Хто хоче працювати – шукає можливості, хто не хоче – причини?

Вівторок, 24 січня 2017 09:04

Нещодавно прем’єр-міністр Володимир Гройсман на засіданні Уряду дав завдання Службі зайнятості щодо зміни самої філософії зайнятості в Україні. Державна установа вийшла на етап реформування. Аби з’ясувати, чого очікують від оновленої служби на ринку праці, в районному центрі зайнятості за круглим столом зібралися її фахівці, роботодавці та соціальні партнери.

Які досягнення центру зайнятості в році, що минув?

2016 рік, на фоні загальної ситуації в країні, – коли оптимізуються підприємства, згортає діяльність малий і середній бізнес, все ж має позитивну динаміку. Так, допомогли знайти роботу 1586 особам, які звернулися до служби зайнятості, а це на 10,3 % більше, ніж у 2015 році, з них 380 осіб знайшли роботу ще до здобуття статусу безробітного. Завдяки співпраці з районною та сільськими радами, підприємствами району до тимчасової зайнятості долучили 920 безробітних. Професійне навчання та підвищення кваліфікації організували 438 особам. Особлива увага – демобілізованим учасникам АТО. Відтак, торік статус безробітного мали 107 колишніх воїнів АТО. 22 вдалося працевлаштувати, з них восьмеро підписали контракт, двоє – отримали допомогу на відкриття власної справи. Нині розглядається можливість ще 17 учасникам АТО допомогти розпочати власний бізнес.

 Що, власне, пропонують в центрі зайнятості?

– Нині впроваджено інноваційні послуги з використання відеорезюме шукаючого роботу, відеовакансії та відеопрезентації роботодавців, які, власне, формуються силами фахівців служби зайнятості. Це економить час та кошти і потенційних шукачів роботи, і самих роботодавців, – зазначив директор Черкаського районного центру зайнятості Олександр Гриценко. – Крім того, пропагуємо он-лайн співбесіди роботодавця з шукачем роботи. З цим маємо труднощі, бо в багатьох роботодавців, як не дивно, немає засобів відеозв’язку чи бажання ним користуватися. Минулого тижня апробували нову послугу – електронну чергу. За допомогою он-лайн сервісу особа може самостійно, не витрачаючи зайвого часу, записатися на індивідуальний прийом до фахівця будь-якого центру зайнятості України. Тепер так званий «талончик» можна взяти через Інтернет, без черг.

Оскільки державна служба зайнятості є посередником на ринку праці між роботодавцем, який має потребу в кадрах, та людьми, які шукають роботу, то в районному центрі зайнятості взялися за налагодження між ними «спрощених містків».

– Роботодавці подають інформацію про вакансії за встановленою формою. Це, власне, і було одним із бар’єрів при зверненні до служби зайнятості. Тому ми вирішили збирати інформацію про потребу в працівниках із будь-яких джерел (оголошення, офіційні сайти, телефонні розмови). Її статус інший – це лише інформація про роботу, проте для шукача – це ще один реальний шлях її знайти.

«Шукаю агронома зі знанням англійської мови»

Як завжди – ситуація парадоксальна. Чимало кандидатів, які не можуть знайти роботу, і одночасно кадровий голод багатьох підприємств на посади від робітників/продавців до провідних менеджерів.

– Ми без наших людей, працівників нічого не варті, щоправда, так само як і вони без нас, – каже директор ТОВ «Черлис» Володимир Шварцман. – Щодо служби зайнятості, то тут оцінка двояка. Мені у свій час теж довелося перебувати на обліку в центрі зайнятості. Особисто для мене, відверто скажу, це було принизливо. Виходить так – ти працював і був корисним, а коли втратив роботу – тягнеш з держави гроші. Я думаю, що таке відчуття в багатьох людей. Проте, якщо відмовитися взагалі від центру зайнятості, то станемо перед фактом, що люди будуть компенсувати ці кошти за рахунок кримінальних дій. Чи зможемо ми цьому протистояти? У наших умовах навряд чи. Однак, перебуваючи на обліку, зіткнувся з проблемою – підходящі вакансії були, але й вимоги до них були відповідні. Найважливіша – знання англійської мови. Я вимушений був самостійно вивчити іноземну мову, і знайшов роботу. Очевидно, аби таку послугу надавали в центрі зайнятості, – це підвищило б шанси працевлаштуватися. Це перша пропозиція поліпшення роботи служби.

Окремо акцентую на декількох аспектах підготовки кадрів, причому не лише робітничих. Я буду більше говорити про сільське господарство, бо це моя сфера. Ось зараз мені потрібен головний агроном, але зі знанням іноземних мов. Чому так? Бо, крім того, що він працює в полі, за європейськими стандартами він бере участь у нарадах директорів, де обговорюють важливі питання галузі. У межах підприємства ми проводимо внутрішні навчання, і люди, які хочуть професійно зростати, користуються нагодою. Але це потрібно робити на рівні держави. Не он-лайн курси, а вивчення мови, аби володіти нею хоча б на рівні розмовної.

Наступний етап – підвищення кваліфікації працівників середньої ланки. Я вважаю, що це ще один аспект роботи служби зайнятості. Основне питання – навчання працівників робітничих професій. Де в області можна навчити механізатора чи доярку? А вона сьогодні працює з роботом, бо все автоматизовано. І повинна знати, як з ним працювати. На жаль, молодь не хоче йти в цю сферу, бо в певних колах її вважають «непрестижною», навіть попри достойну заробітну плату, яку офісні працівники не отримують. Тому, середній вік робітників нашого підприємства 41-48 років.

