Півроку тому у другій об’єднаній громаді в Черкаському районі відбулися вибори сільського голови та депутатів місцевої ради. Коли позаду залишилися організаційні та кадрові питання, починаючи з виборів секретаря, формування виконкому, проведення конкурсів на заміщення вакантних посад, проведення тендерів, переукладання угод і затвердження нових лімітів, прийняття галузевих програм, бюджету і так далі, вже після ліквідації зимових заметів на дорогах та весняних підтоплень сільський голова Степанківської ОТГ Ігор Чекаленко розповів «Сільським обріям», чим живе новоутворена громада.

Бюджет об’єднаної громади зріс

Цифри. Вони завжди були ключовими у децентралізаційній реформі, якій на рівні держави дали старт три роки тому. 

– Якщо говорити про бюджет, то він в Степанківській та Хацьківській  сільрадах до об’єднання фактично був майже однаковим – по 5 мільйонів надходжень. Після утворення ОТГ – сягнув 37 мільйонів, включаючи освітню та медичну субвенцію з державного бюджету, – поділився цифрами сільський голова. – Окрім того, ми очікуємо на понад 2 мільйони інфраструктурної субвенції, які зайдуть десь ближче до другого півріччя. Разом з тим, прогнозуємо не менше 2 мільйонів перевиконання бюджету. Це дасть можливість громаді отримати збалансований по доходах і видатках бюджет у розмірі більше 40 мільйонів гривень.

Звісно, саме по собі об’єднання не дало б таких результатів, аби не планомірна робота органів управління щодо наповнення бюджету.

– Спільно з фахівцями Черкаської РДА ми провели перемовини з таким потужним суб’єктом господарювання, який діє на території громади, як ТОВ «Національна горілчана компанія». Раніше це товариство сплачувало лише 3% орендної плати від нормативної грошової оцінки землі. Віднедавна – 6%. Нам приємно, що підприємці, які відкривають свої потужності на території населених пунктів громади, здійснюють пайовий внесок у розвиток їхньої інфраструктури. Багато суб’єктів господарювання зрозуміли, що потрібно узаконювати землекористування. Саме це дало додаткові ресурси для наповнення бюджету.

Дорожня інфраструктура, проекти та екологія

За словами очільника громади, люди хочуть жити в комфортному селі. Тому вирішили розпочати з наболілого роками – ремонту доріг. На це громада готова вкладати свої кошти, а ще сподіваються на надходження з державного дорожнього фонду. Тим паче, що з 1 січня дороги місцевого значення загального користування передали на обслуговування області. Разом з дорогами й певні кошти спрямовуються із державного бюджету до регіону. Щоправда, окрім анонсування добрих намірів, чіткого механізму використання ресурсів Державного дорожнього фонду в області ще не розробили.

– По друге, ми вирішили вкладати кошти в розвиток освітньої галузі, адже освічена молодь – наше майбутнє. Школи не закрили і не реорганізували. Утому наразі немає потреби, бо їх наповненість достатня. За рахунок співфінансування з державного та місцевого бюджету ми придбаємо для них два кабінети – легафонний у Хацьківську ЗОШ І­ІІІ ступенів, кабінет географії – у Степанківську ЗОШ І­ІІІ ступенів. В одному із корпусів Хацьківської школи облаштуємо внутрішні санітарні вузли. Влітку капітально відремонтуємо покрівлю їдальні Степанківської ЗОШ. Окрім того, запланували значний обсяг ремонтних робіт в будинках культури обох населених пунктів, насамперед завдячуючи співпраці з народним депутатом Сергієм Рудиком.

Разом з тим, Степанківська громада планує здійснити будівництво амбулаторії загальної практики сімейної медицини в Степанках.

Нагадаємо, Мінрегіон, у рамках покращення сільської медицини в умовах реформування, пропонує громадам подавати проекти або на реконструкцію існуючих амбулаторій загальної практики сімейної медицини, або на будівництво новеньких.

– Ми підшукали вільний майданчик під амбулаторію, передали в обласну адміністрацію документи для участі у попередньому відборі громад на будівництво нової амбулаторії, – зауважив сільський голова.

А ще в громаді взялися за вирішення екологічних проблем. За обласною програмою, до співфінансування якої долучився і район, відбулося поглиблення річки Рудка. Щоб завершити процес благоустрою прибережної зони, депутати Степанківської сільської ради виділили на сесії понад 400 тисяч гривень.

