Вже три місяці поспіль завдяки небайдужим односельцям 12-річний Іллюша Гапоненко із Руської Поляни приймає біологічний препарат «Хуміра». Медики відзначають позитивну динаміку, а хлопчик каже, що майже не помічає своєї хвороби.

Дистанційне навчання, домашні завдання, через кожні два тижні обстеження та аналізи на COVID-19, а потім ін’єкція «Хуміри» - такий розпорядок вибудувала для Іллі його хвороба. Проте хлопчику це не відбирає позитивного погляду на життя, адже він почувається чудово.

-                 Я тепер прокинувся зранку і одразу встав з ліжка: йду умиватися та чистити зуби – немає скутості в ногах, руках, я можу вільно крутити головою. А раніше мені потрібно було довго розминати ноги, руки, масажувати кисті, щоб просто піднятися на ноги. Це було боляче і важко, - розповідає про свої відчуття Іллюша.

А нині Іллюша повернувся до свого захоплення, яке довелося призупинити через хворобу, – виготовлення деталей великих машин із пластиліну. Так, вдень хлопчик може витратити по 2-3 год. на ліпнину, результатом якої нещодавно став танк, який повністю розбирається на деталі як ззовні, так і з середини. На виготовлення такої техніки може витратити і кілька місяців. Проте це захоплення приносить йому одне задоволення та позитивні емоції, а значить додає енергії для одужання.

Впродовж трьох місяців завдяки односельцям, які за ініціативи директора КЗ «Центр надання соціальних послуг» Веніаміна Коваленка, у месенджері Вайбер об’єдналися у групу фінансової допомоги для хлопчика, Іллі роблять ін’єкцію «Хуміри». Це дороговартісний біологічний препарат, який дає змогу дітям з ювенільним ревматоїдним артритом повноцінно жити, навчатися та розвиватися. За ці три місяці лікарі відзначають позитивну динаміку – вага дитини нормалізувалася, показники аналізів в нормі, немає порушень зору. А це означає, що препарат Іллі підійшов і постійне й безперервне його приймання дасть змогу дитині повноцінно жити.

За цей час батьки Іллюші отримали також висновок обласної комісії про зарахування Іллі в реєстр дітей, які мають орфанні (рідкісні) захворювання та потребують забезпечення дороговартісними лікарськими препаратами за рахунок державного та місцевих бюджетів. Де-юре, цей висновок гарантує Іллі лікування «Хумірою» коштом держави, обласного, районного чи сільського бюджетів, а де-факто, - означає «право маєте, але добивайтеся його застосування самотужки».

-                 Завдяки допомозі односельців ми розпочали та продовжуємо лікування – у цьому місяці ін’єкцію вже зробили і придбали препарат на грудень, - розповідає мама Іллі – Наталія Гапоненко. – Я щиро вдячна підтримці та допомозі знайомих та незнайомих мені людей, завдяки щомісячним внескам яких ми можемо купувати препарат. Щоправда, нині кількість охочих допомогти зменшилася – розумію, що проблем в усіх вистачає власних, тому тим, хто залишився з нами, – я щиро вдячна. Я переконана, що людяність та взаємодопомога - це найвищі цінності, завдяки яким ми розуміємо сенс життя та його призначення.

Мама Іллюші каже, що підтримка односельців вселяє в неї віру та силу, щоб йти далі та домагатися виконання державними установами взятих на себе зобов’язань щодо забезпечення її сина необхідним лікарським препаратом державним коштом. Тим більше, що Ілля єдиний в Черкаському районі (у колишніх його адмінмежах, - авт.) має подібне захворювання.

Косулю Діну зовсім маленькою та немічною шість місяців тому у лісі знайшла родина Шраменків із Руської Поляни. Щоб тваринка не загинула, забрали її додому.

«Бабусю, ми краще, аніж гриби знайшли»

У кінці травня цього року Григорій Шраменко із 11-річним онуком Іллею вирушили в ліс по гриби. Грибів не назбирали.

-                 Коли поверталися додому, почули сильний писк – я зразу й не зрозумів хто чи що може так кричати, - пригадує події шестимісячної давнини Григорій Миколайович. – Трохи віддаля від нас були кущі. Онука залишив біля машини, а сам пішов поглянути. Коли підійшов ближче, а там наша «знайда» - мале, худюще, вибило копитцями землю навколо себе, а навкруги кров. Я спершу відійшов далеченько, думав, може, мати на його крик повернеться, вона не могла не почути, проте намарно. Вочевидь, браконьєри вбили козу, а козеня залишили помирати. За такі варварські вчинки судити треба.

