Це мінімальний внесок за три місяці помножений на коефіцієнт 2. Як його сплатити, «Сільським обріям» розповіла начальник Черкаського відділу обслуговування громадян № 4 Валентина Велько.

 Для початкунеобхідно з паспортом та довідкою про присвоєння РНОКПП отримати довідку ОК-5, ОК-7 у сервісному центрі головного управління Пенсійного фонду України. Так ви дізнаєтеся, за який період дійсно не були застраховані у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.

 Потім подати до органу Державної фіскальної служби України за місцем проживання заяву про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування або про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування та копію трудової книжки (за наявності); виписку з системи персоніфікованого обліку (ОК-5); копію документа, що посвідчує особу. Далі ви укладаєте договір із органом Державної фіскальної служби України за місцем проживання. Договір набуває чинності з дня його підписання. Потім ви подаєтезвіт про суми добровільних внесків, передбачених договором про добровільну участь, які підлягають сплаті.

 До речі, сума сплаченого єдиного внеску за кожен місяць не може бути меншою за мінімальний страховий внесок на дату укладення договору про добровільну участь, помножений на коефіцієнт 2:

 (3723 грн × 22 % × 2 = 1638,12 грн)

Тобто, особа, що виявила бажання добровільно сплатити єдиний внесок за три місяці у періоді, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії має перерахувати на рахунки Державної фіскальної служби не менше 4914,36 грн.

 

Опубліковано в Новини громад

Про затребувані професії, пропозиції постійної та тимчасової зайнятості, ситуацію на ринку праці Черкаського району наша розмова із директором Черкаської районної філії Черкаського обласного центру зайнятості Олександром Гриценком.

-         Олександре Миколайовичу, яка сьогодні ситуація на ринку праці району  із попитом та пропозицією робочої сили?

-         За 9 місяців поточного року ми можемо спостерігати позитивну динаміку. Зокрема, статус безробітного отримали на 6,9% менше громадян, ніж торік. Позитивна динаміка спостерігається завдяки збільшенню попиту на робочу силу на ринку праці. Кількість роботодавців, які подали інформацію про вакансії до районної філії, збільшилась на 13,3% порівняно з минулим роком, що на 8% більше, ніж показник по області. Це, в свою чергу, сприяло збільшенню надходження кількості вакансій на 9,2%. Місцевими роботодавцями подано до районної філії 1336 вакансій, з них 97,5% укомплектовано. В середньому тривалість укомплектування вакансій не перевищує трьох днів. Активна співпраця фахівців філії з роботодавцями району дає свої результати. З початку року отримали роботу 1396 осіб, що на 9,1% більше, ніж за відповідний період минулого року. Варто відзначити, що цьогоріч на 50% більше осіб отримали роботу ще до набуття статусу безробітного.

-         Які, на Вашу думку, проблемиспостерігаються на ринку праці сьогодні, яких кадрів не вистачає?

-         Основною проблемою ринку праці району є кваліфікаційно-професійний дисбаланс. Сьогодні переважна більшість випускників шкіл намагаються вступити до вищих навчальних закладів і все менше отримують професійно-технічну освіту. На сьогодні на ринку праці є потреба у електрозварювальниках, слюсарях, токарях, пекарях, водіях, столярах, працівниках сфери послуг: продавцях, швачках, кухарях, офіціантах, охоронцях, медсестрах. Працівники сільського господарства також достатньо затребувані: трактористи, птахівники, тваринники, робітники з обслуговування сільгосптехніки. Аби виправити цю ситуацію в майбутньому, ми вже зараз активно проводимо профорієнтаційну роботу зі шкільною молоддю.

-         А що ж сьогодні робити тим, хто має професію чи спеціальність, попит на яку відсутній?

-         Для таких осіб коштом Фонду соціального страхування на випадок безробіття організовується професійна підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації. Це дозволяє підвищити конкурентоспроможність на ринку праці тих, хто бажає змінити професію на затребувану. З початку 2018 року 324 людини пройшли навчання на замовлення роботодавця та для започаткування власної справи. З них 99,7% були працевлаштовані після закінчення навчання.

-         А якщо відсутні вакансії? Чи пропонує служба зайнятості альтернативу?

