинить мої руки, і битиму я ворогів за всі народні муки»Тут спочиває Гнат Голий, отаман гай»

-         Ми не безпам’ятні, як хтось намагається нам вказати на це, ми бережемо пам'ять про наших лицарів, - зазначив Роман Коваль, дослідник історії холодноярських лицарів, під час урочистого відкриття монемента. - Дай Боже, щоб оця козацька, характерницька, гайдамацька наука та звитяга була притаманна і нашим сучасним воякам, а діти мають всотували їхню науку.

Я сподіваюся, що і нинішні вояки і  дадуть чи своєму отаману, чи своєму козакові, закликаю вояків памятати імена борців

Серпень 1921 року

У селі Цвітне Чигиринського повіту Київської губернії відбулося останнє публічне освячення зброї. Провів його священник Федір Іванча. Уже скрізь була радянська влада, але отець Федір знайшов у собі силу духу і освятив зброю гайдамакам чорноліського отамана Пилипа Хмари.

24 квітня 2016 року

На березі Гайдамацького ставу зібралося кілька сотень люду зі зброєю в руках. Новий виток історії вимагає нових героїв. Поруч стали вояки «Айдару», «Азову», «Карпатської січі», представники громадських формувань та громадських організацій Черкаського краю.

-         10 років тому активісти клубу «Холодний Яр» та священники Української православної церкви Київського патріархату відновили традицію освячення зброї на берегах Гайдамацького ставу. Чигиринщина – це єдине місце, єдиний край в усій Україні, де освячувалася зброя. Тому ми повинні відчувати радість причетності до відродження традиції освячувати зброю. Юрій Горліс-Горський писав у своїх спогадах про холодноярців, що козаки свято вірили в освячену зброю, яка захистить їх від ворожої кулі чи шаблі, - розповідає Роман Коваль.

-         Використайте зброю за належністю. Освячення зброї робить її тільки окропленою свяченою водою, а вас робить сильнішими. Тому уся нечисть московська, що приступає на Україну має бути переможена не тільки зброєю в руках, а найперше духом у ваших серцях і душах. Духом патріотизму, любові і особливо єднання один з одним, - освячуючи шаблі й ножі присутніх, виголосив протоієрей УПЦ Київського Патріархату Василь Циріль.

Воістину Герої не вмирають. Визвольний дух холодноярців і досі оберігає українську землю. Доземний їм уклін.

Оцініть матеріал!
(0 голосів)

Календар

« Вересень 2018 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
          1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30