«Заслали в Сибір за зраду, хоча під час війни він жодної людини не вбив»

П'ятниця, 09 грудня 2016 08:48

Не за горами той час, коли про Другу світову війну не буде кого розпитати. Не залишиться серед нас очевидців тих страшних років...

Та завдяки таким людям, як Ольга Пуш із Яснозір’я, війна залишиться в нашій пам’яті, адже жінка постійно збирає матеріали з історії свого краю і про Велику Вітчизняну теж знає чимало. Свої знання та знахідки передає до місцевого музею та бібліотеки.

Любіть ворогів ваших…

– Мій батько працював у млині. Перед приходом німців до села йому розбило на роботі ключицю. Чимала частина населення була вже евакуйована, лікувати не було кому, – пригадує Ольга Іванівна.

Вночі прийшли німці. По сусідству з батьками Ольги Пуш жив дід Омеша. Під час громадянської війни він був у німецькому полоні, тому добре знав німецьку мову. Сусід наказав матері готувати вечерю, а сам пішов прямо в лігво ворогів, адже має бути серед них лікар. І не помилився. Знайшов хірурга. Він спочатку відмовлявся лікувати потерпілого, але, дізнавшись, що це звичайний житель села, а не солдат, погодився.

– Разом із дідом Омешею вони прийшли в будинок моїх батьків, – продовжує краєзнавець. – Німецький хірург наказав матері приготувати окріп для стерилізації інструментів. Провів операцію, наклав гіпс і часто приходив. Мабуть, спостерігав за станом хворого.

Через два місяці «ворожий» хірург зняв гіпс. Порадив розробляти руку. Після того до самої старості батько Ольги Пуш працював обома руками, без болю.

Поліцай-рятівник

Серед місцевих яснозірських поліцаїв був шибайголова Мусій. Та поліцаєм він тільки прикидався. Мусій завжди попереджав жителів про німецькі облави. Ольга Пуш розповіла одну з таких історій:

– Одна жінка переховувала у своєму домі парашутистів. Мусій попередив, що наступного дня німці збираються до неї, аби влаштувати обшук. Жінка зібрала всі речі парашутистів до найменшої дрібниці, а Мусій провів їх до партизанського загону. Вранці завітали німецькі бійці, перевернули все, та нікого не знайшли.

Мусій порятував чимало наших солдат. Одного разу йому довірили розстріляти командира з його підлеглим. Він нібито погодився. Вивів їх надвір і сказав, щоб не пручалися, не тікали, не кричали, а опустили голови й мовчки йшли. Солдати послухали. Мусій привів їх до себе додому, нагодував. Потім вони взяли лопати й пішли до лісу. На випадок, якщо хтось прийде перевіряти, чи виконує він обов’язок поліцая, змусив солдатів копати яму. Вони її викопали, потім засипали, зробивши маленький горбик. Мусій забрав у них пояси як доказ для німців, що він дійсно їх розстріляв, а самих же хлопців відправив до партизанського загону.

Згодом Мусія заслали в Сибір за зраду, хоча під час війни він жодної людини не вбив.

Утікачі в поліцейській формі

Ольга Іванівна розповідає, що від очевидців війни дізналася, як партизани зупинили поїзд, яким вивозили до Німеччини українську молодь і дітей.

– Зупинили вони його в полі й сказали: «Розбігайтеся, куди можете». Саме серед тієї молоді були й жителі Яснозір’я, – переповідає жінка. – Полонені повискакували з поїзда й розбіглися по довколишніх селах, де в той час порядок охороняла поліція. Вони слідкували, щоб німецькі солдати не грабували й не вбивали людей. Утікачів із поїзда переодягали в поліцейську форму, щоб їх знову не забрали в полон. Люди приймали їх у свої домівки, а коли наступав спокій, молодь поверталася додому.

Ще чимало може розповісти Ольга Пуш. Не одну особу з розповідей, що вдалося зібрати, вона встановила. Нині жінка продовжує свою краєзнавчу роботу, аби зафіксувати якомога більше історичних фактів про рідний край.

Юлія САВЧЕНКО

Оцініть матеріал!
(0 голосів)