Ложка дьогтю – бюрократичні «гальмування»

На жаль, пропорційно цифрам, якими на державному рівні звикли оперувати, коментуючи процеси децентралізації в країні, зростає бюрократична фінансово­господарська звітність.

– Поки що найбільший негатив у нашій роботі – це бюрократія. Десятки рахунків по доходах, стільки ж по видатках. Гори паперів у вік комп’ютерних технологій.  Фінансова звітність з кожним роком стає більшою і громіздкішою. У результаті цього поки що збільшення надходжень аж ніяк не впливає на пришвидшення виконання робіт, – резюмує Ігор Миколайович. 

Потужніший – значить спроможніший

Нині в громаді проживає трохи більше 6 тисяч осіб. Новостворена ОТГ взялася і за укрупнення громади. Проведено перемовини із Залевками і Голов’ятиним, до якого входять Малий Бузуків та Гуляйгородок Смілянського району. З цими громадами швидко дійшли згоди, і вони вирішили приєднатися до Степанківської ОТГ. Потім вирішувалися питання про включення названих громад до перспективного плану. 

– Натепер ми очікуємо призначення восени довиборів депутатів від цих населених пунктів, – каже голова. – Сподіваємося, що до процесу творення громади приєднаються і Вергуни.

Господарники в селах отримають громадське пасовище, земля дістанеться і працівникам соцсфери

Щоправда, відбудеться це після того, як управління Держгеокадастру в Черкаській області передасть ці землі громаді. Мова йде про державні землі сільськогосподарського призначення, які знаходяться за межами населеного пункту. Вони, відповідно до рішень Кабміну, мають бути передані у власність громади. Меморандум про співпрацю з Держгеокадастром у Черкаській області громада підписала ще місяць тому. Наразі завершується інвентаризація земель. Документи – в Держгеокадастрі.

– Щойно землі за межами населеного пункту в Степанках та Хацьках стануть власністю громади, ми там облаштуємо громадське пасовище. Власники великої рогатої худоби вже об’єдналися заради цього в громадську організацію. Яке ж село без худоби та громадського пасовища? Тому ми обов’язково вирішимо цю проблему, – переконує Ігор Чекаленко.

Принагідно слід зауважити, що жодне село в Черкаському районі ще не має офіційно зареєстрованого громадського пасовища. Планують у Степанківській ОТГ запропонувати земельні ділянки і учасникам АТО. Окрім того, землі, які відійдуть громаді, дадуть змогу вирішити ще одну важливу соціальну проблему.

– У свій час працівники соціальної сфери Хацьківської сільської ради отримали земельні паї, у Степанках цього не відбулося. Ми повинні виправити цю несправедливість. Переконаний, що депутати сільської ради об’єднаної громади проголосують за те, аби підтримати соціальну сферу, – каже сільський голова.

Вирішили не «рубати пуповину»

На стадії становлення Степанківська об’єднана громада вирішила, що придумувати велосипед не варто, і спрямувала субвенцію та делегувала певні повноваження відповідним районним структурам, які цим займалися досі.

– Приміром, поки що ми вирішили не створювати власної пожежної охорони, а дали субвенцію на МПК Черкаського району, яка й займається ліквідацією надзвичайних ситуацій на території нашої сільської ради, – розповідає Ігор Чекаленко. – Ми налагодили добрі партнерські відносини із Червонослобідською дитячою музичною школою. Потенціалу у громади створити свою школу ще немає, тому ми взялися оплачувати працю фахівців дитячої музичної школи, які займаються в Степанках та Хацьках з нашими дітками. Наразі ми підшукуємо тренерів, які будуть перебувати в структурі районної ДСЮШ «Мрія», але працюватимуть у нас. Налагоджено співпрацю з Черкаським районним територіальним центром – і його фахівці обслуговують відповідні категорії громадян на території об’єднаної громади. Підписали меморандуми про співпрацю з Черкаським РЦЗ, Пенсійним фондом, і тепер представники цих структур ведуть прийом громадян у нас. Сприяють вирішенню всіх існуючих проблем СТОВ «Степанки» та ПП «Хацьки­Агро», з якими маємо добрі, партнерські відносини.

