«Найчастіше звертаються за матеріальною допомогою»

П'ятниця, 13 квітня 2018 12:22

Депутат Черкаської районної ради Ольга Григорівна Іващенко – педагог за освітою. З 2009 року працює завідувачкою ДНЗ «Гайок», що в Кумейках. Про свою депутатську діяльність розповідає не охоче. Говорить, «я людина не дуже публічна, просто роблю свою справу та й усе».

У курсі всіх проблем села

Ольга Іващенко живе в Кумейках останні двадцять років, тому добре знає про всі проблеми, які є в селі.

– Я йду на роботу, а люди підходять, зупиняють, звертаються з якимись проблемами, – розповідає вона. – Коло питань дуже широке. Немає світла чи пропав телефонний зв’язок – йдуть до мене. Не працює радіо – так само.

Нерідко Ользі Григорівні доводиться займатись і своєрідною «виховною» роботою – працювати з так званими проблемними сім’ями, допомагати налагоджувати стосунки. (До речі, й це інтерв’ю довелося відкладати через конфлікт в одній з таких родин).

– Іду, розмовляю. Принаймні, на якийсь час допомагає, – говорить жінка. – Про одного з «проблемних підопічних» навіть родичі та сусіди говорять, що «коли він Ольгу Григорівну не послухає, то не послухає точно нікого».

Звичайно, все це займає багато часу. «З роботи я часто йду не додому, а вирішувати чергові проблемні питання», – розповідає політик. – Добре, що в нас повне порозуміння з сільським головою Вірою Іващенко. Це полегшує роботу.

Найчастіше звертаються за матеріальною допомогою

Кумейки – мальовниче, але маленьке віддалене село, розташоване в лісовій місцині. Тут живе 820 осіб, більшість – пенсійного віку.

– Найчастіше люди звертаються до мене за фінансовою допомогою, – розповідає Ольга Григорівна. – Здебільшого гроші потрібні на лікування. На жаль, обсяг «депутатського фонду» не дозволяє допомогти всім, хто цього потребує. Це в нашій роботі найскладніше, коли до тебе звертаються, ти точно знаєш, що людині дуже потрібна фінансова підтримка, але допомогти коштами не можеш. При цьому кошти з депутатського фонду можна спрямовувати лише на лікування людей. Але є й інші  родини, які з тих чи інших причин потрапили в скруту й конче потребують підтримки. У таких випадках доводиться звертатися до спонсорів. Або й власні кошти витрачати. Але це краще, ніж не зробити взагалі нічого.

Немає інвесторів – немає грошей

Ані значної кількості підприємств, ані потужних інвесторів у Кумейках немає. Усе це, зрозуміло, накладає відбиток і на сільський бюджет. За словами Ольги Іващенко, власних коштів «вистачає лише на зарплати». Торік по Кумейках було недовиконання бюджету, то 70 тисяч спрямувала районна рада. Недовиконання сільського бюджету, схоже, «світить» Кумейкам і цьогоріч. «У селі складна фінансова ситуація», – констатує депутатка.

На запитання ж, чи були спроби залучити інвесторів, щоб «підлатати дірки в сільській скарбниці», відповідає, що з цього приводу немає порозуміння в громаді.

– Інвесторів ми шукали. Але поки що виходить, що таким, як би ми хотіли, наше село не цікаве, а тих, що готові «зайти», не хоче громада, – говорить вона. – Наше село хоча й маленьке та бідненьке, але гарне й розташоване в лісі. Екологічно чисте. Люди не хочуть, щоб воно перетворилось на «смітник».

Питання на часі – пільгове перевезення

Як і в кожному, навіть фінансово «благополучному» селі, у Кумейках питань, котрі потребують вирішення, багато. Серед них, наприклад, ремонт доріг. Повністю не підрахували ще й збитки, які наробила зимова негода.

Але зараз на часі – вирішення проблеми пільгового перевезення. Депутат Ольга Іващенко спільно з Кумейківською сільрадою готують звернення до Черкаської райради щодо забезпечення пільгового перевезення.