-         Головне завдання Служби – зробити безробітного активним гравцем на ринку праці, тому ми відслідковуємо найменші зміни цього ринку та реагуємо на них. Якщо немає вакансій для постійного працевлаштування, ми залучаємо клієнтів до тимчасової зайнятості. Так, вже 336 осіб з початку року були залучені до громадських та інших робіт тимчасового характеру. Така робота людям дає додатковий заробіток, а роботодавцям – знайти тимчасових працівників для виконання певного обсягу робіт. Громадські роботи, організовані спільно з органами місцевого самоврядування, мають переважно соціальну спрямованість. Протягом останніх декількох років безробітних залучаємо до оформлення житлово-комунальних субсидій. Такі роботи організовуються на умовах співфінансування. Черкаська районна філія співпрацює у цьому напрямку з Управлінням праці та соціального захисту населення Черкаської РДА, Яснозірською та Червонослобідською сільськими радами. З початку року 79 безробітних були зайняті саме на таких роботах. На їх фінансування за звітний період витрачено 186 тисяч гривень коштів Фонду на випадок безробіття.

Опубліковано в Головні новини

Новий освітній простір для першокласників Свидівоцької ЗОШ І-ІІІ ст. створили за кошти місцевого бюджету. Ініціативу сільського голови Світлани Вовк - придбати сучасні дидактичні матеріали та меблі для учнів першого класу - депутати сільської ради підтримали одразу.

-        Наші діти отримали набори грошових знаків, танграми, набори паличок Кюізенера, демонстраційні годинники, пластикову колбу з лупою для спостережень за комахами, роздатковий комплект для лічби, колекції «Типи ґрунтів» та інший дидактичний матеріал, - поділилися враженнями батьки першокласників. - Не менш приємним подарунком стало безкаркасне крісло та два симпатичні пуфики. Дітей тепер із школи тепер майже силоміць забираємо, наскільки їм там подобається.

Опубліковано в Освіта

Дитячий хореографічний гурток діє при Вергунівському будинку культури вже  десять років. Тут можна навчитись не лише «танцям народів світу» та «сучасним естрадним», а й отримати базову підготовку біля «станка». При цьому заняття в гуртку – безплатні.

-                 Зараз у нас займається 32 дитини. Це три вікові групи: «старша», «середня» та «молодша». «Старша» група  переповнена та й «молодша» вже набрана, - розповідає керівниця Вікторія Манько. – А ось у «середній», де займаються дітки 9-12 років, поки що є вільні місця.

Заняття відбуваються двічі на тиждень і складаються з «розминки», «роботи біля станка» та «вивчення танцю». Кожне заняття триває годину. Для навчання хореографічному мистецтву у Вергунівському БК є обладнана спеціальними станками та дзеркалами зала. В холодний період року приміщення опалюється.

-                 Зрозуміло, що працюючи з вихованцями, зважаю на їх вік. Адже 6-річні не зможуть викладатися біля станка по півгодини, як вихованці  старшої групи, - пояснює Вікторія Володимирівна. – Для них придумую різноманітнішу програму, застосовую ігрові елементи.

Фахівчиня ділиться, що займатись з дітками «не важко». Але для того, щоб дитина навчилась танцювати, недостатньо бажання педагога чи батьків. Головне, щоб цього захотіла сама дитина.

-                 Сама я почала займатись хореографією ще в дитячому садку. Бабуся відвела до гуртка. Мені сподобалось, тому продовжила навчання й здобула фах хореографа, - пригадує пані Вікторія. – Тепер передаю свої знання і вміння іншим. По можливості намагаюсь відвідати заняття інших фахівців-хореографів, аби набути нового досвіду.

«Танцювальне» життя «Веселки» не обмежується заняттями хореографією в Будинку культури. Дитячий аматорський хореографічний ансамбль регулярно бере участь у конкурсах та змаганнях. Так, цьогоріч у квітні колектив виборов друге місце в молодшій віковій категорії в районному конкурсі хореографічного мистецтва «О танцю, мить чудова». А в  жовтні дітки здобули  друге і третє місця в номінації «Хореографія»  на III обласному фестивалі-конкурсі хореографічного мистецтва «Світлячок-2018», присвяченому пам’яті Руслана Шеремета.

-                 Цей конкурс відбувався в Золотоноші. За його умовами ми представили 6 номерів – по 2 на кожну групу,  - говорить Вікторія Манько. – Думаю, що найбільш яскравим з нашої програми став народний танок «Вітальний». У ньому були задіяні танцюристи всіх трьох вікових груп.

 Готувати танцювальні номери «Веселці» допомагає художній керівник вокальної студії при тому ж Вергунівському БК – Олена Петрівна Манько.

