Будинок без фундаменту: педагоги району ризикують втратити напрацювання в інклюзивній освіті

Понеділок, 29 січня 2018 16:39

У вересні набув чинності новий закон «Про освіту», відповідно до якого у навчальних закладах інклюзивний клас має бути створений в обов’язковому порядку. А вже у листопаді змінами до Порядку та умов надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання державної підтримки особам з особливими освітніми потребами, а також Порядку організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах перекреслили зроблені для цього напрацювання педагогів у школах. «Сільські обрії» з’ясовували,  як відповідає інклюзивна реальність задекларованій законодавством.

У новому тексті закону «Про освіту» зазначено, що «заклади освіти за потреби утворюють інклюзивні та/або спеціальні групи і класи для навчання осіб з особливими освітніми потребами. У разі звернення особи з особливими освітніми потребами або її батьків така група або клас утворюється в обов’язковому порядку».

– Ми кілька років поспіль проводимо роботу з батьками дітей, які потребують особливих освітніх умов щодо їх навчання у загальноосвітніх школах на спільному потоці, а не індивідуально, – розповідає головний спеціаліст відділу освіти Вікторія Блощаневич. – Це досить великий обсяг роботи. Спершу потрібно було перебороти батьківські острахи та недовіру, переконати, що їхнім дітям буде комфортно в загальному освітньому просторі, і це сприятиме їх соціалізації. Окрему роботу, навчальні семінари, бесіди, засідання круглих столів щодо організації навчального процесу в новому форматі проводили з педагогами та керівниками навчальних закладів. На початок 2017/2018 року у 14 загальноосвітніх школах району організовано 26 інклюзивних класів, де навчається 27 дітей.

Разом з тим, в Порядку організації інклюзивного навчання відмінено норму обмеження кількості учнів в інклюзивних класах. Раніше вимагалося, щоб в такому класі було не більше 18-20 дітей, що значно покращувало якість освіти та безпосередньо організацію освітнього процесу вчителем.  Зараз у таких класах може бути до 30 учнів.

– Під час участі у міжнародному семінарі на тему «Інклюзія, політики і розвиток громади» у рамах проекту «Партнерство з містами України», який відбувся у Запоріжжі, мені вдалося поспілкуватися з нашими колегами з Німеччини. Вони кажуть, що в них така норма зберігається. І багато батьків та дітей погоджуються на організацію інклюзивного навчання в загальноосвітніх школах тільки через те, що в їхніх класах буде не більше 15-18 осіб. Бо вчителю треба надати кваліфіковану допомогу, як дитині з особливими потребами, так і дітям в загальному потоці. Доплати за навчання діток з особливими потребами там немає. Проте враховуючи, що менша кількість учнів у класі, вчителю дається більше часу для надання дійсно кваліфікованої допомоги та підтримки учню з особливими освітніми потребами, який вчиться у загальному класі, – ділиться головний спеціаліст.

Разом з тим, відмінивши норму, законодавець прописав у Законі про освіту, що засновник може при затвердженні статуту врахувати зменшення кількості дітей, якщо створено інклюзивний клас. Але зважаючи на постійний наголос на оптимізації витрат, говорити про це можна буде лишень після того, як в об’єднаних громадах будуть утворені опорні навчальні заклади, де громада розпоряджатиметься коштами освітньої субвенції для оптимального освітнього розвитку. Нині говоримо більше про економію та оптимізацію, оскільки кошти йдуть за дитиною, а не на навчальний заклад. Збільшення кількості класів – це додаткова ставка, заробітна плата вчителю, вивільнене приміщення. Наразі засновнику це більше «б’є по кишені», і він не буде зацікавлений в поділі одного класу, де навчається 30 учнів, на два по 15. А учні з особливими освітніми потребами вже цьогоріч прийшли до загальноосвітніх шкіл.

– Таким діткам потрібні корекційно-розвиткові заняття. Відповідно до своїх програм розвитку з такими учнями займаються розвитком мовлення, слухового сприймання, лікувальною фізкультурою, логоритмікою, навчають соціально-побутовому орієнтуванню або проводять з ними додаткові години з дисциплін інваріантної частини. Дітки із затримкою психічного розвитку особливо потребують саме додаткових годин інваріантної складової, аби вивести їх на певний рівень, щоб вони не потребували особливих умов навчання, – розповідає Вікторія Вікторівна. – Процес цей був налагоджений. Підписані договори з вчителями, які викладають певні дисципліни. Батьки були задоволені. Адже педагоги на проведення корекційно-розвикових занять викладаються на повну, не рахуючи відведені 25 хвилин. Ці старання мали результат. Приміром, вчитель-філолог та вчитель початкових класів, підбираючи оптимальну програму колекційного заняття, надають допомогу дітям з особливими потребами в розвитку мовлення, вивченні творів, подолання дизграфії, дизартрії та діслаксії. Наш плюс в тому, що в кожній школі, де є інклюзивні класи, працює практичний психолог, який проводить роботу з цими дітками.