– На цю потребу з сільського бюджету потрібно перерахувати 40 тисяч гривень. У нас таких коштів, зрозуміло, немає, – говорить вона. – Тож, якщо гроші не знайдуться, наше село може бути єдиним в районі, де немає пільгового перевезення.

Зрозуміло, що повноваження депутата районної ради, а також робота в комісії (Ольга Іващенко – секретар комісії з питань бюджету, фінансів, інвестиційної політики та соціального забезпечення) відкривають більші можливості допомагати у вирішення проблем жителям села.

– Як педагог, я в курсі всіх проблем в освітянській галузі, – говорить вона. – Наприклад, ще торік постало питання підняття зарплат педагогам. Але школи і дошкільні установи фінансуються з різних бюджетів. І якщо педагогам передбачили підняття зарплат, то зарплати працівникам дитсадочків платить сільрада. Зрозуміло, що це додаткове навантаження на сільські бюджети. Але, з іншого боку, це створює своєрідну дискримінацію. Адже в садочках також працюють педагоги. Невже їхня праця менше коштує? З цього приводу я готувала депутатське звернення до Черкаської райради. Добре, що дехто з сільських голів дослухався і, по можливості,  працівникам ДНЗ також підвищили зарплати.

«Наші медсестри не злазять з велосипедів»

Окреме питання, яке зараз надзвичайно актуальне, впровадження реформ. Ні для кого не секрет, що реформи «йдуть важкувато».

– У нас населення переважно пенсійного віку. Їм важко сприйняти й зрозуміти ці реформи, – розповідає Ольга Григорівна. – Чесно кажучи, я й сама, хоча й молода, але принаймні медичну реформу не розумію й не підтримую. Як можна, наприклад, заповнювати електронні декларації, коли в селі немає інтернету? Вибору сімейного лікаря у нас також немає – залежимо від району. Нині раз на тиждень до нас приїздить лікар з іншого села. Після реформи й цього не буде, – продовжує вона. – Зараз у нас вирішується питання проведення інтернету в нашій амбулаторії. Зрозуміло, що без допомоги спонсорів не обійдемося. Зараз у нас працюють дві медсестри: «дитяча» й для дорослого населення. Кожна на півставки. То дівчата вільної хвилини не бачать – не злазять з велосипедів. Але вони – спасіння для наших бабусь і дідусів. Що буде після цієї реформи, яке медичне обслуговування, поки що не зрозуміло! Кому подзвонить консультуватися та бабця, коли в неї немає мобільного телефона?

На думку Ольги Іващенко, потрібно було б спочатку запровадити пілотний проект в якомусь із районів і подивитись, як працюватиме реформа. А вже потім масово запроваджувати її.

«Ми обираємо, нас обирають»

Не краща ситуація у Кумейках із запровадженням реформи децентралізації. Поки що справа не зрушилася з місця.

– Ми бідні, як церковні миші, то нас не дуже­то хто й хоче «у громаду», – говорить депутатка. – Зараз на рівні обговорення  об’єднання населених пунктів в межах Мошнівського куща. У людей з цього приводу думки різні. Одні вважають, що після реформи нам буде краще жити. Інші, навпаки, що нас «задавлять». Спрогнозувати, як воно буде в реальності, я також не можу. Чи даватимуть нам якісь кошти? Поживемо – побачимо. Отак, у круговерті розв’язання повсякденних питань, і проходить життя депутата районної ради. Тут, в селі, не буває «маленьких питань». Вирішення кожної, щонайменшої проблеми приносить задоволення та радість. І ти не думаєш, наскільки тобі важко. Просто намагаєшся щось робити, докладаючи всі зусилля.

Спілкувалась Ілона Левченко

Оцініть матеріал!
(0 голосів)

Календар

« Квітень 2018 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
            1
2 3 4 5 6 7 8
9 10 11 12 13 14 15
16 17 18 19 20 21 22
23 24 25 26 27 28 29
30