Чоловік – сам мисливець – не міг залишити свою «знахідку» загинути в лісі. Забрав козеня додому. А воно саме до рук йшло. Найбільше результатам такого «тихого полювання» радів Іллюша. Хлопчик знайшов собі друга. В машині козеня відігрілося й перестало кричати. «Бабусю, ми краще, аніж гриби знайшли», – повернувшись додому, з воріт кликав свою бабусю Іллюша, а за ним чоловік у ящику ніс козеня.

-                 Я, чесно кажучи, спершу не знала, що й робити з ним. Воно ледь живе було, ледь на ногах трималося – одні кістки і шкіра, я боялася, що й не виходимо, - розповідає Валентина Миколаївна.

«Знайду» оселили у сараї, поруч з власним господарством.

-        Чоловік поїхав одразу на базар, купив молоко, в аптец і- пляшку і соску. Стали вчити із соски молоко смоктати. Випоювали коров’ячим, розведеним із водою, з дитячої пляшечки. Давали зовсім трішки. Більше місяця по кілька разів на день годувала, а воно – цмулить і пищить. Ожила, стала на ніжках міцно стояти, - розповідає Валентина Миколаївна. – Потім почала для неї варити ріденьку кашку на молоці – геркулес, пшеничну, ячну.

Врятували і дали ім’я – Діна.

«Вона найбільше любить Іллюшу»

Відтоді «карантинне» літо для Іллюші стало водночас і цікавим, і насиченим. Коли його однолітки нудилися вдома, він щодня відкривав щось нове у своїй «знахідці».

-                 Коли ми з дідусем її знайшли, вона була яскраво-плямиста – її цяточки були руденькі, жовтенькі, вогняні, хутро м’якеньке та ніжне, але сама тваринка такою беззахисною виглядала, - розповідає хлопчик. – Висока на ніжках, просто красуня. А які розумні в неї оченята. Вона все розуміє, коли я з нею розмовляю. По факту, ми з дідусем стали її батьками.

Ціле літо Ілля рвав для неї траву, годував та доглядав. Валентина Миколаївна каже, що нині тваринка харчами не перебирає - їсть і сіно, і бурячок, і гарбуз, а найбільше любить дерть і зерно. За шість місяці козеня стало ручним та змінило колір – тепер це сіренька кізка. Радіє, коли бачить своїх рятівників. Найбільше тішиться забавам з Іллею. Чужих боїться і не підпускає:

-                 Наша косуля – це тепло і добро. Ми якось спостерігали картину – в гості до нашої «знайди» прийшов сусідський кіт Мультик. Звісно, козеня було в загороді, але мордочку до нього просунуло, а кіт свою підставив. «Обцілувалися», а тоді кіт ще й лапкою легенько по носику її гладив. Ми зразу й не додумалися фотоапарат взяти, щоб зняти цю картину. Наскільки були вражені їхнім так званим знайомством. Здавалося б це тварини, проте інколи дивишся, що вчинки їхні людяніші на відміну, приміром, від людей, в яких піднялася рука вбити її маму.

Діна любить їсти з рук, хоч поруч і буде купа трави, їй подобається, коли їй приділяють увагу, гладять і говорять з нею.

Родина облаштувала для неї огорожу для вигулу, закриту з усіх боків, - з одного боку, від бездомних собак, які бігають і вулицями, і городами, а з іншого, щоб приручена Діна й не втекла, адже вижити вже у природних умовах вона не зможе. Свою «знахідку» втратити не хочуть.

Шановні наші передплатники, які особливо вболівали за долю газети та її майбутнє, телефонували нам та приходили в гості - колектив редакції радий повідомити вам, що передплата на наше видання на наступний рік відкрита.

«Сільські обрії» — газета, що береже традиції і йде в ногу з часом. Ми готові розповідати про події в громадах та цікавих людей нового укрупненого Черкаського району. На сторінках видання ви, як завжди, знайдете корисні поради, потрібну та важливу інформацію.

Передплатний індекс  61601

Вартість передплати з урахуванням поштових витрат

1 місяць – 35,65 грн

3 місяці – 103,95 грн

6 місяців – 200,90 грн

12 місяців – 396,60 грн

Окрім того, пропонуємо вам передплату на електронну версію «Сільських обріїв».

Передплатник на свій e-mail зможе отримувати повноцінну електронну версію кожного номера газети, який буде надходити у форматі PDF – доступному для користувачів Internet.

