Впродовж 5-11 серпня при районних, міських та обласному військових комісаріатах тривають командно штабні навчання з підрозділами територіальної оборони. Про це повідомляють у прес-службі Черкаського обласного військового комісаріату.

На полігоні Головного центру підготовки особового складу державної прикордонної служби України ім. генерала Ігоря Момота відбулися заняття з офіцерами управління 118 бригади територіальної оборони.

Відтак, відбулися практичні заняття із вогневої підготовки: стріляли з пістолета Макарова та автомата Калашникова. Результати влучань виявились більш ніж вдалими – офіцери підтвердили свій рівень підготовки. Окрім того, під час навчань відпрацювали заняття з тактичної медицини, інженерну підготовку, основи топографії та особливості роботи із засобами зв’язку. Інструкторами для тероборонівців стали досвідчені офіцери, учасники АТО та викладачі кафедри військової підготовки Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького.

«Офіцери добре підготовлені, досвідченіші діляться навичками із молодшими і таким чином відбувається успішне навчання», - запевняє командир бригади підполковник Стуженко.

Аби показати хороші результати військовослужбовці територіальної оборони щомісяця мають один стрілецький день, під час якого відточують свою майстерність.

Після вогневого вишколу офіцерський склад бригади відпрацьовував штабну роботу з документацією та посадовими обов’язками в Черкаському обласному військовому комісаріаті.

 

У 214 кварталі Білозірського лісництва Черкаського лісгоспу з’явилася екологічна стежка. Її призначення – допомогти людині пізнати природу.

Загальна протяжність стежки 2,2 кілометри.  Цей просвітницький об’єкт складається з основних чотирьох зупинок.

Починається маршрут біля адмінприміщення Білозірського лісництва, справжньою окрасою якого є два велетні-дуби, яким понад 300 років. В діаметрі вони досягають до 150 сантиметрів, а у висоту – 33 метри. Лісівники ж їх називають козацькими. На наступних зупинках маршруту буде чекати знайомство із червонокнижною флорою та фауною рідного краю, лікарськими рослинами, прикладами слідів диких звірів та основними хворобами дерев – найнебезпечнішими шкідниками деревних та чагарникових порід.

Як розповів лісничий Білозірського лісництва Володимир Фіалковський, на основних зупинках екологічної стежки облаштували місця для відпочинку. Крім того, вздовж усього маршруту можна насолодитися різновіковими лісовими насадженнями, а на завершення – ще й оглянути лісовий розсадник цього структурного підрозділу.

«Сьогодні для лісівників надзвичайно актуальним є питання просвітницької діяльності. Для школярів, громадськості – це неформатний і в той же час цікавий спосіб пізнати щось нове, познайомитися з роботою лісівників і заодно активно відпочити у місцевому лісі. Ця еколого-просвітницька стежка виховуватиме відповідальність за стан довкілля, і, зокрема, лісових насаджень, нагадуватиме про норми грамотної поведінки та безпечного перебування на природі», – зазначає директор Черкаського лісгоспу Андрій Пустовіт.

23 червня вийшов з дому і не повернувся ГУЛЯ Микола Миколайович, житель Мошен (також Черкаси). Вік – 75 років, зріст – 170 см, страждає на тимчасову втрату пам’яті, втрачає орієнтацію в просторі Був одягнений у чорні штани, сіру сорочку та червоний картуз (якщо не загубив).

Усіх, хто володіє будь-якою інформацією, просимо повідомити про його місцезнаходження за телефоном 063 748 64 75 (Ігор), 097 560 77 84 (Наталія) або 102.

Ігор Максименко, винний ентузіаст, сомельє та винороб з Умані. Виготовленням крафтових вин займається вже четвертий сезон.

– Для мене крафтове вино – це вино, в основі процесу виготовлення якого стоїть якість, постійний пошук та експеримент. Я не страждаю гонитвою за кількістю, бо не ставлю за мету штамповане виробництво. Мої вина ексклюзивні та зроблені з натхненням, в основі яких сталий асортимент вибраних сортів винограду з півдня України, – каже пан Ігор.

логотипНа фестиваль у Буки привіз виготовлене власноруч перше вино 2015 року. Виноград для нього того ж року привіз із дослідних ділянок Національного наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова» з-під Одеси. Переробляв на вино, застосовуючи елементи кахетинської технології:

– Кахетинська, чи то грузинська технологія виготовлення вина передбачає настоювання та бродіння його тривалий час на гілочках та з вичавками. Можна й до місяця. Я тримав два тижні. Але цього було достатньо. Чим більший відсоток спирту в суслі, тим більше розчиняється речовин – з кісточки, з гілочки. Щоб зберегти аромат вина, треба його настоювати при нижчій температурі, навіть охолоджувати.