 Для кожного батька його дитина – найрозумніша

Зрозуміла позиція батьків – дати дитині краще. Проте в гонитві за цим, ми інколи забуваємо запитати в дитини, а чи вона того хоче, а, можливо, не всі мають бути офісними й банківськими працівниками чи менеджерами. Профорієнтаційні уроки не змінюють споживацький підхід до пошуку професії.

– Для підвищення ефективності треба залучати до цих уроків не лише дітей, а й їхніх батьків і роботодавців. Аби вони бачили, до чого схильна дитина, а ми, зі свого боку, готові надати можливість ознайомитися з виробництвом, умовами праці. Знову повернуся до сільського господарства. Всі чули «бородаті» історії про доярок, які тяжко працюють у брудних приміщеннях. Сім років тому в мене було 18 доярок, зараз – шість. Виробничі приміщення, пральні, все автоматизовано, забезпечено умови для комфортної праці. А охочих працювати немає. Я думав, коли створю в селі такі умови, то відбою не матиму від претендентів, а тут – нікого. Прошу, дайте мені на стажування дітей, яким би ми розказали, показали, і, можливо, заохотили б до праці. А їх немає. Немає кадрів, яких ми могли б і самі виховати.

За словами представників роботодавців, працювати має, насамперед, уся освітня система. Вона включатиме і банк майбутніх працівників різних професій. Його вже можна формувати з тих дітей, які ще в школі навчаються. А ще треба змінювати стереотипи людей.

– Резерв кадрів – ось що має бути. Діти та їхні батьки повинні розуміти, що, якщо дитину не приймуть на навчання у великому місті, то вона може повернутися додому і знайти роботу в селі. І це не буде соромно чи принизливо, – переконує Володимир Шварцман.

 

«Дайте мені довідку, що в мене є довідка»

Не таємниця, що в центр зайнятості досить часто приходять люди не в пошуках роботи, а щоб отримати допомогу по безробіттю чи довідку, яка допоможе отримати пільги, субсидії тощо.

– Приходить на підприємство чоловік працевлаштовуватися. Дивлюся його трудову книжку, а там – рік роботи, півроку в центрі зайнятості і т. д. Яке враження у мене, як роботодавця, виникне? А потім ще й відкрито заявляє: «Мені до вас далеко їздити, і, взагалі, за ці гроші я краще «стоятиму» на обліку в центрі зайнятості й нічого не робитиму», – каже керівник Асоціації роботодавців Черкаського району Андрій Вірський. – А інший приходить – і береться до роботи. Не шукає причин та відмовок.

Наявність таких недобросовісних шукачів роботи, зауважує директор РЦЗ Олександр Гриценко, і нівелює уявлення про функції служби зайнятості.

– Насправді є різні випадки. Допомогу по безробіттю ніхто дарма не платить. Приміром, людина працювала, отримувала заробітну платню, сплачувала всі внески, і тут у неї настав страховий випадок – вона втратила роботу. Звісно, держава в особі служби зайнятості зобов’язана їй матеріально допомогти в той час, поки вона шукає роботу. І важлива принципова позиція роботодавців, які б чітко фіксували відмову особи від роботи, а не йшли назустріч особам, які шукають причини не працювати. Такі люди права на матеріальне забезпечення не матимуть.

 Кадрова проблема сезонного виробництва

Більшість підприємств, що працюють сезонно, звільняють працівників узимку.

– Це дійсно так. Тому в цей період вони перебувають на обліку в Центрі зайнятості. З початком сезону ми забираємо їх назад, – розповідає кадровик ПП «Приват-Агро-Білозір’я» Людмила Ковалюк. – Оскільки маємо потужну сучасну техніку, для її обслуговування потрібні висококваліфіковані фахівці, відповідно, і рівень оплати маємо гідний. Така співпраця зі службою зайнятості нас повністю задовольняє.

Інший підхід у ТОВ «Черлис»:

– Насправді, колись і ми відпускали людей на зиму, а потім на весні мали аврал – і сезонні роботи, і ремонти техніки. Тому зараз розробили інший метод – спершу відпустки, а потім ремонтні роботи вахтовим методом.

– Головне, щоб практика міжсезонного перебування в центрі зайнятості не приводила до формування у людей «утриманських» настроїв та звички отримувати кошти, не працюючи, – переконаний Андрій Вірський.

 Замість післямови

Очевидно одне: якщо хтось хоче знайти роботу – він її знаходить. В АПК або іншій галузі, в селі чи місті. Тут необхідно розуміти, що високооплачувана робота вимагає наявності певних знань і навичок, які необхідно не тільки отримати у спеціалізованих навчальних закладах, а й удосконалювати та підтверджувати досвідом роботи. Хороший комбайнер не один рік пропрацював за своєю спеціальністю. І це стосується фахів усіх рівнів. Служба зайнятості – це місток між роботодавцем та шукачем роботи. Він можливо де в чому недосконалий, але це реальна можливість знайти один одного. А вдосконалюватися й реформуватися мають обидві сторони. Центр – розширюючи сервіси та оновлюючись, роботодавець – цінуючи свої кадри. А шанси безробітних цілком відповідають докладеним зусиллям і бажанню. Вони збільшуються, залежно від володіння іноземними мовами, досвіду роботи в обраній сфері, наявності водійських прав і авто, навичок роботи із сучасними технічними засобами, відповідно до вакансії, на яку претендують. Здобуття цих знань – це, насамперед, самостійна робота й необхідний засіб для руху вперед.

Наталія УСЕНКО, фото автора

Оцініть матеріал!
(0 голосів)

Календар

« Вересень 2018 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
          1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30