Нова карта району: якщо й тулитися, то до рідні

Вівторок, 12 квітня 2016 17:06

Цілий тиждень у Руській Поляні гуло, немов у вулику. Люди збиралися, обговорювали та сперечалися. Два тижні тому вони надіслали пропозиції об’єднатися в одну громаду в Геронимівку та Дубіївку, а тепер від своїх родичів почули, що ніякого громадського обговорення ще не було, а вже ширяться чутки, що 8-тисячна Руська Поляна не дасть змоги вижити вдвічі меншим селам, і взагалі ніякого представництва від цих громад не буде. Чи насправді буде так, з’ясовували наші кореспонденти.

– Ось ми живемо по вулиці Дружби, навпроти меблевого комбінату, а наші родичі – по цій же вулиці, але вже у Геронимівці, – каже 52-річна Валентина Титаренко з Руської Поляни. – Разом з ними ходимо й паску в Геронимівку освячувати на Великдень. Ми навіть ніколи не задумувалися над тим, де закінчується одне село й починається інше. Тому якщо вже й об’єднуватися в одну громаду, то вже зі своїми, рідними.

 Вслід за об’єднанням будуть зміни...

 Сільський голова Руської Поляни Олег Гриценко ситуацію коментує так:

– Я, насамперед, подумав про людей, які живуть поруч із нами. Адміністративна реформа незворотна – всі це розуміють, проте через свою гординю зробити перший крок не наважуються. Може, й повторюся, жителі Руської Поляни, Геронимівки та Дубіївки вже поєднані родинними зв’язками. Батьки, приміром, живуть тут, а донька вийшла заміж у Дубіївку, чи зять прийшов із Геронимівки. Руськополянці працюють у протитуберкульозному диспансері, що в Геронимівці, а дубіївчани – в руськополянському дитячому санаторії. Наші лікарі обслуговують жителів Геронимівки. Тут уже давно всі об’єднані. Інша справа, коли це офіційно зареєстрована громада. Тут усі гроші залишаються на місцях. А це 5 % акцизного податку, 60 % податку на доходи фізичних осіб, 100 % на прибуток підприємств комунальної форми власності, 25 % екологічного податку, 100 % єдиного податку та інші.

Маючи такі ресурси, ми одразу відремонтуємо нашу славнозвісну дорогу, що поєднує всі три села. Зараз ми намагаємося кожен зробити там свій шматок, але залишаються «нічийні» ділянки, на яких ми ж і губимо колеса від автомобілів. Руськополянців і геронимівчан об’єднує «поле чудес» – територія новобудов. Маючи кошти, ми можемо тут розвивати соціальну сферу, приміром, збудувати дитячий садок, встановити спортивні та дитячі майданчики.

Тепер щодо адміністративного центру. В ньому мають бути школа, лікарня, державні установи, поліція та пожежна. Наше село географічно в центрі цих трьох населених пунктів, тут уже діє автобусне сполучення з Геронимівкою та Дубіївкою, а коли об’єднаємося, ще й перевізника собі визначатимемо самі, маємо сучасний будинок культури, приміщення під пожежне депо і т. д. Ну і відповідно, пропорційно до населення, Руська Поляна має бути центром об’єднаної громади. Наголошую, тільки адміністративним центром громади, а не «всесвіту», як, може, комусь здається.

У виконавчому комітеті такої громади буде представництво депутатів пропорційно до кількості населення. За попередніми підрахунками, від Руської Поляни – 13, Дубіївки – 6, а Геронимівки – 7 осіб. Так кількість депутатів від цих двох сіл урівноважить більшість від Руської Поляни.

 

Не всім бути гетьманами…

 Якщо руськополянці тільки рухаються шляхом наближення соціальних послуг до людей, то громади Ірдині й Білозір’я цей комфорт уже створюють власноруч.

Аби не бути голослівним щодо представництва менших громад, ми запитали у старости Ірдині Олександа Максимова, як живеться ірдинцям після об’єднання з 10-тисячним Білозір’ям.

– Вчимося жити по-новому, проте в березні не прийшли уклінно в казначейство за позикою на заробітну плату, як колись, – була перша відповідь старости села. – У цій ситуації варто співчувати сільському голові Білозір’я, який не побоявся взяти на себе відповідальність за втілення реформ на місці. Об’єднання з таким великим селом для ірдинців стало кроком вперед у розвитку громади, наукою й досвідом роботи в громаді. Приміром, сьогодні гостро стоїть питання підвищення тарифів для населення на житлово-комунальні послуги через стрімке зростання їхніх складових. Питання виносять на засідання виконкому. Білозірці, яких пропорційно до кількості жителів села більше, наполягають на ґрунтовних обрахунках тарифів, а Володимир Міцук приїздить до нас, аби вкотре зустрітися з громадою, щоб ухвалити рішення, яке б задовольнило всіх. Повторюся, депутатів у сільській раді від Білозіря – 23, Ірдині – 3, у виконкому тільки два ірдинці та я як староста, член виконкому, але це не значить, що нас не чують. Приміром, уже досить довго ми не могли вирішити проблему з дозволом на спецводокористування, бо немає очисних споруд. В районі просили гроші навіть на інвентаризацію землі, не кажучи вже про будівництво цих споруд. Тепер уже з місцевого бюджету громади нам дають кошти на інвентаризацію землі, а фахівці відділу економічного розвитку та інвестицій підганяють нас робити все швидко, аби отримати кошти на будівництво.

Поки перехідний період – довідки треба отримувати в Білозір’ї. Аби люди не витрачали час та кошти на дорогу, ми користуємося Інтернетом, або фахівець селищної ради їздить із ними в Білозір’я. Там Тетяна Миколаївна все підготувала, і хтось із наших обов’язково в цей день, максимум – на наступний, привезе їх назад. Закони за нами не встигають. Чекаємо змін до законодавства, аби можна було здійснювати перелік нотаріальних дій у селищній раді. Взагалі люди зараз вчаться жити по новому. Адже вони звикли приходити в селищну раду тоді, коли їм потрібно, а не у прийомні дні. Отримувати довідки одразу, а то ще й по телефону на вчорашній день. Зараз ми вчимося поважати і себе, і чужу працю, вчимося спілкуватися, доводити свою позицію не гаслами, а конкретними справами. У селищній раді скорочення не відбулося, зате пройшло перезавантаження в роботі – дівчата стали, як то кажуть, і швець, і жнець, і на дуді грець.

Звичайно, не можна сказати, що все просто й легко. Кошти з фонду регіонального розвитку ще не прийшли, проте нам повернули 60 % ПДФО. А разом з ними й проблем додалося. Якщо на школу йде освітня субвенція, то утримання дитячого садка – стало абсолютною проблемою громади. А керівник такої територіальної громади – це і адміністратор, і менеджер, і проектант. Проте я впевнений, що тим, хто піде вже по натоптаному шляху, буде набагато легше. Може, вже прийшов час переломити тенденцію – де два українця, там три гетьмани. Не всім бути гетьманами, варто думати передовсім про людей.

Оцініть матеріал!
(0 голосів)

Календар

« Серпень 2018 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
    1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30 31