Чим багата українська мова?

Середа, 21 лютого 2018 10:26

Століттями позбавлений державності, упосліджений своєю нібито вторинністю, український народ, як офіційно вважалося, послуговувався й недолугою мовою. Тому й на сьогодні більшість українців не знають, якою незвичайною і багатою мовою вони володіють.

Впродовж багатьох тисячоліть спостерігається поступове спрощення мов. Наприклад, у жодній з романських мов (італійська, французька, іспанська, румунська) не зберігся середній рід. В англійській мові зникли відмінки, а з ними й відмінкові закінчення. На відміну від них, українська мова зберегла і налічує таких  «багатинок» більше тридцяти.

Матеріал оснований на книзі  Олекси Різникова «Українська мова – спадщина тисячоліть», що вийшла з друку у 2017 році. У ній можна ознайомитися з усіма «родзинками» української мови. Ось лише кілька з них.

1.  У старослов’янській мові був активним кличний відмінок. Він вживався у всіх російських церквах, монастирях, церковно-приходських школах. На жаль, у побуті ми мало послуговуємося формою кличного відмінка, і він активізується митцями у поетичних творах. Тож звертаймо увагу (особливо вчителі), як правильно вживати звертання. Все-таки «матусю, мамуню» звучить краще, ніж «мама».

2.  Щойно вжите мною слово «звертаймо» – це форма наказового способу дієслова першої особи множини. А в російській мові вона втрачена, немає її також у болгарській, македонській. Вживають і два варіанти у значенні наказу. Наприклад: Захистимо нашу мову! і Захистімо нашу мову!  Другий варіант звучить експресивніше, чи не так? Тож збережімо цю перлинку мови!

3.  Багато хто із нас використовує дві форми майбутнього часу: буду любити і любитиму. Звідки це «му»? У старослов’янській мові вживали допоміжне слово имуть. Згодом, втративши початковий звук, воно злилося з попереднім дієсловом, утворивши нову стягнену форму. І явище це унікальне, бо в усіх індоєвропейських мовах стягнені форми зникають!

4. Про чергування звуків знають усі. А де ж воно поділося з російської мови? А «винні»  у цьому виявилися тамтешні туземці – фіни, меря, чудь, мордва. Не годні вони були опанувати мову українських колоністів, коли князь Юрій Довгорукий підкоряв північні землі.

5.  Чи пам’ятаєте, скільки типів відмін мають іменники? Підказую, чотири. В індоєвропейській прамові їх існувало аж шість, у праслов’янській – вже п’ять, а російська мова має лише три. Ота четверта, яку вона втратила, – це наші іменники середнього  роду на позначення малят тварин: кошеня, теля, порося. А причина тут прозаїчна: усі назви малят в російській мові перейшли у чоловічий рід: «котёнок, телёнок, поросёнок». Українська мова зберігає цю древню форму багато тисячоліть.

6.  Чи звертали ви увагу на те, що в англійській мові майже зовсім немає суфіксів? Бо усі романські мови скоротили набір своїх суфіксів порівняно з латинською мовою.  Наші суфікси можуть передавати як згрубілість, так і здрібнення, і навіть у дієсловах: їстоньки, питоньки, спатоньки і т.д.  До  тридцяти видозмін можна дібрати до слова, використовуючи суфікси: маленький, манюненький, малюпенький, малюпусенький, маненький, маненічкий і т.д.

А щодо числа двоїни, так ця форма також є у нашій мові, правда тільки в діалектах: дві нозі, дві руці. І навіть число двісті з'явилося як назва двоїни (колись це були два слова – дві сті).

Світлана Корчинська, с. Руська Поляна

Оцініть матеріал!
(0 голосів)

Календар

« Грудень 2018 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
          1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30
31