Чи виправдають способи й методи, які на старті розвитку обрала для себе Степанківська ОТГ, покаже час. Але зміни у громаді розпочалися. І вони для її жителів є значними.

– Тепер важливо, щоб зміни відбулися у людській свідомості: щоб жителі об’єднаної громади ставали творцями свого майбутнього, долучалися до прийняття управлінських рішень та обрання вектору руху громади. Це надзвичайно важливо, – переконаний Ігор Чекаленко.

Наталія Усенко

Опубліковано в Головні новини
П'ятниця, 13 квітня 2018 12:35

«Про медицину мріяла з дитинства»

Ніна Іванівна Коломієць працює в Руськополянській амбулаторії загальної практики сімейної медицини вже 14 років. Стати лікарем вона мріяла з дитинства. Тож спочатку працювала медсестрою на рідній Полтавщині, а потім закінчила Полтавський медінститут, де здобула фах терапевта. У 2003 році перекваліфікувалась у сімейного лікаря. Загалом медицині лікарка віддала практично піввіку – має 49 років стажу у професії. Зараз Ніна Коломієць – завідувач АЗПСМ в Руській Поляні.

«До іншого лікаря не хочемо»

Із Тетяною Гриценко ми познайомилися безпосередньо в кабінеті завідувачки амбулаторії Ніни Коломієць. Молода жінка якраз оформлювала декларацію на обслуговування. Одразу для всієї родини: для себе, чоловіка та двох дітей. Розповіла, що Ніна Іванівна їхній лікар вже 12 років. З того часу, як народився старший  син.

– Ніна Іванівна – кваліфікований спеціаліст, якому ми довіряємо, і чудова людина. Звернутись до неї можна в будь­який час. До іншого лікаря ми не хочемо. Навіть наша маленька донечка каже: «Я хочу бути тільки з Ніною Іванівною», – розповіла Тетяна.

«По телефону діагноз не визначити»

Так у приємній і невимушеній атмосфері й починається наше спілкування. Принагідно запитую, як лікарка ставиться до одного з нововведень, передбачених медичною реформою, – замінити відвідини лікаря пацієнтів на консультації в телефонному режимі. Здавалося б, введення подібної практики може значно «полегшити життя» лікаря. Але Ніна Іванівна відповідає, що в цьому питання потрібно бути дуже пильним. Адже по телефону складно встановити діагноз. Пацієнт може не усвідомлювати, що його здоров’я під загрозою.

– Уявіть, в людини болить живіт і причин, які визвали ці симптоми, може бути кілька, – наводить приклад лікарка. – Як я можу бути спокійною, якщо не оглянула пацієнта? Тож, я думаю, що свідомі лікарі, яким не байдуже здоров’я їхніх пацієнтів, все одно їздитимуть «на виклики».

«Ми уважні до всіх пацієнтів»

Укладання декларацій офіційно почалось 1 квітня цього року. Але ця дата припала на неділю. Лише за перші півтора дня до Ніни Коломієць «попросилися» й прийшли укладати договори понад сто осіб. Сама завідувачка амбулаторії розповідає, що «своїх» пацієнтів знає дуже добре. Усі їхні проблеми та потенціальні загрози для здоров’я. Але уважно ставиться до всіх.

– Ми нікому не відмовляємо, – одразу долучається до розмови медична сестра, яка тут же, в кабінеті, оформлює договори з пацієнтами. – Взагалі Ніна Іванівна дуже уважна до кожного відвідувача. Не лише до «своїх».

«Людей потрібно любити»

«Первинку» у Руській Поляні щодня відвідує достатньо пацієнтів. У середньому щодня тут приймають 30 пацієнтів. Але за словами завідувачки амбулаторії, «зараз стало трохи легше», бо торік доводилось приймати вдвічі більше людей. А їх, лікарів, в якийсь період було лише двоє. Вона та Олена Лозін.

– Із серпня до нас прийшли працювати два молоді фахівці. І це, зрозуміло, зменшило навантаження, – розповіла Ніна Іванівна. – А торік ми з Оленою Андріївною приймали по шістдесят і більше пацієнтів щодня.

– Зараз у нас п’ять лікарів, – продовжує вона. – Є «повний комплект»: три «сімейники», педіатр і терапевт на 0,25 ставки.