Одна з головних переваг – оперативність. Передплатник електронної версії матиме змогу ознайомитися зі свіжим номером «Сільських обріїв» у день виходу газети (щосереди). Щоб оформити електронну версію, надішліть лист на наш e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.. Телефон для довідок (0472)64-86-55, 0965514167.

Залишайтеся з нами та будете знати те, про що не напишуть в онлайн-виданнях!

Про 11-річного Іллюшу Гапоненка з Руської Поляни «Сільські обрії» писали в березні. Газета кинула клич про допомогу, адже хлопчику діагностували ювенільний ревматоїдний артрит, а щоб Ілля міг з ним жити, адже ця хвороба невиліковна, родині потрібні були кошти. Нині батьки Іллюші дякують всім небайдужим, хто відгукнувся на їхнє прохання про допомогу, та розповідають, що продовжують боротися за повноцінне життя сина.

-                 Дуже дякуємо всім, хто відгукнувся і нам допоміг, адже ми тоді були в розпачі. Це були і знайомі, і куми, і родичі, і чужі люди. Справжню батьківську турботу, опіку та підтримку ми отримали від керівника СТОВ «Зоря» Івана Йосиповича Дарієнка, відгукнувся сільський голова Олег Гриценко та працівники сільської ради, депутати Черкаської районної ради, наші односельці, – Ігор Миколайович  Ненада, Олена Андріївна Лозін, учителі та учні Руськополянського ЗЗСО I-III ст. №1, де навчається Іллюша, і сотні інших людей, яких ми просто не знаємо. Були пожертви по 20 грн, і по тисячі. Я і плакала, і дивувалась, а тепер ми всі просто дякуємо Богові і людям, - каже мама хлопчика. – Зараз такий непростий час. Кожен, хто пожертвував нашій дитині, відірвав від себе, від своєї дитини, від своєї сім’ї. Я не можу ці емоції стримати і їх передати. Дякуємо, вам, люди!

За пожертвувані кошти родина придбавала препарати для базисної терапії для Іллюші, а також відвезла сина на додаткове обстеження до фахівчині з цієї хвороби Тетяни Вікторівни Марушко в КНП «Київська міська дитяча клінічна лікарня №1 консультативна поліклініка». Там діагноз підтвердили.

Нині Іллюша приймає ревматоїдні препарати, але вони не справляються. Кілька разів після них хлопчика госпіталізували, щоб вливати «гормони», бо в нього опухали суглоби і він не міг поворухнути ні ногами, ні руками. Якщо раніше він не розумів, коли розпочнуться приступи, то нині вже каже мамі, що зранку в нього починають «німіти» кисті рук, відчувається скутість в колінних суглобах та стопах. Батьки з острахом чекають цих «ознак», адже це означатиме, що сину знову доведеться вливати порцію «хімії» в організм, що призводить до інших супутніх наслідків – хвороби печінки, нирок, шлунку.

-                 Звичайна терапія нам не допомагає, а гормони вимивають кальцій з кісток, - каже мама Наталія. – І обласні, і столичні фахівці рекомендують біологічну терапію.

Мова йде про препарат «Хуміра» (адалімумаб), який Іллюші мають вводити двічі в місяць. Щомісячно за нього потрібно віддавати майже 30 тис. грн. Наталія Гапоненко каже, що з допомогою небайдужих односельців та й зовсім невідомих людей, зібрали кошти на три місяці біологічної терапії. А далі – невідомість.

-                 Є таке поняття медикаментозної ремісії. Переривати таке лікування у жодному разі не можна, інакше буде загострення. Нині ми стоїмо на роздоріжжі, адже не знаємо, почавши лікування сина, чи знайдемо кошти на його продовження. Звісно, є державна програма, яка гарантує забезпечення ліками таких діток державним коштом до 18 років. Ми стоїмо на обліку в обласній лікарні, аби отримувати такий препарат. Проте, там кажуть, що поставок нині немає, а коли буде - невідомо. А по факту – анонсовані державою гарантії перекладаються на місцевий рівень – сільську раду чи районну раду. А там, зрозуміло, коштів на всіх хворих не вистачає. Проте, й зволікаючи зі стартом біологічної терапії, ми завдаємо синові шкоди.

Тому родина знову звертається до всіх небайдужих за допомогою, щоб почати лікування сина і не зупиняти його, адже саме неперервна терапія дозволить йому жити без болю та ізоляції.