Розповідає, що виготовленням вина займається вже чотири сезони. Доти пробував себе в торгівлі, будівництві та інших сферах. Потім познайомився із земляками, які вирощують в Умані виноград, виготовляючи з нього потім вино.

– В одного мого знайомого є сто сортів винограду, які він примудряється вирощувати в нашому кліматі – півсотні столових, придатних до споживання, і стільки ж технічних, з якого виходить потім смачне вино. Коли я вперше скуштував приготовлене ними вино, для мене це був культурний шок – як в Умані можна виростити виноград і виготовити такі смачні вина, – розповідає винороб.

На початковому етапі та впродовж двох років вино виготовляв у парі з колегою. Він ділився з Ігорем власною технологією, якою користуються винороби Одещини, розробленим фахівцями Інституту ім. Таїрова.

– Разом з тим, я відвідував виставки та тренінги, де збиралися кращі винороби з усієї країни і ділилися іншими технологіями виготовлення вина. Я був вражений їхнім смаком. Тоді в мене з’явилося бажання та визріла ідея виготовляти вина за іншими технологіями. Відтепер наші з колегою вина, з одного ж винограду, який ми привозимо з півдня України разом, кардинально відрізняються, – розповідає пан Ігор.

А нещодавно був на конкурсі виноробів, що проходив в Одесі. Там з-поміж 180 зразків, презентованих кращими виноробами України, його вина «Мерло» й «Сапераві» посіли два другі місця. З ними чоловік працював упродовж трьох місяців. Назви винам дає від сортів винограду – «Аліготе», «Розе», «Одеський чорний», «Каберне».

– До речі, варто сказати, що Одеський чорний – це чисто український сорт винограду і навряд чи ви його знайдете де-небудь ще. Його вивели перехресним запиленням виноградів – Алікан буше у Каберне совіньйон. Із цих двох сортів з’явився сорт Аліберне, але звична його назва Одеський чорний. Його точно оцінять любителі соковитого смаку і гіркуватості. З кожним ковтком відчувається аромат чорносливу, шовковиці та димні нотки, – зауважує чоловік.

Винороб поділився секретами виготовлення вина. Цей процес порівнює з написанням картини:

– Виробляти вино – це як малювати картину. У вас є полотно, фарби, задумка, але це ще не картина. Так само є виноград і базове вино – це дитина. А коли ви підходите до нього з технічними моментами, приміром, охолодження під час настоювання, охолодження під час ферментації – все це малює вино. Гарне вино – це картина, яку майстер писав впродовж півроку чи рік.

Відтак, свої вина виготовляє за двома технологіями – білою та червоною. Біла передбачає виготовлення вина із чистого соку, видавленого з винограду. Тоді дуже мінімальний контакт із шкіркою, одразу починається процес ферментації (бродіння) з використанням чистих культурних дріжджів, або на диких дріжджів. А червона технологія передбачає, що виноград тривалий час під час мацерації настоюється, а потім включається процес ферментації, коли переробляються цукри в спирт. В одній із пляшок із білим вином показує осад.

– Якщо ви виготовляєте біле вино за класичним білим методом, то, щоб отримати яскраве, прозоре вино, його треба фільтрувати кілька разів. А мені якось захотілося зробити його насиченішим. Тому я зробив біле вино з осадом. Цей процес називається ботонаж. Він збагачує вино речовинами, які є в дріжджах, – каже винороб. – Це вино настоювалося п’ять днів на шкірці, і досі знаходиться на осаді в бочці. Осад – це показник натуральності. Мені потрібно, щоб тут були залишки дріжджів, які будуть з роками, розчиняючись, додавати вину аромату, а з іншого боку, дріжджі – це захист для вина.

келихиСмакувати вина – це ціла наука. Аромат у вині залежить від сорту винограду – це, так званий первинний аромат, вторинні аромати з’являються у вині під час бродіння, а третинні – під час пляшкової витримки. Зберігати вина можна в будь-якому приміщенні, дотримуючись сталого температурного режиму. Єдина вимога – щоб не було різких перепадів.

– Кожен сорт вина – це особливий набір смаків та ароматів. Завдання келиха – допомогти нам їх правильно розкрити і відчути. Для деяких вин узагалі існують спеціальні келихи, з яких п’ють саме це конкретне вино. Оцінюють напій трьома способами – око, нюх, смак. Спершу, сколихнувши вино в келиху, на око оцінюємо густину, концентрацію, насиченість, колір, прозорість, потім аромати – перший (над келихом), другий (низ і верх келиха), третій (коли він буде майже порожній і ви відчуватимете речовини, що матиме вино через кілька років), смак – через смакові рецептори.

За словами сомельє, на смак вина впливає також келих, з якого ви його п’єте. Келих – це ключ до вина. Маючи зв’язку ключів, ви зможете відкрити для себе повноту смаків багатьох вин, отримавши насолоду.

Тож, на запитання, що корисніше – сік чи вино, пан Ігор аргументовано доводить, що другий напій.

