У «Будинку милосердя» заклали «ювілейний» сад

П'ятниця, 20 квітня 2018 12:51

25 років виповнилось у квітні відділенню стаціонарного догляду Територіального центру соціального обслуговування Черкаського району, що у Лозівку. За рівнем догляду це відділення входить у трійку кращих на Черкащині. І до відзначення ювілею тут підійшли креативно – посадили з три десятки фруктових дерев. Допомагати ж закласти сад і привітати іменинників приїхали районні та місцеві керівники.

На момент створення було четверо «підопічних»

Сьогодні у відділенні стаціонарного догляду ще є фахівці, які працюють тут із дня відкриття закладу. Це комірник Світлана Логвинюк, бухгалтер Віра Сухорук та повар Світлана Ремез. Розповідають, що чверть століття тому стаціонарне відділення у Лозівку називалось «Будинок милосердя».

– Ідея створити будинок, де б знайшли прихисток самотні люди похилого віку, належала Андрію Семеновичу Стеценку, колишньому голові рибколгоспу «Вільшанка» (тоді називався «Червоний жовтень» – Авт.) За його ж ініціативи, у Лозівку був побудований і дитячий садок, – пригадує Світлана Логвинюк. – На момент відкриття було четверо «підопічних». Найбільша кількість пенсіонерів, що проживали тут, – сорок один. Зараз у нас тридцять два «постояльці». Територіальний центр Черкаського району був створений у 2000 році. Тоді нас об’єднали з вергунівським «Будинком престарілих». У жовтні того року звідти до нас переселили приблизно двадцять осіб.

Пригадуючи події і людей, які промайнули за два десятиліття, «старожили» розповідають, що раніше були бабусі, які активно допомагали по господарству. Картоплю та квасолю перебирали, на городі порались. Зараз в територіальному відділенні є корівка, сад, 70 соток городу. Усім цим опікуються підсобні працівники. А «підопічні» мають змогу раціонально харчуватись.

За двадцять п’ять років стіни «Будинку милосердя» стали рідною домівкою для багатьох людей. Дехто з них особливо запам’ятався працівникам-старожилам.

– У 2014-15 роках у нас проживав головний архітектор, який свого часу проектував Черкаський аеропорт, – Іван Помазан. Кілька років нашим підопічним був авіаконструктор Віктор Лелелиця. Він, бідолага, постійно «біг на лекції», – долучається до розмови бухгалтер Віра Сухорук. – У нас тут навіть сім’ї створювалися. За два десятиліття «народилося» три пари. Молодят селили в окремі кімнати на двох. Одна з пар, Олександра Пантелеймонівна Фесун та Анатолій Борисович Гучик мешкає тут і зараз. Вони побралися сім років тому.

«Людину треба обігріти»

За двадцять п’ять років відділення стаціонарного догляду мало чотирьох очільників.

– Першим директором була Алла Геращенко. Власне на її плечі й лягла більша частина клопотів, пов’язаних із запуском «Будинку милосердя», – розповідає Світлана Логвинюк. – Перед цим вона була завідуючою дитячого садка, який вона ж і «відкривала». Я також працювала там. Саме Алла Анатоліївна і запропонувала мені перейти до «Будинку милосердя». Перша моя «посада» тут – сестра господарка.

Останні вісім років завідувачем стаціонарного відділення у Лозівку працює Степан Дацько. Каже, що найскладнішим у роботі з людьми є момент, коли «підопічний» тільки приходить до закладу.

– Людину треба обігріти. Аби вона відчула, що тут не той терцентр, якими лякають самотніх людей похилого віку. Тут є і тепло, і турбота, – пояснює він.

Одне з головних завдань, що ставить перед собою чинний завідувач відділення, – забезпечити для своїх «підопічних» максимально комфортні умови проживання. Пригадує, якого лиха наробив торік буревій2 липня.

– Уявляєте, приходжу на роботу – ані в будинку, ані в господарського приміщення, ані в гаражі немає даху, – говорить він. – Тоді вітер носив по подвір’ю дерева. Вирвав із корінням і півсотні дерев старого фруктового саду. Впоратися з наслідками стихії допомогло, перш за все, місцеве підприємство «Перемога Нова» на чолі з Віктором Гринюком. Вони безкоштовно дали шифер.

«У планах ремонт фойє і коридорів»

За останні роки матеріальна база лозівківського відділення стаціонарного догляду значно покращилась.

– Ми відремонтували всі палати й кухню. Скрізь нові меблі, – перелічує Степан Степанович. – Цьогоріч плануємо відремонтувати фойє і коридори. Добре, що з коштами за можливості допомагає районна влада.

На позитиві від співпраці з районною владою та народними депутатами, Сергієм Рудиком та Владиславом Голубом наголошує і директор Терцентру Валерій Вишиваний.

– Завдяки співпраці, у нас і плита нова, і пральну машину ми замовили спеціальну на тракторному заводі. За раз вона може прати 25 кілограмів, – зазначає він. – У нас шістнадцять лежачих підопічних, тому ми хочемо зробити кнопки виклику та придбати спеціальні ліжка й антипролежневі матраци. Кілька таких ліжок ми отримали торік завдяки Черкаському міському терцентру.

За словами голови Черкаської районної ради Олексія Собка, впродовж останніх років рівень обслуговування в «Будинку милосердя» в Лозівку покращився в рази. Завдяки спільним зусиллям. Але це  все ще «не той рівень, який би хотілось мати».

– Ми з Анатолієм Ярішем були за кордоном і бачили, як там живуть люди, що опинились у подібних обставинах, – аналізує він. – Тут умови, звичайно, не такі. Але маємо вектор, куди рухатися далі.

Принагідно Анатолій Яріш та Олексій Собко вручили ювілярам почесні грамоти від РДА та райради. А від Територіального центру іменинники отримали новенький плазмовий телевізор з великим екраном.

Ілона Левченко

 

Оцініть матеріал!
(0 голосів)

Календар

« Липень 2018 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
            1
2 3 4 5 6 7 8
9 10 11 12 13 14 15
16 17 18 19 20 21 22
23 24 25 26 27 28 29
30 31