«Перемоги вчителя – успіх його дітей»

П'ятниця, 29 вересня 2017 10:19

Наше перше знайомство з Іриною Тертичною відбулося опосередковано, по телефону. Зосереджено дослуховуюсь до слів, що линуть зі слухавки. "Буває замість привітання на початку уроку кажу учням: «Діти, ви підросли!.. Припрошую вас до навчання...». Моя мета- вселити в них надію й віру в свої сили...", – лунає зі слухавки теплий, проникливий і, водночас, сповнений рішучості й упевненості голос.

Ірина Мирославівна –­ вчитель з 22­річним стажем роботи, 13 з яких працює в Руськополянській ЗОШ № 1. Їй вдалося зламати поширений у суспільстві стереотип щодо якості освіти й перспектив учнів із "сільської школи". Її діти – призери районного та обласного етапів Всеукраїнського конкурсу­захисту науково­дослідницьких робіт учнів­членів Малої академії наук України: 2012 рік – ІІІ місце, 2014 рік – ІІ та ІІІ місця, 2015 рік – ІІІ місце, 2016 рік – І, ІІІ місця, 2017 рік – три ІІІ місця. Її вихованці працюють у секціях «Мистецтвознавство», «Фольклористика», «Українська література», «Російська мова», «Українська мова». У 2016 році учениця 11 класу Дар’яТертична перемогла на Всеукраїнському конкурсі­захисті науково­дослідницьких робіт учнів­членів Малої академії наук України з роботою «Руськополянське весілля з піснями та обрядовими діями». Її учні впродовж останніх п’яти років неодноразово ставали переможцями та призерами районних конкурсів та Всеукраїнських олімпіад із української мови та літератури: олімпіада з української мови – 2016 рік (ІІІ місце), Міжнародний конкурс із української мови імені Петра Яцика – 2012 рік (ІІ місце), Міжнародний мовно­літературний конкурс учнівської та студентської молоді імені Т.Шевченка – 2013 рік (ІІ, ІІІ місця), 2016 рік (ІІІ місце), 2017 рік (ІІІ місце), конкурс юних авторів «Тарасовими шляхами» ­ 2016 рік (І, ІІІ місця, 2017 рік (ІІ місце). Багато хто з її випускників навчається за кордоном.

Напередодні професійного свята освітян "Сільським обріям" вдалося поспілкуватися з нею, аби дізнатися, як їй вдається досягти таких результатів.

– Ірино Мирославівно, розпочну з "традиційного" запитання: чому ви обрали фах вчителя?

– Я сама з Уманщини. У мене була дуже гарна вчителька української мови та літератури – Валентина Хоменко. Справжній сподвижник. Їй вдалося на все життя прищепити дітям любов до цього предмета. Тож закінчила спочатку Корсунь­Шевченківське педагогічне училище, а згодом Черкаський національний університет ім. Б.Хмельницького.

– Свій перший урок пам'ятаєте?

– Перший урок провела ще під час педагогічної практики. Перше відчуття, зрозуміло, страх. Як тебе сприймуть? Є таке неписане правило: " Молодих вчителів люблять!". Але якщо цю любов не підтримувати знаннями, не формувати авторитет, вона довго не триватиме. Дуже відповідальний момент – знайомство з батьками.

– Як складалася Ваша професійна доля після закінченняВИШу?

– Після університету потрапила на роботу до Черкаської спеціалізованої школи ім. В. Симоненка №33. Мені пощастило: нова школа, молодий творчий колектив однодумців. Там пропрацювала з десять років, а далі за сімейними обставинами переїхала до Руської Поляни, де викладаю ось вже 14­й рік поспіль. У роботі мені взагалі щастить на людей ­ не довелося зустрічати заздрісників та тих, хто заважає працювати. Взагалі, коли перейшла працювати до Руської Поляни, думала, що у сільській школі буде "тихе життя". Але ні, я була вражена, що життя тут вирує, його темп насичений, а вчителі не просто «ходять на роботу», а віддаються своїй справі.

– Сучасний вчитель, який він?