На запитання ж, як вдається справлятися з таким навантаженням, лікар відповідає, що «потрібно любити і свою роботу, й людей». Без цих двох складових у медицині надовго не затримаєшся.

«Стан здоров’я руськополянців – середній»

У кабінеті Ніни Коломієць цього дня знайомлюся ще з однією пацієнткою. Ганна Петрівна (ім’я змінено) не була в лікарні з 2011 року. А зараз «припекло» – почала дуже боліти рука, що й «погнало» жіночку за допомогою до медиків. Тож розпитую Ніну Іванівну, чи добре дбають жителі Руської Поляни про своє здоров’я, та які хвороби їх турбують найчастіше.

– Однозначно сказати, що в нашому селі домінує та чи інша хвороба, не можна, – говорить лікар. – Дитяче населення звертається частіше із застудами. Особливо «в сезон». Дорослих турбують серцево­судинні захворювання. Загалом стан здоров’я жителів села можна оцінити як «посередній».

«Проблем вистачає»

Спілкуючись з Ніною Іванівною, звертаю увагу, що медсестра заповнює договори з пацієнтами «по старинці», вручну і в паперовому варіанті.

– Потрібної програми ще немає в районі. Її має закупити ПМСД, а вже потім встановлять на дільницях по району, – пояснює мені завідувачка. – Коли це буде, ми поки що не знаємо. Поки що ПМСД «в процесі отримання ліцензії». Та й самих комп’ютерів у нас не вистачає. Є лише три, а потрібно – п’ять.

Тож розпитую, які ще проблеми турбують «первинку».

– Проблем вистачає. Машина у нас, наприклад, дуже стара. Запчастини постійно летять. Та й бензину «їсть» багато, – розповідає лікарка. – Нам обіцяють допомогти і сільський голова Олег Гриценко, і головний лікар ПМСД, депутат Черкаської райради Ганна Пантюхіна, але поки що цю проблему не вдалося вирішити. Взагалі сільський голова Руської Поляни нам дуже допомагає. Іде назустріч у багатьох питаннях. Підставляє постійно «плече» й директор СТОВ «Зоря» Іван Йосипович Дарієнко.

Наостанок запитую Ніну Іванівну про перспективи та ризики медреформи, що стартувала.

– Грошей, які отримуватимуть лікарі, однозначно «на все» не вистачатиме. Тож, скоріш за все, буде скорочення, а зарплата стане диференційованою. Хто більше працюватиме, той і отримуватиме більше, – прогнозує лікарка. – Але все­таки будемо надіятися на краще. Що все буде добре.

Спілкувалась Ілона Левченко

Опубліковано в Медицина

Депутат Черкаської районної ради Ольга Григорівна Іващенко – педагог за освітою. З 2009 року працює завідувачкою ДНЗ «Гайок», що в Кумейках. Про свою депутатську діяльність розповідає не охоче. Говорить, «я людина не дуже публічна, просто роблю свою справу та й усе».

У курсі всіх проблем села

Ольга Іващенко живе в Кумейках останні двадцять років, тому добре знає про всі проблеми, які є в селі.

– Я йду на роботу, а люди підходять, зупиняють, звертаються з якимись проблемами, – розповідає вона. – Коло питань дуже широке. Немає світла чи пропав телефонний зв’язок – йдуть до мене. Не працює радіо – так само.

Нерідко Ользі Григорівні доводиться займатись і своєрідною «виховною» роботою – працювати з так званими проблемними сім’ями, допомагати налагоджувати стосунки. (До речі, й це інтерв’ю довелося відкладати через конфлікт в одній з таких родин).

– Іду, розмовляю. Принаймні, на якийсь час допомагає, – говорить жінка. – Про одного з «проблемних підопічних» навіть родичі та сусіди говорять, що «коли він Ольгу Григорівну не послухає, то не послухає точно нікого».

Звичайно, все це займає багато часу. «З роботи я часто йду не додому, а вирішувати чергові проблемні питання», – розповідає політик. – Добре, що в нас повне порозуміння з сільським головою Вірою Іващенко. Це полегшує роботу.

Найчастіше звертаються за матеріальною допомогою

Кумейки – мальовниче, але маленьке віддалене село, розташоване в лісовій місцині. Тут живе 820 осіб, більшість – пенсійного віку.