– Вино – це ферментований продукт, який розбиває складні речовини на прості, які значно легше засвоюються організмом. До ферментованих продуктів ми зараховуємо кисломолочні продукти, яблука, квашену капусту. Це набагато корисніше, – каже винороб, радячи, яке вино краще обрати: – Аби відчути сортовість вина, раджу обов’язково скуштувати вина новозеландських виробників з долини Мальборо. У них унікальна технологія виготовлення із застосуванням безкисневої мацерації. Їхні вина мають неповторні та концентровані аромати.

Наталія УСЕНКО

На одній зі світлин у гончарки Анжели Драч з Буків Маньківського району є колишній президент України Віктор Ющенко. Він низько схилився над столом, вщент заставленим виробами мисткині, обираючи собі сувенір. Жінка одна з небагатьох майстринь в Україні, яка виготовляє смоляні глиняні вироби.

Подвір’я в Анжели Драч заставлене її глиняними виробами. Де живе, там і працює. Аби їх не ходили красти та не били «добрі односельці», деякі з них вона виставляє за воротами над дорогою. Вартість виробів стартує від 50 грн і вище. Вдома проводить і майстер-класи, навчаючи ремеслу ліпнини туристів, які приїздять до неї на екскурсію з усієї України.

Як зізнається жінка, колись вона в Україну їздила – брала активну участь у ярмарках у Музеї народної архітектури та побуту в Пирогові, на святах у Музеї Івана Гончара та різних етнофестивалях, зокрема «Прикарпатський вернісаж», «Трипільське коло», «Мамай-фест», «Київська Русь», «Країна мрій» в Києві, Херсоні, Криму, Івано-Франківську, Коломиї, а тепер до неї їдуть.

Анжела Драч закінчила Канівське професійно-технічне училище. Печі для випалювання виробів виготовляє сама. Була у знаменитих гончарів на практиці у Польщі та Криму, об’їздила майже всю Україну. Її навіть запрошували працювати за кордон, проте жінка відмовилася покидати рідні Буки. Ентузіазм до ліплення з глини їй передався від матері Любові Василівни Драч. А перші вчителі були з місцевої художньої школи.

– Я сама родом з Вінницької області. А проживали деякий час на Буковині. У Чернівецькій області і Анжела народилася, – розповідає пані Любов. Вона привезла на базар у Буки продавати глиняні вироби доньки, поки та проводила екскурсії для туристів Буцьким каньйоном. Серед виробів – горщики, варенички-свистунці, полумиски, миски, фігурки черепахи, баранчиків, коників, корівки та ін. – Спершу нам дуже складно жилося в Буках після переїзду до чоловіка. Я просила його повернутися на Буковину, проте він був проти. Так ми й віднайшли своє призначення тут, у Буках.

У жінки, крім Анжели, ще дві доньки і син. Кожен з них має свою справу. Син з купи металолому може зробити техніку. Старша донька має професію, пов’язану з будівельної справою. Анжела пов’язала долю з гончарством. Самому старшому внуку пані Любові 32 роки, а найменшій внучці – 5 років. Всього їх у неї четверо.

– Ось це шурхалко. Ще тисячу років тому діти гралися такими іграшками, бо інших не було. До речі, у Легедзино знайшли шматочок такої цяцьки, – демонструючи іграшку, розповідає Любов Василівна. Ззовні вона нагадує звичайне яйце, в якому цокотять кульки. – Всередині звичайні кульки глини. Воно виготовляється все разом. Висушується і випікається. До речі, коли внучці було чотири рочки, вона зі шматочку глини, що залишився зробила колорадського жука-свищика. Потяг до мистецтва – це вже наш сімейний дар.

Печі для випалювання виробів Анжела Драч виготовляє сама. На її подвір’ї їх три. Ще одну облаштувала на батьківському подвір’ї. До речі, гончарні круги для неї теж у свій час зробив батько. Вироби виготовляє з місцевої глини, а також привозить із сусідніх сіл та районів.

– Копають наші люди криниці, а на глибині від 5 метрів і глибше йде глина. Ось всю ту глину ми возиками і перевозимо додому, – розповідає пані Любов.

Серед виробів Анжели Драч в око впадають горщики, полумиски та фігурки не коричневого, а майже чорного кольору. Буцька гончарівна одна з небагатьох в Україні, яка працює в цій техніці – перед тим, як ставити в піч виріб, вона його обмащує смолою, а готовий – натирає до блиску. Такою технікою, як відомо, наразі в Україні володіють троє гончарів – її учитель з Громів Уманського району, а ще майстер з Чернігівської області.

Наталія УСЕНКО

12 квітня на зборах сіл Кумейки та Гута Межиріцька, що в Черкаському районі, громада дала попередню згоду на співпрацю з інвестором ДП «Перемога Нова» Групи МХП, а саме на розміщення в адміністративних межах Кумейківської сільради потужностей підприємства.

