З березня й до кінця цього навчального року учні початкових класів Свидівоцької ЗОШ щодня питимуть безплатне молоко. Кошти на цю потребу вже затвердили депутати під час ухвалення бюджету на 2018 рік.

За словами сільського голови Світлани Вовк, цей пілотний проект вона виношувала зо три останні роки. Слідкувала за останніми тенденціями в Європі, де зараз повертається «мода на молоко». Кілька шкіл, в яких застосовують подібну практику, вже з’явилось і на Західній Україні. Приділити ж увагу цьому питанню стимулює загальне погіршення стану здоров’я української малечі. Сколіоз, який раніше мали одиниці дітей, зараз набуває все більшого поширення. Причина – тотальний дефіцит кальцію в раціоні сучасної дитини.

-         Поки що ми спрямували до районного бюджету, з якого здійснєються фінансування закладу освіти субвенцію у розмірі 12,5 тис. грн Подивимось, як діти питимуть молоко. Якщо добре, додамо кошти, аби продовжити цей проект у наступному навчальному році. Окрім того, у планах розглядаємо варіант, щоб принаймні двічі на тиждень безплатно молоко пили всі учні нашої школи,- розповідає Світлана Миколаївна.

Коли місцеві владці впритул підійшли до втілення задуманого, дізнались, наприклад, що відповідно до норм, ухвалених Кабміном, одному школяру не можна давати більше 100 грамів молока на день. Це здивувало. Адже в дитячому садочку, для порівняння, норма для однієї дитини – 350-400 грам. Хотіли б брати молоко в фермерському господарстві, яке функціонує на території нашого села. Відповідно до законодавчих норм, цього не можна робити. Пошуком виробника та поставкою молока до свидівоцької школи займатиметься відділ освіти Черкаської РДА.

-         Маємо надію, що в інших селах почують про наш досвід і також повернуть до шкіл цю гарну традицію, - підсумовує Світлана Вовк.

Ілона Левченко

 

Опубліковано в Освіта

5 лютого – знаменна подія в історії району. Цього дня виповнилося 74 роки з дня визволення нашого краю від фашистських загарбників. 887 днів тривала окупація сіл нашого району нацистами. Більше 10 тисяч жителів району загинуло в роки війни, а визволення району тривало 84 дні і супроводжувалося жорстокими боями.

Нагадаємо, визволення району розпочалося в листопаді 1943 року з вигнання фашистів із сіл Лозівок, Єлизаветівка, Сокирно, Свидівок і завершено в лютому 1944 року звільненням сіл Байбузи, Мошни, Тубільці, Софіївка, Кумейки та Яснозір’я. За цей час понад 3 тисячі жителів сіл окупанти вивезли на примусові роботи у Німеччину. За співпрацю з партизанами нацисти спалили околиці Руської Поляни, Дубіївки, Свидівка, Лесьок, Білозіря, Кумейок, Байбуз. Вщент згоріло Будище.

На території Черкаського району діяли 7 партизанських загонів, загальною численністю 2884 чоловіка, та 7 підпільних організацій і груп, учасниками яких було близько 100 чоловік.

– Дорогі ветерани! Своєю хоробрістю і героїзмом, відвагою та безмежною любов’ю до Батьківщини ви всьому світу довели, що Україна ніколи не скориться загарбникам. Важко знайти слова, якими можна було б передати всю вдячність за ваш безсмертний подвиг переможців у найжорстокішій війні, яку довелося пережити людству, – звернувся у вітальному слові до присутніх заступник голови районної ради Сергій Степанюк. – Ми у вічному боргу перед вами, за обірвану війною юність, за зразки мужності, силу духу, самопожертву, які ви виявили в боях за рідну землю.

До речі, нині в районі проживають вісім учасників Корсунь-Шевченківської битви. Це, зокрема, Ганна Соболевська у Леськах, Євдокія Шевченко у Вергунах, Микола Булава у Бузукові, Захар Сидоренко у Сагунівці, Григорій Тесля у Софіївці, Іван Шиян у Хацьках та Михайло Костенко у Хуторах.