-                 Лікарі кажуть, що, можливо, такої терапії нам вистачить приймати рік чи два, - висловлює сподівання мати. – Ми віримо в це, тому щиро просимо небайдужих допомогти нам протриматися цей час.

Попри дитячий вік, Іллюша давно зрозумів, як важко батькам збирати кошти на його лікування, тому вже сьогодні по-дорослому дивиться на своє майбутнє. Вже півтора року він не відвідує школу, проте до навчання ставить дуже відповідально та добросовісно.

-                 З такою хворобою, мені потрібна професія, щоб я міг більше виконувати роботу вдома, гончарство – це саме те, - каже Іллюша. – Проте я повинен спершу навчатися в інституті, аби навчитися цьому ремеслу. Я буду старатися, адже маю бути зразком для свого 6-місячного братика. Знали б ви, скільки позитивних емоцій я від нього щодня отримую. Він просто продовжує мені життя.

 Посильну пожертву можна переказати на картку матері хлопчика

5168742603619788, одержувач Гапоненко Наталія Іванівна.

Телефон мами 0933579884 та 0962395414.

 

Сьогодні, 28 травня, голова Черкаської ОДА Роман Боднар офіційно представив громадськості Черкаського району керівника РДА. Ним, відповідно до розпорядження Президента, став Володимир Клименко.

Як ми повідомляли, Володимир Клименко для Черкаського району людина не нова, адже він народився в Степанках і впродовж п’яти років з 2010 р. очолював Степанківську сільську раду. З 2015 до 2019 року був головою в Чигиринській РДА.

-        Процедура призначення голів РДА відбувалася дуже важко, - зауважив Роман Боднар. – Це пов’язано з тим, що більшість людей, які претендували на ці посади, усвідомлювали, що відбувається процес децентралізації, і РДА після внесення змін до Конституції як такі перестануть функціонувати. Тобто їм доведеться ухвалювати непопулярні рішення і брати відповідальність на себе. У процесі відбору Володимир Клименко проявив ті особисті риси та якості, знання та досвід, які підтвердили його як ефективного управлінця, здатного керувати районом. Проте факт призначення на посаду будь-якого чиновника не гарантія того, що цієї посади не можна позбутися дуже швидко, якщо будуть перейдені «червоні лінії», тобто якщо чиновники діятимуть всупереч інтересам громади. Разом з тим, закликаю критикувати не особу, а вчинки чи дії управлінця.

Для новопризначеного керівника РДА він вже окреслив кілька напрямків роботи – вирішити проблемні питання в медичній галузі, сформувати перелік об’єктів, які будуть фінансуватися з ДФРР, та спрямувати роботу на будівництво та ремонт дорожньої інфраструктури.

Сам Володимир Клименко зізнався, що щиро радий повернутися в Черкаський район.

-        Район мій рідний, проблеми мені знайомі, тому я переконаний, що з депутатами, управлінським апаратом, сільськими головами та керівниками об’єднаних територіальних громад ми вибудуємо алгоритм спільних дій на благо розвитку району, - зауважив він. – Разом з тим, щиро хочу подякувати Петру Коренюку, який двічі виконував функції голови в період, поки визначали керівників, а також апарату РДА, районній раді, керівникам структурних підрозділів, сільським головам за роботу.

Володимира Клименка привітали голова районної ради Олексій Собко та сільські голови Черкаського району.

-        Я впевнений, що це достойна кандидатура, він знайде комунікацію з сільськими радами та ОТГ, а від нас буде співпраця та злагоджена робота, - зауважив голова Білозірської ОТГ Володимир Міцук.

На період карантину з 18 березня до 3 квітня 2020 року приміські маршрути в Черкаському районі здійснювати перевезення не будуть. Про це повідомляють в Управлінні житлово-комунального господарства, містобудування, архітектури, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля Черкаської РДА.

Для запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 року, п. 2 п. п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2020 року № 215, з 12 год. 00 хв. 18 березня 2020 року до 3 квітня 2020 року забороняються регулярні та нерегулярні перевезення пасажирів автомобільним транспортом у приміському, міжміському внутрішньообласному і міжобласному сполученні (крім перевезення легковими автомобілями). У зв’язку з вищевикладеним, приміські маршрути в Черкаському районі здійснювати перевезення не будуть.

Відтепер громадський порядок у населених пунктах Руськополянської громади підтримуватимуть поліцейські офіцери громади. Звернутися за допомогою до них жителі сіл. Руська Поляна та Геронимівка зможуть 24 години на добу і сім днів на тиждень.