Раніше Кумейки мали статус населеного пункту, який постраждав від наслідків Чорнобильської трагедії, тож у місцевих жителів було чимало побоювань щодо екологічної складової майбутнього партнерства. Втім, аргументовані докази ДП «Перемога Нова» щодо безпечності свого виробництва переважили сумніви селян і вони вирішили спробувати. Підприємство, в свою чергу, вже за тиждень після зборів почало втілювати перший інвестиційний проект – «Соціальний магазин».

Ще з дев’ятої години п’ятниці 19 квітня біля кумейківського Будинку культури починають збиратися люди. Всі чекають на прибуття автомобіля, який везе громаді куряче м`ясо. Програма «Соціальний магазин» розрахована на малозабезпечені верстви населення та дає можливість купити до 5 кг курятини за пільговою ціною в 15 грн за 1 кг. Вона вже давно реалізується в Будищенській та Свидівоцькій сільрадах, з минулого року почала працювати і в Тубільцівській. За словами секретаря Кумейківської сільради Людмили Яківець, у списках сьогодні 278 людей. Це пенсіонери, інваліди та багатодітні сім`ї, є також ветеран АТО.

Нарешті машина прибуває і люди починають гуртуватися в чергу. Хтось з них посміхається, на обличчях інших відчувається тривога – раптом м’яса на всіх не вистачить? Головний бухгалтер сільради Тетяна Бойко, яка звірятиме продаж за списками, заспокоює людей та просить їх не утворювати натовп.

Перед початком роботи «магазину» сільський голова Віра Іващенко та заступник директора ДП «Перемога Нова» Геннадій Штефан звертаються до громади з маленькими виступами. Представник інвестора говорить про важливість початку співпраці підприємства та громади, партнерські відносини та готовність компанії наповнювати бюджет сільради, перейматися проблемами людей.

У свою чергу, очільниця Кумейок розповідає, що той важкий економічний стан, в якому перебуває село вже багато років, не може продовжуватися вічно. З її слів, співпраця з ДП «Перемога Нова» допоможе громаді у вирішенні її головних проблем, сприятиме розвитку та розквіту Кумейок та Гути Межиріцької. Але для цього потрібна підтримка інвестора, бажання йти йому назустріч.

 Після цього відбувається урочисте перерізання червоної стрічки, і зі словами присутніх «Господи, поможи» та «З Богом» розпочинається робота «Соціального магазину».

Поки перші покупці забирають своє м`ясо, ми спілкуємося з людьми у черзі. Запитуємо, як вони ставляться до появи у селі інвестора? Яким вбачають майбутню співпрацю? Чого чекають від ДП «Перемога Нова» в першу чергу?

Пенсіонерка Любов Олексіївна пересувається за допомогою паличок. Видно, що ходити їй важко, але пропустити приїзд «Соціального магазину» вона не могла.

– Дуже добре, що інвестор до нас прийшов, бо немає зараз ніякої перспективи, нікому ми непотрібні, навіть автобуси до нас майже не ходять, – каже Любов Олексіївна. Вона сподівається, що у молоді скоро буде робота, здійснюватиметься допомога пенсіонерам, на її кутку по вулиці Гетьмана Павлюка нарешті з’явиться освітлення, в селі покращиться стан доріг.
– В мене шестеро онуків і я б дуже хотіла, щоб у них в житті все було добре. Хай ДП «Перемога Нова» нам всім допомагає, особливо нашим дітям і внукам. 

– Це дуже важливий крок для нашої громади, – стверджує зооветеринар Володимир Безуглий, який прийшов купувати м`ясо для своєї матері. – Підтримую всіх людей, які голосували за співробітництво з ДП «Перемога Нова». Сам багатьох перед зборами переконував, наводив їм приклади з минулого. Бо в нас як було? Інвесторів ми не хотіли, хотіли самі хазяйнувать. Ще на початку 2000-х років були пропозиції розміщення в нас курників «Нашої Ряби», але так воно тоді заглохло, то і живемо ми з тих часів все гірше і гірше.

У «Соціальному магазині» Володимир Ількович вбачає велику допомогу для села.

– Що вам сказати? Ви ж самі знаєте, яка зараз пенсія, які ціни в магазинах та на газ. А 15 грн за кілограм м`яса – це дуже велика підтримка для пенсіонерів, яких в нас десь 70% села. В мене мати похилого віку, вона вже майже не ходить, доглядаю за нею. Тому дякую нашому новому партнеру за таку допомогу.

Говорячи про майбутнє, Володимир Безуглий має великі надії на збільшення місцевого бюджету та інвестиції ДП «Перемога Нова» у інфраструктуру села. Водночас наголошує, що село своєю згодою підтримує українського виробника.

