За чисту і світлу любов отримала дар зцілення

Вівторок, 02 серпня 2016 14:04

««Сільські обрії» – це газета честі, совісті та відповідальності, газета, якій можна довіряти», – пише нам Ірина Савченко, кандидат філологічних наук, доцент кафедри українського мовознавства і прикладної лінгвістики Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького.

Таку високу оцінку нашій газеті дала Любов Силка, вчителька-пенсіонерка молодших класів, волонтер с. Кумейки, яка впродовж 40-річної педагогічної роботи була активним громадським, партійним, культурним діячем y різних куточках України, учасником освітянських експериментів 60-70-х років минулого століття, головою Жіночої ради с. Іванківці, що на Буковині, організатором шефської роботи над Будинком маляти, Будинком пристарілих та інвалідів у Черкасах, яку випускники різних років називають другою мамою, людиною-легендою, чиє ім’я занесене в «Книгу пошани вчителів та вихователів шкіл-інтернатів Буковини».

Авторку листа з нею познайомили студенти. «Вивчаючи її досвід роботи, відкрила для себе неоціненний скарб – уміння цієї жінки спілкуватися з людьми, давати доречні поради, учити, а не повчати інших. Знання законів природи, які вона уміло передає дітям та односельцям, свідчать про глибоку духовну мудрість. Недарма за чисту і світлу любов до дітей Любов Іванівна отримала від Господа Бога дар зцілювати людей», – пише Ірина Степанівна.

Буковина любила цю тендітну, працьовиту, енергійну, добру вчительку. I хоч Любов Іванівна в ті часи церкву не відвідувала (була комсомольським та партійним діячем), батьки її учнів та односельчани просили священиків молитися за її здоров’я та благополуччя сім’ї. Про це вона довідалася у свої вісімдесят один, коли відвідала Кіцманську землю.

«Буковинські випускники згадують: «Сім’я Силок (чоловік Любові Іванівни був директором школи) – особлива, таких людей у наш час немає, вони – як дві зірки в небі», – зауважує авторка листа.

Через 46 років колишні буковинські учні вчительки під час зустрічі на знак глибокої поваги й любові подарували цілющу ікону Божої Матері, а черкаські вихованці ЗОШ № 10 мають намір привітати свою другу маму виходом у світ дитячої повісті в новелах «Моя перша вчителька» (автор – Ірина Савченко), головною героїнею якої є перша вчителька Любов Силка. Кожна з 17 новел повісті є завершеною оповіддю про життя школярів, їхніх сімей ІІ пол. ХХ ст.

««Інженером людських душ» назвав Любов Іванівну – відмінника народної освіти, ветерана праці, педагога з великим досвідом роботи з дітьми шкіл та інтернатів Миколаївщини, Буковини, Черкащини Володимир Сокоренко в книзі «Людина проходить по землі як господар»», – пише Ірина Савченко.

730 вихованців Любові Силки нині працює на освітянській ниві, 450 із них – кращі з кращих. Вона знайомила своїх учнів із усіма структурами: державними установами, молодіжними, партійними, громадськими організаціями. У 80-х роках діти познайомилися з

молодіжним ватажком, колишнім воїном-афганцем Сергієм Червонопиським. Про цю зустріч та бойові звитяги героя авторка листа написала в новелі «На війні завжди страшно». Оповіді Сергія Васильовича надовго лишилися в пам’яті вихованців Любові Силки, яка готувала їх до випробувань, що звуться життям. Серед її колишніх учнів – військові офіцери, воїни-добровольці, що захищають східну частину України, журналісти, письменники, державні посадовці різних рангів.

 

Оцініть матеріал!
(0 голосів)