Проєкт «Поліцейський офіцер громади», в якому громада взяла участь, 27 лютого отримав логічне завершення – відкриття поліцейської дільниці. Вона розміщена в будівлі Центру безпеки громадян на в’їзді в село Руська Поляна.

Громаду з відкриттям власної поліцейської дільниці привітав депутат обласної ради Анатолій Яріш. Подякувавши всім причетним до неї, він зауважив, що – це «злагоджена дія і результат спільної роботи багатьох людей, взаємодопомога всіх гілок влади».

-                 Це мрія, яку ми виношували не один рік. Спершу розпочали з будівництва пожежної частини. Потім прийшла ідея створити Центр безпеки громадян, який об’єднає всі безпекові служби – надзвичайників, поліцію, швидку допомогу. Багато зусиль до будівництва цього Центру доклав директор СТОВ «Зоря» Іван Йосипович Дарієнка, депутат обласної ради Анатолій Яріш, керівники Черкаського району, козаки Руськополянської козацької сотні ім. П. Дорошенка, начальник Міськрайонного управління ДСНС у Черкаській області Андрій Хижняк, а також жителі нашої громади, - звернувся у вітальній промові сільський голова Олег Гриценко. – Я дякую всім і кожному окремо за спільну роботу. Руськополянська ОТГ – це громада, жителі якої вміють об’єднуватися заради мети. Кожному з вас дякую окремо. Разом ми –сила!

На переконання голови Черкаської районної ради Олексія Собка, саме цей месидж Руськополянської громади дає можливість робити не можливе.

-         У цій громаді працює командний дух, - зауважив голова районної ради Олексій Собко. – Досі тривають дискурси, про доцільність чи недоцільність об’єднання громад, то сьогоднішня подія – яскравий приклад у підтвердження «за». Загалом у  Черкаському районі чотири об’єднані громади отримали і машини, і своїх поліцейських офіцерів, окрім Руськополянської, ще Червонослобідська, Леськівська, Білозірська. Щиро вітаю громаду з цією подією і чекаємо на нові звершення. А тут їх ще буде і буде.

Впевненість, що завдяки сприянню держави та ініціативності об’єднаної громади нині можна бути впевненому в безпеці жителів громади та Черкаського району в цілому, висловив заступник голови Черкаської РДА Петро Коренюк.

-                 Основним девізом цього проєкту було – «Я тут живу, я тут працюю». Це ваш поліцейський офіцер громади, який житиме поруч з вами, до якого ви можете звернутися 24 години на добу сім днів на тиждень. Основний меседж проекту – створити безпечне середовище. Де не було поліції – вона буде. Основним показником нашої роботи буде довіра населення і не допущення виникнення злочину, - звернувся до присутніх заступник начальника Головного управління Національної поліції в Черкаській області Сергій Довгий.

Громаду з визначною подією привітали представники служби з надзвичайних ситуацій та отаман Руськополянської козацької сотні ім. П Дорошенка Віктор Коломієць. До речі, козацька сотня однією з перших відгукнулася на заклик сільського голови взятися за будівництво Центру безпеки громадян.

-                 Я вважаю, що сьогодні кожному з нас потрібно менше запитувати, що мені завинила держава чи місцева влада, а спершу запитати в себе, що я зробив для села, де ти живеш, для своєї малої батьківщини, щоб потім отримати навзаєм, - зауважив він у вітальній промові.

Після урочистої частини присутні оглянули приміщення, де працюватимуть поліцейські офіцери, оглянули матеріально-технічну базу та забезпечення.

Це Ілля Гапоненко. Йому 11 років. Ще торік він жваво грав зі своїми друзями-однолітками на стадіоні у рідному селі Руська Поляна у футбол, любив ліпити танчики з пластиліну та мріяв навчитися гончарному ремеслу, а сьогодні йому боляче просто поворухнутися.

Кілька місяців він відчував постійну втому, у нього боліла шия, стали напухати суглоби, він схуд, не змінюючи спосіб життя і харчування. А потім йому стало важко пересуватися. Після багатьох аналізів та блукання по лікарях йому поставили діагноз, який розділив життя його родини на «до» та «після» - ЮРА (ювенільний ревматоїдний артрит).

