«Сільський лікар працює цілодобово»

П'ятниця, 20 квітня 2018 13:48

В амбулаторії загальної практики сімейної медицини в Леськах працює 4 лікарі і 8 медсестер. Разом обслуговують понад 4 тисячі осіб. Це лише з числа зареєстрованих жителів села. Адже сюди за медичною допомогою звертаються і з сусідніх Худяків та Сагунівки. Персонал має надію, що після запровадження медичної реформи, робочі місця ніхто не втратить.

Четвертий рік поспіль амбулаторію очолює молодий фахівець, родом із сусіднього Яснозір’я, Аліна Сіренко. Як і багато хто з лікарів, у медицину пішла, «щоб допомагати людям». Спочатку закінчила Одеський Національний медичний університет, потім – інтернатуру на базі Медичної академії післядипломної освіти ім. Шупика. Має фах «сімейний лікар». Працювала в Черкасах у поліклініці №4. У Леськи прийшла працювати за розподілом у 2014 році.

За допомогою звертаються і вночі

У лікаря, який працює на селі, є своя «медична специфіка» – його всі знають. А отже, його робочий час не обмежений традиційними «з 8­ої до 16­ої».

– Люди знають мене, де я живу, тож звертаються цілодобово, – розповідає 28­річна завідувачка Леськівської амбулаторії Аліна Сіренко. – У разі потреби дзвонять чи просто приходять додому за консультацією. Виходить, що в мене немає власного вільного часу. Лише мого. Я постійно в очікуванні, перебуваю  напоготові. Адже тут, на селі, в допомозі ми не відмовляємо нікому.

За словами Аліни Миколаївни, частіше за все звертаються люди похилого віку. Найбільш розпов­сюджені захворювання – серцево­судинні.

Приміщення потребують ремонту

АЗСПМ у Леськах розмістилась у двох будівлях. Тут є також гараж та підсобне приміщення. І денний стаціонар на 8 ліжок, який відкрили у 2014 році. Інтер’єр усіх приміщень далекий від європейського, а одна з головних проблем – відсутність коштів хоча б на косметичний ремонт.

– У нас поміняли вікна, будівлі утеплили ззовні. Але заходиш в приміщення – і сам вигляд кабінетів… Деякі з них дуже потребують ремонту, – розповідає завідувачка амбулаторії. – У кабінетах – «меблі-довгожителі». Шафи, столи, стільці ще з радянських часів. Сільська рада зараз має дефіцит бюджету, тому вони не можуть допомогти з ремонтом. А зарплата молодого спеціаліста – 3700 на руки. На такі гроші особливо не «розженешся»: ані ремонт зробити, ані меблі собі в робочий кабінет купити.

– Через відсутність коштів в амбулаторії немає повноцінного фізіотерапевтичного кабінету. Щоб робити деякі види процедур, необхідно обладнати його відповідно до затверджених технічних норм. Щоб це реалізувати, потрібно десь 20 тис. грн. Зрозуміло, таких коштів не маємо, – розповідає Аліна Сіренко. – Тому робимо лише ті процедури, на які є дозвіл. Наприклад, електрофорез. А ось з парафіном чи інгаляціями складніше. Потрібні витяжки. Окрім того, у нас є приміщення колишнього стаціонару. У 2014­2016 роках тут жили переселенці. Потім вони виїхали, а приміщення «законсервували».

На невідкладну допомогу препарати є

Якщо комусь із леськівчан раптово стане зле – в амбулаторії зможуть надати першу допомогу. Заклад забезпечений необхідними для цього ліками. Але не більше.

– Пацієнти, що лікуються на денному стаціонарі, препарати купують за власний кошт. В принципі, як і скрізь, – говорить лікарка. – Програма МОЗ «Доступні ліки» також функціонує безперебійно. У людей є змога отримати чи придбати будь­які ліки із затвердженого переліку.

На паливо «скидаються» усім миром

Сільському медичному закладу без власних «коліс» ніяк. Адже потрібно не лише на виклики виїздити, а їх в середньому 5 щодня, а й відвозити матеріали для лабораторних досліджень до ЦРЛ у Червоній Слободі. У Леськівській амбулаторії машина є.

– Щоб кудись поїхати, маємо відносно новий «опель». Хоча паливом забезпечені лише частково. Його дає і ЦПМСД, і сільська рада, й місцеве ТОВ «Агро­Старт». Без них не знаю, як би ми виходили із ситуації, – констатує Аліна Сіренко.

На «комуналку» проситимемо в сільраді

У Леськах, як і в інших АЗПСМ, з представниками яких вже поспілкувалися «Сільські обрії», передбачають, що після запровадження медичної реформи коштів у «первинці» не стане більше. Навпаки, кажуть, що їх, скоріш, на всі потреби не вистачить.

– Навіть попередні підрахунки показують, що грошей бракуватиме. Доведеться просити, щоб гроші на утримання будівель амбулаторії  та «комуналку» спрямували з сільського бюджету, – зазначає вона. – Попри все маємо надію, що грошей вистачить хоча б на  зарплати.

Інтернет є, комп’ютерів немає

Старт медичної реформи в Леськах відбувся. Але як і в деяких інших закладах району – на первинному етапі дещо пробуксовує. Через брак потужних комп’ютерів тут зараз договори з пацієнтами поки що не укладають.

– У нас в амбулаторії є Інтернет. Але техніка дуже старенька. Маємо комп’ютери з 1 гігабайтом оперативної пам’яті. Щоб працювали програми, потрібно хоча б два. Пообіцяв допомогти народний депутат Сергій Рудик, – пояснює завідувачка амбулаторією. – Хоча спочатку ми почали укладати договори з населенням. У паперовому варіанті. А потім поміркували, що все­таки зберігати конфіденційну інформацію про пацієнтів у сейфах ризиковано. Тож чекаємо на нову техніку. Люди підходять, цікавляться реформою та укладанням договорів, визначаються з вибором. Обслуговуватись у нас хочуть не лише місцеві жителі, а й дехто із сусідів. Наприклад, я спочатку три місяці працювала в Сагунівці. З того часу маю пацієнтів, які звертаються і зараз. Багато людей до нас приїздить із Худяків.

Лікар вчиться все життя

Наостанок запитую співрозмовницю про головний секрет успіху сільського лікаря. Крім фінансового забезпечення та любові й гарного ставлення до людей, зрозуміло.

– Лікар не має право на помилки, тож потрібно вчитись і постійно підвищувати свою кваліфікацію, – вважає Аліна Сіренко. – Хочеться, щоб було більше «розвиваючих» заходів, відвідувати які б мали змогу й сільські лікарі.

Спілкувалась Ілона Левченко

 

Оцініть матеріал!
(0 голосів)

Календар

« Липень 2018 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
            1
2 3 4 5 6 7 8
9 10 11 12 13 14 15
16 17 18 19 20 21 22
23 24 25 26 27 28 29
30 31