– Для мене важливо, щоб ми в Україні підтримували наших вітчизняних виробників, в цьому мій патріотизм. Чого в нас буде вирощувати іноземний інвестор, коли є свої? Краще, щоб українці на своїй землі керували, ніж хтось з-за кордону, якому ти нічого не доведеш.
Також, на думку зооветеринара, є велика загроза того, що на малопродуктивних та деградованих землях сільради з часом розмістять смітники або навіть місце для утилізації старих боєприпасів чи хімічних відходів. Згадує, що колись ці ідеї активно обговорювалася, але на щастя поки що не були реалізовані.

«Хай краще в нас пташники стоять, робота буде, село процвітатиме. Ніж черкаське та канівське сміття лежить або небезпечні хімікати, – підсумовує Володимир Ількович.  

– В наших селах стає все більше пенсіонерів і все менше працюючих людей. Це і не дивно, молодь же тікає, бо роботи немає. Тому, думаю, нові робочі місця і допомога інвестора для нашого села дуже важливі, – розповідає пенсіонер Іван Постіл. – Раніше в нас був колгосп, він удержував школу і садочок, молоком забезпечував. А зараз нема такого… У школі на харчування дітей дають 5 чи 6 гривень, як ти дитину на ці гроші прогодуєш? М’яса вони взагалі не бачать. Але саме головне і саме перше – робочі місця. Співпраця з «Перемогою» нам дуже допоможе, село буде жити – впевнений Іван Павлович.

– В нас вже була колись можливість поставити в Кумейках курятники, але ж тоді не схотіли – згадує пенсіонер Ніна Прокопівна. – А я «за» була, і тепер «за». У зверненні, яке нам депутати носили, підписалася, на зборах проголосувала. В мене син працює на автобусі в МХП, він може м’ясо дешевше купити, але в інших такої можливості нема. 

Здебільшого коло автомобіля ДП «Перемога Нова» можна побачити людей похилого віку, але є тут  і представники молоді. Мати трьох дітей Альона Шульгіна купуватиме м’ясо для батьків пенсіонерів та для своєї багатодітної сім`ї. В жінки троє дітей 3, 6 та 8 років, тому вона дуже переживає щодо подальшої роботи кумейківських садочка та школи, а також місцевої амбулаторії.

– Для мене головне, щоб школа і садочок працювали, а мої діти вчилися в них, а не їздили невідомо куди за багато кілометрів, – каже Альона. – Так само і з амбулаторією. Якщо в нас її заберуть і буде тільки ФАП, то теж доведеться їздити в інші села. Тому якщо «Перемога Нова» дійсно планує допомагати селу, я це тільки підтримую і виступаю за будівництво.
Важливим, на її думку, є також питання роботи. Зараз пані Шульгіна працює на пилорамі і каже, що це доволі важка для жінки праця. Поява нових робочих місць на пташниках стане для села досягненням, тому що з’явиться вибір, де працювати. Першочерговими вона бачить проекти ремонту доріг та закупівлі ігрового майданчику в дитячий садочок.  

А от для колишнього завідуючого фермою, а зараз пенсіонера Андрія Бараненка однією з найголовніших проблем Кумейок та Гути Межиріцької є розчистка дренажних каналів.

- На зборах багато казали про недостатню кількість води. Так от кількість чи нестача води залежить не від підприємства, а від природи. Нам же треба не запускати, що погіршується, а вчасно на це реагувати, – авторитетно стверджує Андрій Васильович. – Розчистити дренажні канали, почистити заболочені 30 гектарів на Брідку. Тоді і рибина в нас буде, і качка, і звірок.

Також він розповідає про поступове вимирання сіл та як це можна виправити.

– На моєму кутку в селі пустує 37 хат! Дороги не робляться, сніг взимку не прогортається. Щоб зупинити молодь в Кумейках, нам дуже потрібне виробництво. Тому я за інвестора, хай працює.

– Велике спасибі – дякують представникам ДП «Перемога Нова» дві жіночки пенсійного віку, які щойно придбали курятину. Просять про ремонт дороги на вулиці Гетьмана Павлюка, перепитують, чи буде приїжджати «Соціальний магазин» в майбутньому.

– Головне, щоб інвестор нас не ображав і допомагав нам, – каже одна з них. – Хто ж іще про нас подбає?

Для пенсіонера Івана Шадирі, який підтримує розміщення потужностей інвестора, важливим є поява у селі робочих місць, яка зупинить вимирання села.

– Я за курятники, – наголошує Іван Кирилович. – За допомогу пенсіонерам і роботу для молоді. Нам би всім це дуже допомогло. І велике дякую за м’ясо! 

У маючого групу інвалідності Анатолія Станіславовича вже давно немає сумнівів щодо необхідності партнерства з інвестором.

