Жителі Худяків цьогоріч стали учасниками соціальної акції, ініційованої Благодійним фондом Сергія Рудика. На вихідні вони організували свято Масляної для односельців, під час якого збирали пожертви на підтримку людей похилого віку та інвалідів, які проживають у Ротмистрівському (Смілянський район) та Косарському (Кам'янський район) будинках-інтернатах, а також мешканців Черкаського району, які опинилися у складних життєвих умовах.

Нагадаємо, в попередні роки в рамках цієї акції збирали і передавали благодійну допомогу для воїнів АТО.

-                     Свято видалося на славу. Вареники, млинці, налисники з різними начинками, каша, узвар розлетілися вмить, - розповідає директор будинку культури Ніна Коваль. – Наші творчі колективи підготували для односельців розважальну програму. Все відбулося в кращих традиціях цього свята. 

Акцію організували працівники сільської ради, долучилася громада парафії Покрови Пресвятої Богородиці, працівники соціальних установ села. Всім учасникам акції з трьох районів подякував нардеп Сергій Рудик на своїй сторінці у Фейсбук.

-         Зібрані кошти будуть передані на потреби соціально вразливих верств населення. Худячани першими підхопили соціальну ініціативу народного депутата. Відтак сподіваємося, що надалі їх приклад стане взірцем для жителів інших населених пунктів, - зауважує помічник нардепа Оксана Ковтун.  

 

 

Опубліковано в Новини громад

16 лютого 2018 року відбулося засідання гуртка «Пам'ять» Руськополянської ЗОШ І-ІІІ ст. №1 в рамках акції «Герої не вмирають!». Саме в ці дні ми вшановуємо героїв Дебальцевського плацдарму.

Наш гість – випускник школи, учасник АТО, боїв під Дебальцеве, який разом з іншими односельцями (83 руськополянці – учасники АТО) відстоював нашу незалежність на східних кордонах держави – кулеметник механізованого батальйону 128 ОГПБр Ігор Лесич. Члени гуртка Анастасія Мазур та Юлія Члек презентували дослідницьку роботу «З когорти мужніх: Ігор Лесич».

Готуючи роботу, учні записали спогади батьків, вчителів, друзів Ігоря. Ірина Володимирівна Андрієнко, перша вчителька Ігоря, відзначає допитливість і водночас скромність свого вихованця. Він ніколи не відрізнявся чимось особливим від інших: «Я не могла подумати, що з маленького, тихого, спокійного хлопчика виросте справжній герой!»

Тарас Шевченко, шкільний товариш Ігоря, говорить про справедливість, чуйність, доброзичливість і готовність прийти на допомогу іншим.

Ігор – єдиний з випускників Руськополянської ЗОШ I-III ст. №1 достроково здав випускні екзамени і у весняний призов 2007 року пішов на службу в Збройні сили України. Зі спогадів батька:«Мені зателефонував комісар Черкаського військкомату капітан Тимошенко: «Як ви дивитесь на те, щоб ваш син пішов на службу?» На що я відповів, що він ще закінчує 10 клас, у нього попереду ще екзамени, випускний. Вдома Ігор завів розмову сам і на сімейній раді вирішили: службу колись потрібно обов’язково пройти».

Мені, як і моїм колегам, вперше за багато років роботи в школі довелося приймати достроково екзамени з історії України у випускника, який добровільно виявив бажання йти на службу в Збройні сили України. Коли Ігор прийшов на екзамен, хвилювався, але виглядав вже по-іншому, навіть здався дорослим: в костюмі, підтягнутий, чого раніше в ньому не помічала. І в мене на душі було якось неспокійно, єдиний син в сім’ї, батько хворий (наслідки Чорнобиля).

