Черкаське сміттєзвалище: закрити не можна збудувати завод – де ставити кому?

Середа, 19 жовтня 2016 09:25

У серпні представники Мінприроди, Мінекономрозвитку та Мінрегіонбуду підписали меморандум щодо намірів співпраці у побудові в Україні ефективної системи поводження з твердими побутовими відходами з німецькою федеральною компанією GIZ та Європейським Банком Реконструкції та Розвитку. Одним із перших долучився до цієї програми Черкаський район. З відповідною ініціативою виступив депутат районної ради Сергій Костенко.

 – Серед найбільш актуальних питань, що постали перед громадою – питання енергозбереження й питання екології. Нині найбільшою проблемою для Черкаського району є полігон для сміття на території Руськополянської сільської ради, який належить місту. Проте його ресурс закінчується. Фактично з наступного року його можливості вичерпуються. Надалі треба цей полігон рекультивувати і будувати новий. Аби його доробити, треба 100 мільйонів гривень. Коштів у міста немає. Міський голова Анатолій Бондаренко зазначив, що відповідне звернення направлене до Кабміну. Проте й це не вирішує ситуації. Питання ми обговорили з головою районної ради, заступником голови адміністрації й дійшли висновку, що там треба будувати сміттєпереробний завод. Тобто завод, де зі сміття вироблятимуть електроенергію, яку потім можна буде продавати,розповідає Сергій Костенко. – Ми маємо плідно співпрацювати з міжнародними проектами у сфері поводження з побутовими відходами. Вони мають досвід. Об’єднання фінансових та адміністративних ресурсів громад і залучення інвесторів дасть змогу це вирішити.

Черкаський район подав заявку на співфінансування будівництва такого заводу з Європейського інвестиційного банку одним із перших. Наразі створена тимчасова контрольна комісія з вивчення питань можливої співпраці в інвестпроектах щодо створення в Черкаському районі ефективної сучасної системи поводження з відходами. Протягом півроку ця комісія напрацьовуватиме пропозиції до законодавчих ініціатив.

Згуртованість Черкаського району дає можливість реально вирішити проблему, ніж ми будемо чекати, поки її розв’язуватиме місто, пояснює депутат завзяття району у вирішенні проблеми.Наша стратегія в тому, що ми хочемо побудувати це підприємство в рамках комунального сектору. Воно має бути зареєстроване і належати району. Ці кошти йтимуть у місцевий бюджет. За попередніми підрахунками, це може бути мільйон доларів чистого прибутку. Сміття потрібно розглядати не як проблему, а як товар. У цьому і полягає європейський підхід.

Сміттєпереробний завод. Досвід польського міста Любін

До речі, розмови про будівництво сміттєпереробного заводу точаться не один рік. Однак будівництво підприємства щоразу розмовами й закінчувалося. В Україні поки працює лише один сміттєспалювальний завод – київська «Енергія», збудований наприкінці 80-х років минулого століття. «Енергія» переробляє лише чверть відходів, які продукують у столиці. І поки тривають чергові ритуальні танці навколо будівництва такого заводу, наші журналісти у рамках проекту «Інституційна підтримка – активізація місцевих ЗМІ в місії інформування про реформу децентралізації в Україні» побували в польській гміні Любін, за межами якої розташована подібна до проектованого заводу станція переробки сміття. Тож як у Польщі вирішують проблему сміття?