– Найчастіше люди звертаються до мене за фінансовою допомогою, – розповідає Ольга Григорівна. – Здебільшого гроші потрібні на лікування. На жаль, обсяг «депутатського фонду» не дозволяє допомогти всім, хто цього потребує. Це в нашій роботі найскладніше, коли до тебе звертаються, ти точно знаєш, що людині дуже потрібна фінансова підтримка, але допомогти коштами не можеш. При цьому кошти з депутатського фонду можна спрямовувати лише на лікування людей. Але є й інші  родини, які з тих чи інших причин потрапили в скруту й конче потребують підтримки. У таких випадках доводиться звертатися до спонсорів. Або й власні кошти витрачати. Але це краще, ніж не зробити взагалі нічого.

Немає інвесторів – немає грошей

Ані значної кількості підприємств, ані потужних інвесторів у Кумейках немає. Усе це, зрозуміло, накладає відбиток і на сільський бюджет. За словами Ольги Іващенко, власних коштів «вистачає лише на зарплати». Торік по Кумейках було недовиконання бюджету, то 70 тисяч спрямувала районна рада. Недовиконання сільського бюджету, схоже, «світить» Кумейкам і цьогоріч. «У селі складна фінансова ситуація», – констатує депутатка.

На запитання ж, чи були спроби залучити інвесторів, щоб «підлатати дірки в сільській скарбниці», відповідає, що з цього приводу немає порозуміння в громаді.

– Інвесторів ми шукали. Але поки що виходить, що таким, як би ми хотіли, наше село не цікаве, а тих, що готові «зайти», не хоче громада, – говорить вона. – Наше село хоча й маленьке та бідненьке, але гарне й розташоване в лісі. Екологічно чисте. Люди не хочуть, щоб воно перетворилось на «смітник».

Питання на часі – пільгове перевезення

Як і в кожному, навіть фінансово «благополучному» селі, у Кумейках питань, котрі потребують вирішення, багато. Серед них, наприклад, ремонт доріг. Повністю не підрахували ще й збитки, які наробила зимова негода.

Але зараз на часі – вирішення проблеми пільгового перевезення. Депутат Ольга Іващенко спільно з Кумейківською сільрадою готують звернення до Черкаської райради щодо забезпечення пільгового перевезення.

– На цю потребу з сільського бюджету потрібно перерахувати 40 тисяч гривень. У нас таких коштів, зрозуміло, немає, – говорить вона. – Тож, якщо гроші не знайдуться, наше село може бути єдиним в районі, де немає пільгового перевезення.

Зрозуміло, що повноваження депутата районної ради, а також робота в комісії (Ольга Іващенко – секретар комісії з питань бюджету, фінансів, інвестиційної політики та соціального забезпечення) відкривають більші можливості допомагати у вирішення проблем жителям села.

– Як педагог, я в курсі всіх проблем в освітянській галузі, – говорить вона. – Наприклад, ще торік постало питання підняття зарплат педагогам. Але школи і дошкільні установи фінансуються з різних бюджетів. І якщо педагогам передбачили підняття зарплат, то зарплати працівникам дитсадочків платить сільрада. Зрозуміло, що це додаткове навантаження на сільські бюджети. Але, з іншого боку, це створює своєрідну дискримінацію. Адже в садочках також працюють педагоги. Невже їхня праця менше коштує? З цього приводу я готувала депутатське звернення до Черкаської райради. Добре, що дехто з сільських голів дослухався і, по можливості,  працівникам ДНЗ також підвищили зарплати.

«Наші медсестри не злазять з велосипедів»

Окреме питання, яке зараз надзвичайно актуальне, впровадження реформ. Ні для кого не секрет, що реформи «йдуть важкувато».

– У нас населення переважно пенсійного віку. Їм важко сприйняти й зрозуміти ці реформи, – розповідає Ольга Григорівна. – Чесно кажучи, я й сама, хоча й молода, але принаймні медичну реформу не розумію й не підтримую. Як можна, наприклад, заповнювати електронні декларації, коли в селі немає інтернету? Вибору сімейного лікаря у нас також немає – залежимо від району. Нині раз на тиждень до нас приїздить лікар з іншого села. Після реформи й цього не буде, – продовжує вона. – Зараз у нас вирішується питання проведення інтернету в нашій амбулаторії. Зрозуміло, що без допомоги спонсорів не обійдемося. Зараз у нас працюють дві медсестри: «дитяча» й для дорослого населення. Кожна на півставки. То дівчата вільної хвилини не бачать – не злазять з велосипедів. Але вони – спасіння для наших бабусь і дідусів. Що буде після цієї реформи, яке медичне обслуговування, поки що не зрозуміло! Кому подзвонить консультуватися та бабця, коли в неї немає мобільного телефона?