– І раніше, і зараз я підтримував і підтримую будіництво в нас пташників ДП «Перемога Нова». В мене свати в Березняках, я з ними їздив на ознайомчу екскурсію до однієї з бригад підприємства, що коло Мошен. Так от хочу сказати, що там немає ніяких запахів, про які говорять противники «Нашої Ряби». І люди, які неподалік живуть, це теж підтверджують. Потім ще у Будищі на бригаді був, теж ніякого смороду немає.

Крім самого Анатолія Станіславовича, м’ясо також можуть купувати його жінка та мати. Це хороша підмога для всієї сім’ї.

– Ми не знаємо, що буде завтра, чи буде працювати школа, садочок. Тому не можна від такого інвестора відмовлятися. Дочка в мене вчилася на еколога, закінчила магістратуру. І що ж – роботу за спеціальністю не знайшла. Маючи таку освіту, їздила в Чехію сади обрізати. Хоча була б тут робота, то і не їздила б нікуди, а вдома працювала.

Поспілкувавшись з покупцями, звертаємося з питанням про важливість «Соціального магазину» до місцевих медиків.

- Для наших пенсіонерів це однозначний плюс. Якщо пенсіонер вже фізично не може тримати вдома курей, корів або свиней, він купує м`ясо в магазині. Та як йому це зробити, коли він отримує сьогодні 1500-2000 грн, а в тому ж магазині м’ясо коштує 80 грн? Звичайно, коштів йому не вистачає, – зауважує старша медична сестра Наталія Кріт. – В той же час в раціоні пенсіонерів, як і малих дітей, обов`язково має бути присутня щоденна норма білкової їжі. Бажано при цьому, щоб це було не жирне свиняче м’ясо, а дієтичне куряче. Тому коли наші люди похилого віку та багатодітні сім`ї отримують можливість купувати курятину за 15 грн, цьому можна тільки радіти.

– Проект «Соціальний магазин» є для наших людей дуже позитивним та оздоровчим – погоджується з колегою фельдшер Юлія Будник. – Статистика старіння народу та демографічних втрат в Україні невблаганна, Кумейки тут не виключення. Тому маємо велику надію, що разом з ДП «Перемога Нова» нам вдасться покращити медичну сферу в наших селах. «Соціальний магазин», обіцяний інвестором клінічний аналізатор та наше спільне прагнення зберегти в Кумейках амбулаторію – все це слугуватиме здоров’ю людей.

– Ми націлені на довгі роки плідної співпраці з Кумейківською сільською радою, – говорить заступник директора ДП «Перемога Нова» Геннадій Штефан. – Початок роботи «Соціального магазину» – лише перша цеглинка на цьому шляху, попереду ще чимало роботи та багато нових добрих справ. Головне, щоб ми робили все з громадою разом, як справжні партнери.

Через три години роботи «Соціального магазину» центральна площа Кумейок поступово пустішає. Курятини вистачило на всіх людей зі списків сільради, люди йдуть усміхнені та задоволені.

Весь апарат сільської ради, який активно допомагав у роботі «магазину» працівникам ДП «Перемога Нова», нарешті може перепочити. 

– Я дуже переживала, щоб все сьогодні було добре, щоб всі люди зі списків змогли придбати м`ясо і ми ні про кого не забули – підсумовує цей насичений день сільський голова Віра Іващенко. – І я дуже рада, що сьогодні отримала допомогу кожна сім’я, де є пенсіонер або інвалід, кожна багатодітна сім’я. Головне ж, громада відчула сьогодні, які позитивні зміни можуть статися в нашій сільраді. Впевнена, що нам вистачить розуміння та усвідомлення важливості цих змін. Бо це наш вибір свого майбутнього.

Дошкільний навчальний заклад «Сонечко», що у селі Лозівок Черкаського району, днями отримав нову пральну машину. Оскільки застаріла техніка не підлягала ремонту, колектив дитсадка змушений був шукати підтримки від благодійників. Допоміг придбати і особисто передав техніку народний депутат від Черкащини Владислав Голуб.

«Пральною машиною ми користувалися 17 років. Торік відремонтували її за власний кошт, потім вона знову вийшла з ладу і нині не підлягає ремонту. Ми тривалий час шукали, хто нам допоможе вирішити проблему, зверталися до місцевих депутатів. А тим часом перебивалися, як могли, носили прання додому, – розповіла завідуюча ДНЗ «Сонечко» с. Лозівок Марія Козодой. – Потім звернулися до громадської приймальні народного депутата Владислава Голуба. Щиро дякуємо за те, що змогли допомогти».

Минулого тижня в рамках роботи на своєму виборчому окрузі Владислав Володимирович навідався у дитсадок і особисто передав колективу пральну машинку.

«Це найменше, що ми можемо зробити, аби полегшити роботу колективу і догляд за дітьми. Приємно, що нам вдалося віднайти спонсорські кошти на придбання техніки», – зазначив нардеп.