-                 Мені пощастило, що мама мого чоловіка Дмитра людина творча й працює в одній зі мною сфері. Свого часу вона закінчила Канівське училище культури та мистецтв. Разом нам вдається створити  гарні номери. Адже «Веселка» не збирається зупинятись на досягнутому. Плануємо і надалі зростати у хореографічній майстерності та брати участь у фестивалях і конкурсах, - ділиться планами Вікторія Манько. -  І з радістю очікуємо на нових учасників  колективу, які хочуть навчитись танцювати.

Спілкувалась Ілона Левченко

Опубліковано в Культура

Відновлений Будинок культури та нові енергозберігаючі вікна у дитячому садочку – із бюджетів та завдяки спонсорам. Сучасні зупинкові комплекси, дитячі та спортивні майданчики – за власний кошт. Перелік втіленого у селах Думанці та Чубівка можна ще довго перераховувати. Усе це за три роки каденції там реалізував молодий сільський голова Сергій Кукушкін. У 27 років він із підприємництва прийшов працювати в орган місцевого самоврядування. Як змінював села – розповів нам в інтерв`ю.

– На початку листопада виповнюється три роки, відколи Ви стали сільським головою. Чому у 2015­му балотувалися саме у Думанцях?

– У 2009 році ми з родиною почали займатися якісною питною водою. У Черкасах та й в навколишніх селах із цим завжди були проблеми: ви ж знаєте, яка вода тече з наших кранів. Це було якраз через рік після економічної кризи, внаслідок якої наша родина залишилася без доходу. Якісну воду шукали у багатьох села, але найкращу знайшли саме у Думанцях. Тут у нас не було ні родичів, ні знайомих. Але саме це село у 2009­му дало нам можливість на прожиття та розвиток. То хіба ми могли не допомагати селу? Разом з батьком, як підприємці, власними силами виготовили та встановили дитячий спортивний майданчик, підтримували і дитсадок, і школу, і церкву. Якщо до нас зверталися люди, то намагалися завжди піти назустріч і допомогти. Жителі це бачили і ще у 2011­му просили нас із батьком взяти участь у виборах.

– Але Ви вирішили почекати із таким рішенням?

– Так, хоча у мене вже тоді були такі думки. Однак у 2011­му я ще був дуже молодий. Ми з батьком просто продовжували допомагати Думанцям, а через п’ять років, коли почалася нова передвиборча кампанія, я вже вирішив спробувати свої сили. Це було спонтанне рішення – в останній день швидко зібрав і встиг подати документи! За себе майже не агітував, бо знав, що село мене підтримає, адже за роки підприємництва люди побачили дії, а не слова. І жителі обрали мене головою сільської ради зі значною перевагою у голосах.

– Які перші проблеми вирішували вже на посаді?

– Пригадую, щойно провів нараду з апаратом сільської ради, як на вулиці до мене підійшла директор Будинку культури. У приміщенні протікала покрівля, що ніякі заходи не могли проводити. Я одразу взявся за цю справу – звернувся до районної ради, до нашого обласного депутата. У результаті знайшов співфінансування: ми об’єднали три бюджети і відремонтували покрівлю. Це було перше моє досягнення як сільського голови. Бо це масштабний проект, немаленька цифра – майже півмільйона гривень. Для порівняння – бюджет села на той час становив півтора мільйона.

– Тож тепер у Думанцях проходять і концерти, і дискотеки?

– Так. Як для молоді, так і для старшого покоління це позитив. Але, щоб відновити роботу, довелося ще й придбати музичне обладнання. Коли я прийшов на посаду, то стабільно раз на тиждень возив колонки в ремонт, щоб відбулася дискотека. Вони були старі, тож постійно рвалися. Тому я знайшов спонсора – і тепер у нас шикарний звук. Окрім того, за рахунок спонсорів придбав тенісний стіл у заклад. А у 2017­2018 роках ми ще й замінили вікна й двері у Будинку культури. Разом із працівницями власними силами робимо ремонт. Тепер там буде ще й дуже затишно.

– Сергію Володимировичу, читали на вашій сторінці у Фейсбук, що у дитячому садочку в Думанцях також замінили вікна і встановили дитячий майданчик?