Поляки привчалися до роздільного збору сміття з 1994 року. По телебаченню, радіо та в ЗМІ проводилася інформаційно-роз’яснювальна кампанія, що сміття то є також товар. Папір, скло, пластикові та металеві пляшки при розумному підході можуть бути повторно використані у виробництві. З харчових та рослинних відходів може вироблятися компост тощо. Але певний час «сміттєва» реформа в сусідів ішла туго. Поштовхом до реальних дій стала передача сміттєвого питання на місцеві рівні в 2012-2013 і вказівка, що все сміття має пройти переробку. І тоді гмінам довелося самотужки шукати шляхи вирішення проблеми. Наразі в країні збудовано близько 80 сміттєпереробних заводів, іще близько 60 – заплановані в проекті. На побудову підприємств кошти виділяють із місцевих бюджетів, а також залучаються гранти ЄС та інвестори. Власником контрольного пакету акцій найчастіше стає місцеве самоврядування. Оскільки вартість будівництва сягає сотень мільйонів, то територіальні громади об’єднуються. Зараз місцева влада однієї гміни ухвалює рішення сортувати сміття, а інша – ні. За вивезення цього сміття сплачують гроші жителі гміни. Причому за несортоване сміття значно більше, ніж за перебране.

Відтак Любінська гміна має 11 га сміттєзвалища, де лежить 2,2 мільйона тонн відходів. Воно функціонує з 1990 року. На його території місцева влада організовує ТОВ, що переробляє сміття в газ. Технологія видобування газу зі сміття – не таємниця, у Європі її апробували давно. Бурять свердловину, на якій встановлюють накопичувач газу, потім газ очищують від шкідливих домішок. Далі встановлюють турбогенератор, проходячи через який газ перетворюється на електроенергію. Перші турбогенератори облаштували підприємці з гміни Любіна. Потім прийшли німецькі інвестори зі сучасними агрегатами. Адміністрація гміни володіє, відповідно, контрольним пакетом акцій товариства, яке укладає договір із фірмою, що виробляє з газу електроенергію, за що отримує 10 % прибутку від її продажу. Він надходить у бюджет гміни. Пік виробництва газу припав на 2010 рік і щороку його рівень знижується, тому наразі підприємство розглядає експлуатацію сусідньої площі в 3,5 га. Приміром, у 2016 році тут виробили 8 мільйонів КВт/год електроенергії. Для порівняння – забезпечити світлом могли близько 4 тисяч квартир. Коли газ зникне зі сміття зовсім, цю площу розрівняють, засиплють землею і засіють травою.

В чому особливість цього сміттєзвалища? А в тому, що воно розміщене на 1,3-метровій подушці з відповідно облаштованою дренажною системою для стоків, бо норми Європейського Союзу вимагають, щоб ґрунтові води були нижче на один метр від системи захисту. Навколо звалища регулярно проводиться моніторинг атмосферного повітря та середовища. У протилежному випадку перевіряючий, такий собі воєводський інспектор контролю середовища, випише штрафу у розмірі 1 мільйон злотих. До речі, поки не було відгазування, там, кажуть, досить часто траплялися серйозні пожежі. Тепер займання досить рідкісні, а працівники підприємства можуть самостійно загасити їх за допомогою стоків. І найцікавіше – заробітна плата. На фірмі працює 16 осіб, які на руки отримують 2-3 тисячі злотих (14-21 тисяча гривень).

Щоб змінити наші «дідівські» методи і наблизитися до європейських стандартів, Україна має переглянути низку законів і прийняти нові. Один із них – це передача ринку послуг із перероблення та захоронення побутових відходів органам місцевого самоврядування та встановлення економічно обґрунтованих тарифів на ці послуги. А також запровадження принципу укладання договорів між учасниками ринку. Це надасть можливість органам місцевого самоврядування контролювати виконання законодавства у цій сфері. Наразі депутати Черкаської районної ради стали активними учасниками реформування системи поводження з відходами в найширшому сенсі в Україні.

За місяць члени новоствореної тимчасової контрольної комісії мають презентувати попередній звіт про виконану роботу.

Стаття створена на основі досвіду, здобутого у рамках проекту "Інституційна підтримка - активізації місцевих ЗМІ в місії інформування про реформу децентралізації в Україні".

Наталія УСЕНКО

Оцініть матеріал!
(0 голосів)

Календар

« Жовтень 2018 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30 31