За словами Владислава Голуба, найважливішими пріоритетами в розвитку держави мають бути якісна освіта і медицина, а тому діти повинні отримувати найкраще, а їхнє навчання і виховання – відповідати європейським зразкам.

Нагадаємо, у 2018 році на розвиток освіти в Черкаському районі нардеп залучив понад 2 млн грн з державного фонду соціально-економічного розвитку. Кошти були спрямовані на заміну вікон, придбання комп’ютерної та побутової техніки у школи та дитсадки, а також на капремонт каналізаційної системи та влаштування біологічної очисної установки у Мошнівській ЗОШ.

П’ятьма майданчиками вже поповнилася цього року спортивна інфраструктура Черкаського району. Три з них встановили в населених пунктах Степанківської ОТГ: Степанках, Хацьках і Бузукові. Ще по одному – в Думанцях та в одній із військових частин, що в Дубіївці.

На урочисте відкриття спортивних об’єктів у Степанківській та Хацьківській школах у понеділок, 8 квітня, завітав народний депутат Сергій Рудик. Майже 800 тис. грн державної субвенції на їх придбання та монтаж у населених пунктах 198-го округу в межах Черкаського району він «вибив» торік. Встановлювати тренажери почали вже цьогоріч – щойно дозволили погодні умови.

– У попередні роки, аби кошти на соціально-економічний розвиток не «згоріли», сільські голови часто підписували акти «невиконаних» робіт, я їх навіть називаю так – невиконаних, або ж доробляли роботи поспіхом. Уже другий рік за моїм наполяганням кошти такої субвенції є перехідними. Тож тепер ті самі майданчики не потрібно вкопувати в мерзлу землю, можна дочекатися теплої погоди і встановити їх за всіма правилами, – зазначає Сергій Рудик.

За словами директорів шкіл Катерини Яценко та Володимира Рожелюка, нові тренажери сприятимуть не тільки урізноманітненню дозвілля та покращенню фізичної форми, а й зростанню спортивних досягнень дітей. Тож депутату вручають подяку за допомогу в розвитку спорту та благоустрою навчальних закладів. Та найбільше радіють школярі – під час перерви на майданчиках немає жодного порожнього тренажера.

Цього ж дня спортивний майданчик відкривають і в одній із військових частин, що в Дубіївці. Адже, як зазначив Сергій Рудик, тренажери потрібні не тільки дітям у навчальних закладах, а всім, хто любить спорт і дбає про свою фізичну форму та здоров’я!

Найближчим часом у населених пунктах району, що входять до 198 виборчого округу, мають змонтувати ще два дитячі та три спортивні майданчики. Відтак їх загальна кількість сягне 36 одиниць. Крім цього, в Червоній Слободі діє міні-футбольне поле зі штучним покриттям. Ще два такі ж добудовують у Леськах та Хуторах. На цей рік також заплановане будівництво баскетбольно-волейбольного майданчика у Червоній Слободі.

– Ще на початку своєї каденції поставив перед своєю командою завдання, щоб у межах округу не було жодного населеного пункту, де б не було встановлено дитячого та спортивного майданчика. Адже жителі маленьких сіл мають таке ж право на гідні умови життя, дозвілля, виховання та навчання своїх дітей, як і жителі великих міст. Завдання виконав і навіть перевиконав. Ба більше – у нас вже є населені пункти, де діє і дитячий майданчик, і спортивний, та ще й міні-футбольне поле. Переконаний: вони покращать дозвілля дітей та заохотять молодь займатися спортом на свіжому повітрі замість проводити час за комп’ютером чи займатись невідомо чим, – підсумував Сергій Рудик. 

Сьогодні багатодітні мами з сіл Черкаського району зібралися разом, аби відзначити наступаюче свято весни, краси та любові – 8 Березня. Урочистий захід для них організувала очільниця Черкаського районного комітету багатодітних родин, дітей-сиріт та дітей-інвалідів Ніна Вурсіченко за підтримки нардепа Владислава Голуба, керівництва Черкаського району, громадських та релігійних організацій, а також спонсорів і благодійників.

На жаль, через хворобу сама Ніна Миколаївна не змогла бути присутня за заході, проте, ми сподіваємося, щирі слова подяки та побажання скорішого одужання від його учасників додадуть їй здоров’я та сили швидше повернутися до своєї улюбленої роботи.

У неї відкрите серце, зауважує пастор Юрій про керівницю громадської організації Ніну Вурсіченко, бажаючи їй швидшого одужання:

– Вона ним готова весь світ обігріти, здобрити, змилосердити. Вона ніколи не зупиняється. Про це знають її родичі тут, що живуть в Україні, і ті, що за кордоном. Вона каже: «Мені треба, бо діти йдуть до школи, а в них немає рюкзаків чи зошитів, чи іншого шкільного приладдя». І через її наполегливість, звідусіль приходить допомога, про яку вона просить. Бо всі бачать її щире бажання допомогти іншим. Тому я вірю, що Господь зцілить її.