– За мужність та героїзм, проявлені в боях із ворогом в роки Другої світової війни 12 жителям району присвоєно звання Героя Радянського Союзу, а двоє наших земляків – Кавалери трьох орденів бойової Слави, – зауважила у ході виступу голова районної організації ветеранів Лідія Косенко. – І сьогодні, коли на сході нашої країни ведуться бойові дії і гинуть наші сини і внуки, ми, ветерани, хочемо сказати, що захищатимемо країну знову. Адже не для того кращі представники українського народу та наші земляки віддали своє життя, щоб зараз знову втрачати своїх синів  та територію.

Від імені ветеранів вона подякувала народним депутатам Сергію Рудику та Владиславу Голубу, керівництву районної ради та районної адміністрації за сприяння в організації урочистостей з нагоди річниці визволення району. Присутнім ветеранам Другої світової війни вручили подарунки.

Ці визначні дні співпадають з 29-ою річницею виведення військових частин Радянського Союзу з охопленої бойовими діями території Афганістану. Схиляємо голову перед світлою пам’яттю тих, кому не судилося повернутися з тієї війни та інших локальних бойових дій.

– Дев’ять років 1 місяць та 21 день цієї війни стали для нас відправною віхою всього нашого життя. Але збройні конфлікти проходили не тільки в Афганістані. Більш ніж у двох десятках країн наші хлопці виконували свій інтернаціональний обов’язок, – зауважив голова Черкаської районної організації Української спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) Володимир Сафроненко. – Через 29 років ми з вами продовжуємо боротьбу вже не з «духами», а за дотримання зобов’язань державою перед тими, хто сумлінно у свій час виконував її наказ. Сотні наших побратимів взяли знову в руки зброю, аби вже боронити свою країну від російського агресора.

Від імені народного депутата України В’ячеслава Голуба присутнім воїнам-інтернаціоналістам вручили квіти.

Під час святкових урочистостей учасників заходу вітали своїми піснями аматорські колективи Черкаського району, а саме: чоловіче вокальне тріо «Хуторяни», дівочий вокальний ансамбль «Сузір’я», солісти – Сергій Роботько (с. Степанки), Олександр Москаленко, Василь Клименко, дует Марина Вергун та Богдана Іщенко.

Опубліковано в Культура

Спробу повернути життя одній із найбільш гарних українських традицій зробили у Свидівоцькій школі. Днями тут відбулося свято «Коса – дівоча краса». У рамках заходу учням 5-7 класів розповіли про народні обряди та звичаї, пов’язані з довгим волоссям, показали сучасні зачіски та відзначили дівчат, які мають найдовші коси.

За словами педагога-огранізатора свята Лідії Тертишної, головна мета цього заходу – прищеплювати дітям пошану до народних звичаїв та традицій, відроджувати духовність.

– Мода на довге волосся то з’являється, то зникає. Сьогодні рідко зустрінеш дівчину з косою. Дуже шкода, що зникла й первісна суть цього символу – скромність та цнотливість дівчини, – говорить Лідія Михайлівна. – Але якщо ми зустрічаємо юнку  з гарною косою,  не оминаємо її увагою.

У кого з дівчат найдовші коси, аби зекономити час, визначали напередодні. Довжину волосся учасниць вимірювали звичайним сантиметром, у розплетеному стані. На свято ж дівчата-володарки найдовших кіс прийшли у святковому національному вбранні та з гарними зачісками. У кожної з них була змога продефілювати по сцені та поділитися з глядачами приказками про коси.

– Почесне звання «Міс-найдовша коса» та перше місце у конкурсі присвоїли учениці 5-А класу Аліні Токаренко. Довжина її волосся – 77 сантиметрів. Лише на 3 сантиметри коротше волосся в п’ятикласниці Єви Темченко, яка посіла друге місце. Третю ж сходинку поділили одразу три учениці, які мають однакову довжину волосся – 70 сантиметрів. Це шестикласниця Тетяна Іващенко та п’ятикласниці Аліна Морозова та Каріна Бурлака, – розповіла Лідія Тертишна. – Нам дуже приємно, що в нашій школі є дівчата, які пишаються своїм довгим волоссям.

Опубліковано в Освіта

Календар

« Лютий 2018 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
      1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28