Ось такий він, наш герой, не шукав «широкої спини». Впродовж року, з травня 2007 року по травень 2008-го, Ігор проходив службу у внутрішніх військах Південного Територіального округу в місті Одеса. За час служби у війську він отримав подяки і відзнаки командування. Підтримує і нині стосунки з друзями по службі. Ігор згадує: «Служба в ЗСУ для мене була школою гарту і випробувань, зміна поглядів на життя». По закінченню служби закінчує училище, як і батько, мріяв стати зварювальником. Працював на меблевому комбінаті в селі Руська Поляна на різних роботах. Коли розпочалися події на Майдані, Ігор не міг просто спостерігати за ними: «Я не міг спокійно дивитися телевізор. Мені так тяжко було на душі за ту недолугість і жорстокість влади, коли гинули молоді люди…»

І з початком подій на Сході України Ігор добровільно пішов до військкомату, звідки його направили до 128-ої Гірсько-Піхотної бригади (ГПБр) у місто Мукачево Закарпатської області. Основне в бригаді – це люди. Вони є кістяком, передають традиції, не зважаючи на те, що особовий склад постійно оновлюється. До неї зараховуються як молоді вояки, так і воїни, які вже брали участь у бойових діях. Протягом місяця тривали навчання (1 серпня – 1 вересня 2014 року). Про цей час Ігор згадує: «У мене з`явилися нові друзі. Усіх нас єднало бажання оволодіти основами підготовки і якнайшвидше поїхати в АТО! Хоч ми всі різні, з різних куточків України, але кожен з нас  в душі розумів: разом ми велика сила!».

Після навчального вишколу за короткий час на його рахунку лишилися Рідкодуб, Бахмут, Комишне, блокпост «Тиса», Попасна, Горлівка…

– У січні 2015 року, прибувши на нову позицію, – шахту Полтавська, яка знаходилася на краю Дебальцевого, ми змінили побратимів із 44-ої бригади. За час їх перебування було затишшя, не було жодного пострілу ворожого снаряду. Як тільки дізналися незаконні ворожі бандформування, що на позицію прибула «залізна» 128-а бригада – почали «вітати» нас залпами мінометів, але в них не виходило влучно попасти – лише стіни шахти осколками побило, – розповідає хлопець. – 18 лютого 2015 року командування 128-ої бригади отримало наказ з Генерального Штабу про вивід усіх родів військ. О 4 годині ранку всю роту підняли на виїзд, ніхто не міг знати, куди їдемо, лише коли приїхали в саме Дебальцеве до табору штабу, зрозуміли, що нас готують до прориву кільця, колоною техніки через поля, оскільки траса Дебальцеве–Bуглегірськ контролювалася військами ДНР. Колона техніки дуже довго вишиковувалася, доки ворог не почав артилерією шукати наше місце розташування, розриви снарядів було чутно все ближче і ближче. Нарешті колона вирушила в невідомому напрямку через поле: здавалося, що вже можна було спокійно вдихнути повітря, але саме пекло чекало на півдорозі до міста Артемівськ. Пройшло десь сорок хвилин, як почалися ворожі обстріли. А на війні навіть десять хвилин під обстрілом здавалися вічністю! Техніка рухалася по нерівній місцевості, ві морозів замерзали двигуни машин. Найбільш вражала розбита згоріла техніка, і тому багато хто долав шлях пішки. І все це супроводжувалося з півдороги артобстрілами у вигляді розривів ракет граду і залпів танків. За нашою машиною їхав автомобіль КрАЗ, і за лічені секунди йому в капот потрапив снаряд. Автоматні черги, свист над головами снайперських куль, поранені. Саме в цей час все життя перед очима промайнуло, не було надії на вихід з-під обстрілу. Мозок просто відключався в такий момент, і хотілося зателефонувати додому,  вибачитися перед батьками за все…

Зі спогадів матері Марини Володимирівни: «Я нікому не бажаю пережити те, що прийшлося пережити нам за ці дні. Ми боялися дивитися телевізор. Так хотілося почути радісну звістку і дочекатися, як і інші батьки, живим і здоровим сина».

З повідомлень ЗМІ Черкащини:

«І ось нарешті, вночі з 24 на 25 лютого зустріли черкащани своїх героїв, що вирвалися із плацдарму у Дебальцеве і повернулися у відпустку до своїх родин – 35 бійців 128 ОГПБр, прозваною ворогами «залізною».