Привітати присутніх зі святом завітали народний депутат України Владислав Голуб, голова Черкаської РДА Анатолій Яріш, обласний військовий комісар Євген Курбет.

– На жаль, торік Бог забрав мою маму до себе. Тому я хочу побажати всім присутнім тут поспішати піклуватися про своїх рідних та близьких щодня, аби зігріти їх своїм теплом та любов’ю, – зауважив у виступі народний депутат України Владислав Голуб. – Вочевидь, забираючи одне, Господь дарує інше – тому торік він подарував мені доньку. Тепер я щасливий тато трьох дітей – сина та двох доньок. Усім матерям у залі я бажаю міцного здоров’я, позитивних вражень, посмішок, добрих емоцій, жіночого щастя, щоби ви раділи своїм дітям, сім’ям, а життя ваше було сповнене добротою, любов’ю та теплом.

Від нардепа всі присутні жінки отримали подарункові набори.

– Я бажаю, щоб ви відчували постійну турботу, шану, повагу від ваших рідних і близьких. Божого благословення, успіху та щастя, – побажав у вітальному слові багатодітним мамам голова Черкаської РДА Анатолій Яріш, подякувавши тим, хто долучився до організації заходу – пастору Юрію та нардепу Владиславу Голубу.

 Разом з тим, Анатолій Яріш виконав приємну та почесну місію – вручив посвідчення «Мати-героїня» Лілії Конкіній та Ірині Шепель з Хуторів, а також Тамілі Костриці з Яснозір’я. Указ про присвоєння почесного звання цим жінкам Президент України підписав торік у грудні.

Таміла та Микола Костриці з Яснозір’я виховують п’ятьох дітей, з них – одна трійня. Костриці дуже хотіли третю доньку, а натомість з нею народилося ще двоє синів. Так родина стала багатодітною. Сьогодні трійні по 12 років: Артем мріє стати хірургом, Максим – відкрити власний ресторан, а Юлія бачить себе у сфері косметології.

Старший син Віталій одружився. Таміла та Микола вже рік як стали бабусею та дідусем. 18-річний Богдан закінчує навчання в технікумі.

 – Легко не було. Тримаємо для себе господарство. Зранку беремося поратися самі, аби зібрати всіх до школи, а вже як повертаються діти, то беруться допомагати, – розповідає 43-річна Таміла. Окрім того, жінка доглядає ще хвору матір.

За вагомий внесок у підтримку підопічних громадської організації багатодітних родин, допомогу в організації святкових та урочистих заходів, а також вирішення побутових проблем Владислав Голуб, Анатолій Яріш та Євгеній Курбет отримали подяки від Черкаського районного комітету багатодітних родин, дітей-сиріт та дітей-інвалідів.

 Подібні заходи громадська організація за підтримки нардепа Владислава Голуба організовує вже декілька років поспіль. Нардеп каже, що як багатодітний батько знає, що дітям в першу чергу треба тепло та любов батьків, а батькам – впевненість у завтрашньому дні.

– Тому коли ми зустрічаємося з Ніною Миколаївною, аби обговорити потреби багатодітних родин, проекти, які вона хоче для них зорганізувати, я намагаюся використати всі свої можливості, аби допомогти їй, – зауважив нардеп. – Усе, що вона робить для вас, для дітей-сиріт та інших родин, що потребують опіки і мають певні потреби – це значуща робота. Для мене ваша подяка – найкраща відзнака того, що я і моя команда йдемо у правильному напрямку, працюючи з відкритим серцем для вас.

Євген Курбет, обласний військовий комісар, який також очолює громадську організацію «Лад», привітав присутніх зі святом весни, краси та любові.

– Тривалий час вважалося, що жінка може реалізувати себе лише в материнстві та родині. А суто чоловіча справа – професійна та громадсько-політична сфера. Сьогодні перед жінкою відкриті всі двері, за якими вона може обрати шлях за покликанням серця. Сьогодні поруч із чоловіками військову службу за контрактом проходять понад 25 тисяч жінок. Понад тисячу з них мають офіцерське звання. У цій залі зібралися жінки, які себе реалізували в материнстві. Міжнародний жіночий день – це справді особливе свято, бо це свято матері, берегині, яка дарує свою любов, створює сімейний затишок, надихає любов’ю все навколо. Хочу побажати всім казкового настрою, уваги та поваги в родині, нехай здійсняться всі ваші заповітні мрії, в країні буде мир, а в кожній родині – злагода, любов, благополуччя та достаток, а діти будуть здоровими і щасливим.

Від громадської організації «Сини Черкащини» всі присутні в залі жінки з нагоди свята отримали в подарунок квіти.

Наталія УСЕНКО

Сторінка 1 з 3

Календар

« Серпень 2019 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
      1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30 31