– Так, у ДНЗ «Ялинка» усі вікна нові й енергоощадні. І майданчик ми встановили біля дитсадка, щоб не лише дошкільнята там гралися, а й доросліші дітки. Для мене взагалі принципово, щоб у селах працювали і розвивалися дитсадки та школи. Але одним майданчиком ми не обмежилися. У нас два села в сільській раді – Думанці і Чубівка – а самі Думанці лісом поділені на дві частини. У центральній ми з батьком ще раніше за власний кошт встановили майданчик, а от на «Хуторі» дітям не було, де гратися. Я домовився з народним депутатом і там ми теж його обладнали. Крім того, ще й у Чубівці, де взагалі ніколи не було майданчика. До речі, для Чубівки я також звернувся до нардепа і він профінансував придбання та встановлення спортивного майданчика. Якщо немає коштів у бюджеті села, я завжди шукаю альтернативу, де знайти фінансування і зробити об’єкт.

– За два місяці закінчується рік, тож можна говорити про проміжні підсумки роботи. Що вдалося зробити у селах Думанецької сільради за 2018 рік?

– Насамперед, ремонт дороги, на який із народним та обласним депутатами ми вибили 3,8 мільйона. Вона була в такому жахливому стані, що просто неможливо було їздити. На жаль, це не капітальний, а поточний ремонт. Але ми уже відновили п’ять із дванадцяти кілометрів. А ще ми нарешті забезпечили житлом наших дітей­сиріт. Вважаю, це одним із найважливіших наших досягнень. Три місяці кропіткої і наполегливої роботи. Доводилося просто­таки вибивати гроші з держбюджету, щоб придбати будинок саме дітям із нашого села. А за кошти сільського бюджету ми закупили енергозберігаючі вікна та вхідні двері, щоб діти в хаті не мерзли. У Черкаському районі цьогоріч лише два села отримали таке фінансування: Думанці і Хутори. А з останнього важливого – і Думанці, і Чубівка нарешті засяяли. За сприяння обласного депутата відремонтували освітлення на наших вулицях.

– Чи знаходите час на відпочинок? Бо з розмови видається, що ви постійно на роботі.

– Роботі я й справді віддаю більшість свого часу. Щодня їжджу з Черкас у село, бо сам проживаю в обласному центрі. Можу й на вихідних приїхати і стати до роботи – для мене немає проблем самому щось відремонтувати, прибрати чи встановити. На останніх вихідних, наприклад, власноруч встановлював знак «Думанці» на в’їзді в село. Ми з батьком його виготовили за власний кошт, як і знак «Чубівка». Та, попри роботу, щодня приділяю увагу синові. Отак і відпочиваємо. А для себе залишаю трохи часу рано­вранці – бігаю кроси і займаюся боксом. Ну а давнє моє хобі – це автоспорт. Цього року з другом ми посіли перше місце в етапах авторалі у Черкасах у класі запорожця.

 

МИ ПОЦІКАВИЛИСЯ У ЖИТЕЛІВ, ЩО У ДУМАНЦЯХ ТА ЧУБІВЦІ ЗМІНИЛОСЯ ЗА ТРИ РОКИ

Надія Ткаченко, пенсіонерка

Перше, що впадає в око, це відновлення освітлення вулиць в обох селах. А то ж було, як ніч прийде, то страшна темнота і у Чубівці, і у Думанцях. Друге – це ремонт Будинку культури. Там протікала покрівля, а жителям чи збори проводити, чи заходи, то самі розумієте, неможливо було. Чи депутат там допомагав, чи хто, але важливо, що це ініціатива голови сільської ради. Ми бачимо, що він як поставив собі щось за мету, то намагається усіма силами зробити заплановане. Важливо ще й те, як до людей ставиться. Оце дивлюся: стоять люди чи йдуть із церкви. Їде голова сільської ради Сергій Кукушкін, зупиняє машину, забирає їх і підвозить. Така от людяність.

 Галина Андреєва, освітянка

Ми вже 18 років живемо на вулиці Зеленій, а освітлення з’явилося уперше за багато років. Встановили зупинки – на перехресті Чорнявки, на повороті із Чигиринської до села (зупинки Сергій Кукушкін із батьком виготовляють та встановлюють за власний кошт – прим. ред.). Зазвичай, там люди стояли просто неба, бо це ж траса, під дощем і вітром, – не було, де сховатися. А ще в нас покращився стан дороги. І Будинок культури «окультурився» – дах перекрили, вікна замінили, ремонт відбувається. А особисто для мене з важливих змін – це встановлення знаку Голодомору. Ще як я працювала у Думанецькій школі, тоді теж знак «зробили»: купу землі нагорнули, поставили дерев’яний хрест і більше нічого. А Сергій Володимирович зробив окультурений пам’ятний знак жертвам Голодомору.

Опубліковано в Головні новини

Календар

« Листопад 2018 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
      1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30