У ЗДО «Дзвіночок» Буцької ОТГ торік встановили два твердопаливні котли – якщо раніше спалювали 100 тонн вугілля, то тепер на опалювальний сезон вистачає лише 30 тонн.

– Раніше, коли в нас починався опалювальний сезон, це означало, що батьки стають рубати дрова, носити, складати. Тепер же опалювальний сезон ще не почався, а в нас палива вдосталь, тому що воно залишилося з минулого року, – розповідає завідуюча ЗДО «Дзвіночок» Олена Василівна Майборода. – Нам громада ні в чому не відмовляє.

До речі, в Буцькій ОТГ впровадили енергоощадні проекти на базі будинку культури. Там замінили старий котел на сучасний, завантажувати який можна лише один раз в тиждень, утримуючи для його обслуговування лише на 0,5 ставки працівника.

Продовжуючи впроваджувати енергоефективні заходи, місцева влада прийняла рішення демонтувати твердопаливний котел у Буцькій школі й облаштувати його в навчальний заклад Багви. А для Буцької придбають новий. Так зроблять тому, що потужність твердопаливного котла, який нещодавно облаштував у Буцькій школі ще районний відділ освіти, не відповідає її площі. Школи – 4 тис. кв. м, а котел розрахований на 2,5 тис.

– Він працює на максимальній потужності і замість того, щоб економити, він ще й зайве забирає, – каже директор школи Олексій Свистун.

До Буцької школи трьома шкільними автобусами підвозять дітей з восьми населених пунктів, які не ввійшли до громади. Роблять це, тому що розуміють – діти не повинні бути заручниками «не домовленостей» дорослих. Тут навчається 250 осіб. Педагогічний колектив – 27 осіб, обслуговуючий персонал – 14 осіб. У школі почали ремонт харчоблоку. Зараз працюють над ремонтом у майстерні – облаштували підлогу, замінили вікна, переробляють проводку. Потім ремонтуватимуть актовий зал. По Багвянській школі роблять капітальний ремонт підлоги, бо їй 70 років.

– За 25 років практично коштів на оновлення матеріально-технічної бази з районного бюджету не виділялися. Чомусь коли просили інші села, то їм давали, а наші обходили, – каже Раїса Стародубцева.

Опубліковано в Новини громад

На одній зі світлин у гончарки Анжели Драч з Буків Маньківського району є колишній президент України Віктор Ющенко. Він низько схилився над столом, вщент заставленим виробами мисткині, обираючи собі сувенір. Жінка одна з небагатьох майстринь в Україні, яка виготовляє смоляні глиняні вироби.

Подвір’я в Анжели Драч заставлене її глиняними виробами. Де живе, там і працює. Аби їх не ходили красти та не били «добрі односельці», деякі з них вона виставляє за воротами над дорогою. Вартість виробів стартує від 50 грн і вище. Вдома проводить і майстер-класи, навчаючи ремеслу ліпнини туристів, які приїздять до неї на екскурсію з усієї України.

Як зізнається жінка, колись вона в Україну їздила – брала активну участь у ярмарках у Музеї народної архітектури та побуту в Пирогові, на святах у Музеї Івана Гончара та різних етнофестивалях, зокрема «Прикарпатський вернісаж», «Трипільське коло», «Мамай-фест», «Київська Русь», «Країна мрій» в Києві, Херсоні, Криму, Івано-Франківську, Коломиї, а тепер до неї їдуть.

Анжела Драч закінчила Канівське професійно-технічне училище. Печі для випалювання виробів виготовляє сама. Була у знаменитих гончарів на практиці у Польщі та Криму, об’їздила майже всю Україну. Її навіть запрошували працювати за кордон, проте жінка відмовилася покидати рідні Буки. Ентузіазм до ліплення з глини їй передався від матері Любові Василівни Драч. А перші вчителі були з місцевої художньої школи.

– Я сама родом з Вінницької області. А проживали деякий час на Буковині. У Чернівецькій області і Анжела народилася, – розповідає пані Любов. Вона привезла на базар у Буки продавати глиняні вироби доньки, поки та проводила екскурсії для туристів Буцьким каньйоном. Серед виробів – горщики, варенички-свистунці, полумиски, миски, фігурки черепахи, баранчиків, коників, корівки та ін. – Спершу нам дуже складно жилося в Буках після переїзду до чоловіка. Я просила його повернутися на Буковину, проте він був проти. Так ми й віднайшли своє призначення тут, у Буках.

У жінки, крім Анжели, ще дві доньки і син. Кожен з них має свою справу. Син з купи металолому може зробити техніку. Старша донька має професію, пов’язану з будівельної справою. Анжела пов’язала долю з гончарством. Самому старшому внуку пані Любові 32 роки, а найменшій внучці – 5 років. Всього їх у неї четверо.

– Ось це шурхалко. Ще тисячу років тому діти гралися такими іграшками, бо інших не було. До речі, у Легедзино знайшли шматочок такої цяцьки, – демонструючи іграшку, розповідає Любов Василівна. Ззовні вона нагадує звичайне яйце, в якому цокотять кульки. – Всередині звичайні кульки глини. Воно виготовляється все разом. Висушується і випікається. До речі, коли внучці було чотири рочки, вона зі шматочку глини, що залишився зробила колорадського жука-свищика. Потяг до мистецтва – це вже наш сімейний дар.

Печі для випалювання виробів Анжела Драч виготовляє сама. На її подвір’ї їх три. Ще одну облаштувала на батьківському подвір’ї. До речі, гончарні круги для неї теж у свій час зробив батько. Вироби виготовляє з місцевої глини, а також привозить із сусідніх сіл та районів.

– Копають наші люди криниці, а на глибині від 5 метрів і глибше йде глина. Ось всю ту глину ми возиками і перевозимо додому, – розповідає пані Любов.

Серед виробів Анжели Драч в око впадають горщики, полумиски та фігурки не коричневого, а майже чорного кольору. Буцька гончарівна одна з небагатьох в Україні, яка працює в цій техніці – перед тим, як ставити в піч виріб, вона його обмащує смолою, а готовий – натирає до блиску. Такою технікою, як відомо, наразі в Україні володіють троє гончарів – її учитель з Громів Уманського району, а ще майстер з Чернігівської області.

Наталія УСЕНКО

Опубліковано в Головні новини

Календар

« Червень 2019 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
          1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30