В інтерв’ю, яке Ігор давав на площі під час зустрічі, зазначив: «Я не шкодую, що я потрапив в АТО: там я знайшов вірних друзів-побратимів, які завжди в тяжку хвилину не залишать в біді. Дуже боляче, що багатьох побратимів я ніколи не побачу... але в серці і пам’яті вони для мене завжди живі. Вони боролися за свою рідну Україну, за її цілісність, за майбутнє молодого покоління, щоб діти не знали, що таке війна».

Солдат Ігор Лесич кулеметник 128 ОГПБр відзначений бойовими нагородами та почесними відзнаками: «Учасник бойових дій», «За оборону Дебальцевого» та пам’ятним знаком «За оборону Дебальцевого». Ігор зустрічається з молоддю села, активний учасник військово-патріотичних заходів, підтримує зв’язки з бойовими побратимами, родинами загиблих товаришів. У його пам’яті це назавжди: Вуглегірськ, Дебальцеве, Рідкодуб, Бахмут, Комишне, блокпост «Тиса», Попасна, Горлівка… Свою участь у бойових діях не вважає героїзмом: «Захищати рідну землю – це мій обов’язок». Життєве кредо нашого героя: «Лиш боротись – значить жить!»

Антоніна Пономаренко, вчитель історії,керівник гуртка «Пам'ять» Руськополянсьої ЗОШ І-ІІІ ступенів №1

Опубліковано в Освіта
Понеділок, 19 лютого 2018 10:38

Замість молока – фрукти

Школярам у Свидівку не даватимуть безплатне молоко. Задум депутатського корпусу сільради не буде реалізований через законодавчі  колізії.

Нещодавно «Сільські обрії» розповідали, що депутати Свидівоцької сільради ухвалили рішення повернути добру традицію давати школярам молодших класів безплатне молоко. Задля цього в сільському бюджеті заклали  кошти.  В перспективі планували, щоб безплатне молоко хоча б двічі на тиждень пили всі діти в школі. Але, відповідно до чинного законодавства, органи місцевого самоврядування не мають права закуповувати молоко самостійно. Організовує поставку продуктів до сільських шкіл районний відділ освіти. В свою чергу,  у відділі освіти вивчили питання й пояснюють, що через те ж саме законодавство також не зможуть забезпечити поставку молока.

-         Ми поділяємо думку Свидівоцької сільради, але, на жаль, в цьому випадку є проблеми щодо застосування чинного законодавства, -  прокоментувала начальник районного відділу освіти ЧРДА Людмила Григорчук. – Ми не маємо права списувати бюджетні кошти понад норму. Вони визначені Постановою Кабміну №1591, додаток 7.  Відповідно до норм харчування в загальноосвітніх навчальних закладах, для одноразового харчування учнів 6-10 років передбачено лише 18 грамів молока чи молочнокислих продуктів.

Отже, в законодавчі норми аж ніяк не вписується навіть півстакана молока, в якому 100-125 грамів.  За словами начальника райвідділу освіти, питання ще вивчається, але, вочевидь, подолати  законодавчу колізію в цьому випадку не вдасться. Як варіант, передбачені на молоко кошти пропонують спрямувати на придбання фруктів та фруктових соків. Їх, відповідно до норм Кабміну, в одноразовому меню школярика може бути 50 грамів.

Принагідно ми поцікавилися регламентованими сучасними дієтологами та затвердженими Кабміном нормами одноразового дитячого харчування на інші продукти. В одній порції має бути не більше 140 грамів овочів, 35 грамів м’яса птиці чи м’ясопродуктів, ¼ яйця.  Булочки та інші здобні смаколики взагалі не передбачені. В тижневому меню може бути лише 5 грамів білого борошна.  Це приблизно 1 чайна ложка, яку можна раз на тиждень додати, наприклад,  до запіканки. 

Ілона Левченко

Опубліковано в Освіта

А оперативно реагувати на надзвичайні ситуації будуть за допомогою квадрокоптера.