Проте зміни до Порядку та умов надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання державної підтримки особам з особливими освітніми потребами, які внесли в листопаді торік, не дають можливості підтримати дітей з особливими освітніми потребами при вивченні основних предметів. А зі змінами до Порядку організації інклюзивного навчання корекційні заняття мають право проводити лише учителі-дефектологи, логопеди та корекційні педагоги. А їх в загальноосвітніх школах сільської місцевості немає. Навіть більше – їх взагалі складно знайти.

– Ми були змушені розірвати договори з вчителями, бо відповідних фахівців немає. А державну субвенцію потрібно використовувати лише за призначенням. Усі напрацювання з дітками, які потребують особливих освітніх послуг, можуть бути втрачені. А послуга, яку ми можемо надати власними силами та ресурсами в повному обсязі, їм дуже потрібна, – зауважує Вікторія Блощаневич. – Ми переконані, і це підтверджується практикою: якщо ми не забезпечимо корекційно-розвиткову складову інклюзивного навчання, дитина не зможе успішно розвиватися в загальноосвітньому навчальному закладі.

На проведення розвитково-корекційних занять з державної субвенції виділяють кошти. 75% з них має піти на пошук і оплату праці фахівців, решта – на купівлю дидактичного матеріалу й обладнання для того, щоб дитина опанувала навчальну програму. Приміром, торік для Черкаського району надійшло майже 350 тисяч гривень. З них на 90 тисяч гривень придбали для дітей планшети.

– Реально корекційний педагог за додаткові послуги корекційно-розвиткових занять отримує з державного бюджету за одну годину роботи з дитиною з особливими потребами 47 гривень. А вчителю потрібно постійно самовдосконалюватися, оскільки робота з такими дітьми потребує постійної зміни її форми та методів. Приміром, одній дитині підходить одна форма роботи, а до другої потрібно шукати інший підхід, – пояснює спеціаліст з методичної роботи. – Упродовж останніх років молодь неохоче обирала педагогічні спеціальності, а тим більше такі складні, як дефектолога чи логопеда. Тепер ситуація ще більше ускладнилася. Якщо провести роботу серед нинішніх педагогів, які б вирішили отримати другу вищу освіту, обравши ці спеціальності, то проблема стає за вартістю навчання. Цьогоріч суми зросли вдвічі.  Приміром, рік навчання на заочному відділенні на дефектолога коштує 13-15 тисяч гривень.

На думку педагогів району і фахівців відділу освіти, у запропонованих змінах не бралися до уваги показники навчальних закладів у сільській місцевості, адже не було навіть попередньо проведено аналізу, чи є корекційні педагоги в сільській місцевості, чи зможуть вони надати послуги. Загалом не відбулося широкого обговорення запропонованих змін, що й зумовило ряд проблем потім.

– Ми зверталися в Інститут перепідготовки фахівців для того, щоб нашим вчителям, які здійснюють корекційно-розвиткові заняття за напрямком «розвиток мовлення та корекція мовлення», підвищили кваліфікацію, і вони могли б забезпечували навчання. Проте наш інститут не має такої ліцензії. Наразі ми звертаємося до Інституту педагогіки в Києві і запрошуємо їхніх фахівців, аби вони провели навчання з нашими педагогами. Адже наші діти з особливими освітніми потребами вже мають добрі результати і ми не маємо права через недолугість законодавства втрачати набуте, – зауважує Вікторія Вікторівна.

Ще як пропозиції до законодавця, освітяни озвучують потребу в державних програмах щодо безкоштовного навчання фахівців або повернення до форми цільового навчання.

Наразі в районі працюють над створення  інклюзивно-ресурсного центру з метою забезпечення реалізації права на освіту та психолого-педагогічний супровід дітей з особливими освітніми потребами. За словами Вікторії Вікторівни, у майбутньому ці питання вирішуватимуть об’єднані громади. Але й тоді фахівці ще повинні будуть навчатися кілька років. Поки що в Черкаському районі лише дві ОТГ. А інклюзивні класи функціонують у 14 школах, які не входять до громад. Це як будувати будинок без фундаменту. Ці дітки не можуть чекати, що колись до них прийдуть спеціалісти. Вони їм вже потрібні, і залишати їх напризволяще ми не маємо права.

В інклюзії, як і в медицині, варто користуватись правилом «не нашкодь». Діти з особливими освітніми потребами мають здатність швидко втрачати здобуті навички, тому працювати над їхньою підтримкою та розвитком потрібно ретельно, регулярно і якісно. А цього поки що гарантувати не може ані Міністерство освіти і науки, ані школи, ані вчителі. І попри те, що Порядок про інклюзивну освіту прийняли ще у 2011 році, вона досі має експериментальний характер.

Наталія Усенко

Оцініть матеріал!
(0 голосів)

Календар

« Жовтень 2018 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30 31