Ювенільний ревматоїдний артрит – це автоімунне захворювання. Тобто імунітет атакує тканини власного організму, в Іллі – хвороба вразила сполучні тканини суглобів. Цю хворобу не можна вилікувати, бо причина невідома. Якщо людина захворіла, то цей діагноз на все життя, але можна досягти стану ремісії і жити повноцінно. Вже рік Ілля приймає базисну терапію, а крім того ще й гормональні засоби, регулярно проходить обстеження, адже ця хвороба може в будь-який момент дати ускладнення на інші органи організму. Можуть виникнути хвороби серця, легень або ж дитина може втратити зір.

Проте процес розрухи хрящових тканин прогресує і ремісії на базисній терапії досягти не вдається. У нього напухають суглоби, від чого йому стає боляче рухатися. Тоді йому вводять гормональні препарати. Щоб зупинити цей процес,  хлопчику регулярно потрібно два введення препарату «Хуміра» (адалімумаб). Тоді він зможе повноцінно жити. На його придбання потрібно близько 30 тис. грн щомісяця. 

Хлопчик каже, що мусить бути сильним – у нього є тато, мама та старша сестричка Світланка, які боряться за його життя, а ще тримісячний братик Тимофійчик, взірцем, наставником та опорою для якого він мріє бути. Для нього він робитиме танчики, ліпитиме коників, навчиться гончарному ремеслу. Робитиме все, якщо подолає свій біль, щоб жити. 

Рік батьки Іллі самотужки боролися з хворобою сина. Проте самостійно придбавати щомісяця такий дороговартісний препарат їм вже не під силу і родина просить небайдужих людей допомогти їхньому сину дарувати життя без болю.

Посильну пожертву можна переказати на картку матері хлопчика

5168742603619788, одержувач Гапоненко Наталія Іванівна.

Телефон мами 0933579884 та 0962395414.

-                 Ми молимо Бога та вас, щоб в нас все наладилося, щоб син отримав шанс на повноцінне життя,- звертається мама Іллі. – Будемо вдячні, якщо навіть розрадою допоможете. Ми знаємо, що не самі в цій біді. Можливо, батьки, які пройшли це випробування, зможуть дати цінну пораду, що нам робити, як діяти та до кого звертатися. Я вірю – син обов’язково одужає.

Інтерактивний гід новинами Руськополянської громади відтепер доступний кожному власнику сучасного телефона.Усі бажаючі можуть дізнатись багато цікавого, завантаживши через цей код інформацію на свій телефон.

Отже, як це працює? Дуже просто: треба навести камеру смартфона на квадратну картинку і зашифрована інформація стане доступною і поведе на офіційний сайт Руськополянської ОТГ. Якщо смартфон сучасний, у ньому  вже встановлено сканер, програмне забезпечення на основі ОС Android – сканування відбувається автоматично. Але це доступно й тим, у кого в телефоні є камера, тільки спочатку треба скачати з інтернету і завантажити безкоштовну програму для зчитування кодів.

Окрім того, через такі коди можна переглянути на YouTube-каналі громади відео із заходів та подій, що відбуваються в громаді.

Всеукраїнський фінансовий сайт maanimo.com ініціює проект журналістських робіт «Вони змогли: бізнес-герої мого краю», завдяки якому ми прагнемо розповісти про найбільш успішні приклади підприємництва у вашому регіоні.

Формат – журналістські тексти будь-якого жанру (репортаж, оповідання, інтерв'ю) про реальні приклади створення конкурентних підприємств, сімейного бізнесу, індивідуальної справи в регіонах України, які мають соціальне значення для певного населеного пункту.

Для того, щоб взяти участь, необхідно:

  1. Перейти на конкурсну сторінку - https://maanimo.com/projects/business-heroes та зареєструватися в спеціальній формі для зворотного зв’язку.
  2. Написати роботу та надіслати на пошту Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.. Обов’язково вказати тему повідомлення «Бізнес герої мого краю».

Вимоги до робіт максимально прості:

  1. Обсяг роботи до 7000 символів (3 сторінки А4);
  2. Декілька фотографій гарної якості;
  3. Виключно економічна тематика з прикладами соціального внеску бізнесменів.

Кінцевий термін подачі робіт – 15 березня.

Підсумки конкурсу та оголошення переможців відбудуться 20 березня.

Роботи, які відповідатимуть редакційним вимогам, будуть опубліковані на сайті маанімо, а найкращі будуть відзначені подарунками:

  • Подорож на двох в Єгипет або Турцію;
  • Сертифікат на купівлю техніки в мережі побутової техніки на 5000 грн;
  • Безпровідні навушники або колонки.

Давайте разом поширювати історії успішних бізнес-проєктів в Україні!

Сторінка 1 з 4

Календар

« Березень 2021 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30 31