Вчитель у сучасній школі має бути освіченим, ерудованим, добрим, людяним. Саме до такого будуть тягнутися діти. Сучасний вчитель має навчити дітей мислити. Якщо дитина цього навчена, то навіть на "закручене" запитання знайде відповідь.

– Як Вам вдається знаходити з учнями спільну мову?

– Я дуже люблю дітей, обожнюю свій предмет і добре його знаю. Дітей намагаюся зацікавлювати. Дати їм зрозуміти, що українська мова потрібна не лише в школі. Це предмет, який охоплює всі дисципліни. Без мови – нікуди. До кожного учня намагаюся знайти ключик, врахувати його особистість. Якщо дитині не подобається якесь завдання – пропоную виконати інше. Важливим є індивідуальній підхід, пошук особистості. Приміром, торік оголосили Всеукраїнську мистецьку акцію "Мій Шевченко – мій світ". Моя учениця Мирослава Хоменко принесла "есе" на тему "Шевченко – супергерой". Я спершу нічого не зрозуміла. Зо два дні текст пролежав, потім переглянула його ще раз, побачила, де підредагувати, що переставити. Ця робота взяла перше призове місце в області й пішла на Київ. Ось наприкінці вересня оголосять результати.

А ще дуже важливо, щоб на уроці була дисципліна. Без неї нікуди.

– Українська мова та література – досить консервативні предмети. Чи вдається використовувати в роботі сучасні методи?

– Мені до душі йти в ногу з часом, використовувати інтерактивні методи. Дуже люблю схеми­опори, які дозволяють розвивати зорову пам'ять дитини. Оцінка має бути не покаранням, а стимулом. Наші випускники конкурентоспроможні, багато хто з них потім навчається за кордоном. Медалісти – доводять свої знання і під час ЗНО. Цього року у нас було двоє «золотих» медалістів: Глизь Дарина і Назаренко Яна. Це наша гордість і велика праця. Окрім того, зацікавлюю дітей участю в конкурсах. Їм подобається кудись їхати, доводити свої знання, конкурувати, перемагати. Дуже допомагають науковці з ЧНУ, зокрема, відомий фольклорист Наталія Ярмоленко. Беремо участь у МАН – Малій академії наук. Це моє хобі. Колись сама писала наукову роботу, яку не довелося захистити. Зараз використовую ці навички, намагаюсь прищепити їх дітям. Всі наші дослідження ґрунтуються на місцевих матеріалах – так вдається уникнути плагіату.

– Чи відрізняються сучасні діти від своїх однолітків, наприклад, десять років тому?

– Так. Сучасні діти дуже темпераментні, ерудовані, переважно знають, чого хочуть від життя і намагаються досягти своєї мети. Хоча деякі лише у випускних класах починають розуміти, що навчання їм потрібне, а дехто так і не береться за книжки. З молодшої школи добре володіють комп’ютером, дуже легко й гарно роблять презентації. Їм подобаються сучасні підручники, працювати з сучасними текстами про моду й музику.

– Як ставитеся до реформи освіти?

– Не знаю, наскільки потрібна така реформа. Але дітей, безсумнівно, потрібно розвантажити – у нас дуже складні програми. Схвально ставлюсь до профільної освіти – це добре для випускників. У нас в школі, наприклад, це автосправа. Тож багато хто з учнів по досягненню 18­річчя потім складає іспити та працює водіями. Подобаються деякі новації, зокрема, що учням молодшої школи дозволили писати простими олівцями: дитина завжди може стерти написане, що дозволяє уникнути психологічних травм.

– Чи є у вас особливий секрет, який допомагає досягнути успіху в роботі?

– Я дуже люблю дітей. Люблю те, що роблю, й ніколи не роблю те, що мені не подобається. Моя робота приносить мені насолоду. Без любові взагалі немає толку ні в якій справі. Своїх дітей я навчаю, що потрібно вірити й працювати і тоді обов'язково прийде перемога.

Спілкувалась Ілона Левченко

 

Оцініть матеріал!
(0 голосів)

Календар

« Жовтень 2018 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30 31