На думку Ольги Іващенко, потрібно було б спочатку запровадити пілотний проект в якомусь із районів і подивитись, як працюватиме реформа. А вже потім масово запроваджувати її.

«Ми обираємо, нас обирають»

Не краща ситуація у Кумейках із запровадженням реформи децентралізації. Поки що справа не зрушилася з місця.

– Ми бідні, як церковні миші, то нас не дуже­то хто й хоче «у громаду», – говорить депутатка. – Зараз на рівні обговорення  об’єднання населених пунктів в межах Мошнівського куща. У людей з цього приводу думки різні. Одні вважають, що після реформи нам буде краще жити. Інші, навпаки, що нас «задавлять». Спрогнозувати, як воно буде в реальності, я також не можу. Чи даватимуть нам якісь кошти? Поживемо – побачимо. Отак, у круговерті розв’язання повсякденних питань, і проходить життя депутата районної ради. Тут, в селі, не буває «маленьких питань». Вирішення кожної, щонайменшої проблеми приносить задоволення та радість. І ти не думаєш, наскільки тобі важко. Просто намагаєшся щось робити, докладаючи всі зусилля.

Спілкувалась Ілона Левченко

Опубліковано в Політика
П'ятниця, 13 квітня 2018 12:18

«100 РОКІВ МИЛОСЕРДЯ»

З 1 по 30 квітня під гаслом «100 років милосердя» триває Всеукраїнський місяць Товариства Червоного Хреста України.

Квітень 2018 року особливий для Червоного Хреста, адже 18 квітня найпотужніша в країні гуманітарна організація відзначає 100­річний ювілей діяльності. Упродовж місяця по всіх куточках України проходять тематичні заходи та акції, а також збір коштів, продуктів харчування, одягу, взуття, предметів хатнього вжитку, медикаментів, шкільного приладдя, іграшок та речей першої необхідності для людей, які потрапили в складне матеріальне становище. Долучитися до загальної акції жителів Черкаського району запрошує й Черкаська районна організація Товариства Червоного Хреста.

– Звертатися до нас за допомогою можуть не лише люди похилого віку, хворі чи неповносправні категорії громадян. Ми допомагаємо і нашим громадським активістам, воїнам АТО, дітям­сиротам, тобто всім, кому потрібна допомога, – зауважує голова організації Любов Коваль.

За тривалу історію існування організації обсяги роботи там не зменшуються, адже життя наших співгромадян ще не стало настільки комфортним, щоб усі обходилися без сторонньої допомоги. А от кількість працівників після реформування патронатної служби у 2016 році значно скоротилася. Любов Коваль нині єдиний працівник в районній організації. Як вона зауважує, змістився й пріоритетний напрямок роботи. Тепер це переважно навчання надання першої медичної допомоги. Любов Коваль – тренерка, яка має підготовку на європейському рівні. Вона проводить навчання.

– Як засвідчили події в країні, оволодіння елементарними навиками надання першої медичної допомоги – це шанс вижити не лише під час техногенної катастрофи, а й надзвичайної ситуації в побуті. Тому до мене звертаються школи, підприємства, соціальні працівники територіального центру, працівники, котрі повинні за своїми обов’язками уміти надати першу медичну допомогу, – розповідає вона.

Натепер вона навчає школярів, які готуються до випробувань у всеукраїнській грі «Джура». До речі, Любов Коваль каже, що звертаються до неї переважно міські школи. Навчальні заклади Черкаського району не поспішають. Залишився ще такий напрямок роботи, як залучення людей до донорської практики, робота з молоддю – профілактика захворювань на ВІЛ/СНІД, туберкульозу, агітаційна кампанія здорового способу життя.

Аби охопити службою максимальну кількість потребуючих допомоги людей, вона співпрацює з волонтерами. Це колишні працівники Товариства Червоного Хреста, школярі та всі охочі долучитися до патронатної служби. Проте, каже, що людей катастрофічно не вистачає, і запрошує долучатися до роботи з Товариством всіх, хто відчуває в собі поклик допомагати людям.