На це в районному бюджеті передбачили 200 тисяч гривень. Ще 110 тисяч спрямують на реалізацію двох програм, які передбачають забезпечення мобілізаційної готовності та мобілізації, фінансування заходів, спрямованих на підвищення рівня бойової готовності військових частин Збройних сил України, розташованих на території району, створення матрезерву щодо попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій у мирний час та особливий період, а також протидію тероризму.

-         В рамках програми протидії тероризму на території Черкаського району передбачається здійснення комплексу заходів для запобігання вчинення терористичних та диверсійних актів  на стратегічних об’єктах. Зокрема, на території Черкаського району до таких об’єктів належить військова частина А3177, - повідомив у ході засідання сесії Черкаської районної ради помічник начальника управління-начальник штабу координаційної групи АТЦ при УСБУ в Черкаській області Андрій Шевченко.

У квітні штаб координаційної групи АТЦ при УСБУ в Черкаській області спільно з Міноборони планує провести тактико-спеціальні та командно-штабні навчання на території військової частини А 3177, аби на практиці відпрацювати передбачені заходи, які допоможуть запобігти негативних наслідків при реальній проблемі.

Нагадаємо, торік за результатами перевірки районної ланки територіальної підсистеми єдиної державної системи цивільного захисту, Черкаський район був визнаний єдиним в області, який справився із завданнями і пройшов навчання. 

Опубліковано в Надзвичайні події

Нагадаємо, торік завдяки Володимиру Лашкулу, колишньому віце-президенту Федерації футболу України, засновнику Білозірської академії футболу, в Дубіївці з’явилося сучасне футбольне міні-поле. На весні в село прийде працювати інструктор, який тренуватиме дубіївських дітей. Це наступний подарунок від футбольного функціонера.

-         Володимир Григорович Лашкул, Юрій Миколайович Колеснік, Станіслав Іванович Ковтун дали старт розвитку сучасного та професійного футболу у селі. Вони продовжують підтримувати нашу молодь. Відтак незабаром ми чекаємо в себе спортінструктора, який вчитиме наших дітей професійного футболу, - розповідає сільський голова Олександр Кривошея.

Зупинятися на досягнутому місцеві владці не збираються. У планах сільського голови – поруч із міні-полем облаштувати тенісний корт, реконструювати велике футбольне поле та побудувати приміщення під роздягальні для спортсменів.

Опубліковано в Спорт
Понеділок, 19 лютого 2018 09:18

Як збудувати «власний дім» у селі?

Кажуть, що знають у відділі регіонального розвитку, містобудування та архітектури РДА. Там розробили Програму підтримки індивідуального житлового будівництва на селі в Черкаському районі «Власний дім» на два наступні роки, яку затвердили депутати на сесії районної ради.

До слова, подібна програма в районі приймається вперше. Відтак, збудувати нове житло, реконструювати наявне чи провести заходи з енергозбереження або підключення будинків до існуючих комунікацій жителі населених пунктів зможуть за рахунок пільгових довгострокових кредитів. Для цього потрібно звернутися до ДП «Черкаський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі». Там формується черга охочих збудувати житло в кредит по кожному району. Фінансування програми здійснюватиметься з обласного, районного та сільських бюджетів у сумі 50х50% вартості кредиту.

– Тож кредит на житло можна отримати на основі кредитної угоди, що укладається після підтвердження права позичальника на його одержання та визначення розміру кредиту. Для підтвердження права на одержання кредиту та визначення його суми індивідуальний забудовник подає до Фонду перелік документів, визначений Правилами надання довгострокових кредитів індивідуальним забудовникам житла на селі, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.10.1998 року №1597, – розповідає начальник відділу Юрій Котетунов.

Цьогоріч в районному бюджеті на підтримку індивідуального житлового будівництва на селі передбачають 230 тисяч гривень. Районні управлінці очікують, що реалізація програми дасть змогу за два наступні роки поліпшити житлові умови близько 22 сім’ям. 

Опубліковано в Політика

Календар

« Лютий 2018 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
      1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28