– З нами продовжують підтримувати відносини підприємства та організації, пересічні громадяни, які придбавають марку «Членський внесок» чи просто перераховують благодійну допомогу на розрахунковий рахунок організації Товариства Червоного Хреста, – розповідає вона. – Ця допомога йде одиноким, малозабезпеченим категоріям, тяжкохворим, тобто всім без винятку, хто звертається до нас.

Тож, якщо ви маєте бажання допомогти ближньому, кошти, речі та продукти можна приносити в Черкаську районну організацію Товариства Червоного Хреста за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, 131/1, тел. (0472) 63­87­34; факс (0472) 63­69­18.

Реквізити для благодійної допомоги:

р/р 26003060707266, ОКПО 21366892, МФО 354347, ПАТ КБ «ПриватБанк».

До речі, керівництво організації на вищому рівні каже, що цьогоріч у Товаристві формується нова концепція членства, що складається з індивідуальної, колективної та корпоративної форм й дозволяє охопити якомога більше людей, які поділяють їхні думки. Тепер для тих, хто хоче дати пожертву, є благодійний квиток різного номіналу, що засвідчить факт надання пожертви. Відтак 14 грудня 2017 року Правління Товариства затвердило розміри членських внесків на 2018 рік: пільговий – 50 гривень, звичайний – 200 гривень, привілейований – 500 гривень. Також введено форму колективного та корпоративного членства. Стати членом Товариства можна он­лайн за посиланням http://redcross.org.ua/membership/. Там і внесок сплатити.

Наталія УСЕНКО

Опубліковано в Новини громад

Голова Черкаської обласної організації політичної партії «Наш край» вважає, що уряд не повинен зобов’язувати молодих
українців платити «аліменти» на утримання батьків-пенсіонерів.

Катерина Грабова 35 років пропрацювала в колгоспі дояркою, є ветераном праці. Але, незважаючи на це, отримує невелику пенсію.

«Невже я все життя стільки працювала, щоб на старість жити у злиднях та ще й перекладати відповідальність за себе на дітей? Вони мені й так допомагають, і я їм дуже за це вдячна. Але ж це несправедливо, якщо дітей зобов’яжуть платити аліменти на утримання батьків­пенсіонерів. Ми працювали на державу, і відповідати за нас мала би саме вона», – обурюється пенсіонерка.

Нещодавно в ефірі Радіо Свобода міністр соцполітики України Андрій Рева фактично визнав проблеми уряду з подальшим підвищенням пенсій. Чиновник вважає, що діти повинні платити аліменти на утримання літніх батьків. Насправді ж, каже голова Черкаської обласної організації політичної партії «Наш край» Анатолій Нужний, за розмовами про відповідальність дітей та сплату ними аліментів урядовці намагаються приховати власну неспроможність забезпечити гідне життя літнім людям, на яке вони заробили своєю працею у попередні роки. Адже уряд фактично скасовує соціальну функцію держави, перекладаючи все на громадян.

«Українців хочуть повернути в минулі століття, коли пенсію отримували лише державні службовці та військові, всі інші були на утриманні дітей або жили за рахунок власних заощаджень. Виникає питання: а чому діти, які утримують своїх батьків, мають ще сплачувати єдиний соціальний внесок (ЄСВ)? Такими недолугими ініціативами урядовці руйнують й без того крихку систему соціального захисту у країні», – переконаний Анатолій Нужний.

Політик переконаний, що допомога дітей батькам – це їхній святий обов’язок, але це не може регулюватися державою. Її завдання – забезпечити людям соціальні гарантії. Натомість Кабмін послідовно здійснює політику перекладання видатків із себе на когось іншого: фінансування пільг – на місцеві бюджети, пенсії – на дітей.

«Судячи з усього, кінцева мета урядовців – збирати податки, розподіляти їх між своїми та ні за що у державі не відповідати. Чи потрібний нам такий уряд?», – резюмує Анатолій Нужний.

Олена МАКСИМОВА

Опубліковано в Політика

Календар

« Квітень 2018 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
            1
2 3 4 5 6 7 8
9 10 11 12 13 14 15
16 17 18 19 20 21 22
23 24 25 26 27 28 29
30