38-річний Сергій із Руської Поляни торік у серпні встановив сонячну електростанцію потужністю 10 кВт. Відтоді за спожиту електроенергію не сплачує, а надлишок продає державі за зеленим тарифом.

Фотоелектричні модулі встановив на найбільш сонячному боці покрівлі приватного будинку. Усього понад 40 сонячних панелей площею 1,6х1 метр кожна. Влітку міні-електростанція генерує майже тисячу кіловат, взимку – в половину менше.

– Сьогодні тема альтернативних джерел енергії стала досить актуальною для міркувань. По-перше, шукати її змусило постійне підвищення цін на енергоносії, по-друге, це такий собі пасивний заробіток, який спрацює на перспективу, – розповідає молодий чоловік. – Звісно, спершу треба добряче вкластися, бо проект досить затратний.

У середньому вартість 1 кВт установки становить 1000 доларів. Тільки за 4-5 років інвестиція може вийти «в нуль». Надлишок електроенергії, яку генерує СЕС потужністю10 кВт, Сергій продає «Черкасиобленерго» за зеленим тарифом. Щомісяця працівники Черкаського РЕМу приїздять закривати акти виконаних робіт. З 1 січня 2018 року ставка «зеленого» тарифу для приватних домогосподарств становить 5,87 грн без ПДВ.

Відмовлятися від газу і стовідсотково переходити на використання електрики Сергій не став. Каже, що буде дорожче.

– Електроенергію, яку я використовую для власних потреб, мені обраховують за ціною продажу державі, тобто значно вище, аніж платять за неї пересічні споживачі. Проте у платіжках нулі,  – каже молодий чоловік.

Не тільки економія тішить дружину Сергія – Людмилу. З чоловіком вони виховують трьох дітей. Хочуть, аби діти росли в чистому довкіллі. Майже за рік роботи завдяки їхній СЕС в повітря на кілька тонн СО2 стало менше.

У будь-якому випадку це непогана інвестиція для тих, у кого є можливість взяти кредит або витратити власні заощадження, зауважує Сергій.

– Сонячна станція дозволяє заробляти гроші краще, ніж банківський рахунок, – розповідає він. – Особливих проблем у догляді за сонячними панелями, термін служби яких сягає 20 років за умови відсутності серйозних пошкоджень під час експлуатації, немає. Система управління станцією знаходиться в приміщенні поруч з будинком. Усе комп’ютеризовано. У хату не заводили – шумить. За функціонуванням панелей слідкує фірма, яка їх встановила. Договір укладений до 2030 року. Приміром, взимку їх засипало снігом і тоді зависав інвертор. Хлопці приїхали – полагодили. Усе працює.

До речі, Сергій радить виважено підходити до вибору фірми, яка візьметься облаштувати панелі. Не довіряти так званим «одноденкам».

– Я чув історії, коли такі «фірмачі» багато обіцяли, встановлювали панелі, які через тиждень вже не працювали. А самі фірми зникали, наче їх і не було, – каже молодий чоловік. – Проект досить дороговартісний, тому звісно ретельно добирав-напитував підприємство, яке візьметься облаштувати новітні технології. І знайшов. Хлопці, з якими я працював, зробили все «під ключ» – виготовили проект, встановили панелі, оформили все в Черкаському РЕМі. Я лише кілька разів під’їздив папери підписати. Звісно, не обійшлося без бюрократичної тяганини. Вийшло так, що панелі облаштували за кілька днів, а документи оформили за кілька місяців. Проте хлопці нас «вели» до першого розрахунку по зеленому тарифу. Він затягнувся аж на півроку. На це були об’єктивні причини – всі чули про проблеми енергетиків Черкащини. Тож довелося і нам почекати.

Сонячна станція «стимулювала» зацікавлення екологічним способом життя й сусідів. Стали приходити, цікавитися. Загалом на Черкащині таких станцій у приватних домоволодіннях облаштували понад півсотню.

– Аби стало більше, мають бути створені відповідні програми кредитування для людей на державному рівні, – переконаний руськополянець.

Наталія Усенко

Півроку тому у другій об’єднаній громаді в Черкаському районі відбулися вибори сільського голови та депутатів місцевої ради. Коли позаду залишилися організаційні та кадрові питання, починаючи з виборів секретаря, формування виконкому, проведення конкурсів на заміщення вакантних посад, проведення тендерів, переукладання угод і затвердження нових лімітів, прийняття галузевих програм, бюджету і так далі, вже після ліквідації зимових заметів на дорогах та весняних підтоплень сільський голова Степанківської ОТГ Ігор Чекаленко розповів «Сільським обріям», чим живе новоутворена громада.

Бюджет об’єднаної громади зріс

Цифри. Вони завжди були ключовими у децентралізаційній реформі, якій на рівні держави дали старт три роки тому. 

– Якщо говорити про бюджет, то він в Степанківській та Хацьківській  сільрадах до об’єднання фактично був майже однаковим – по 5 мільйонів надходжень. Після утворення ОТГ – сягнув 37 мільйонів, включаючи освітню та медичну субвенцію з державного бюджету, – поділився цифрами сільський голова. – Окрім того, ми очікуємо на понад 2 мільйони інфраструктурної субвенції, які зайдуть десь ближче до другого півріччя. Разом з тим, прогнозуємо не менше 2 мільйонів перевиконання бюджету. Це дасть можливість громаді отримати збалансований по доходах і видатках бюджет у розмірі більше 40 мільйонів гривень.

Звісно, саме по собі об’єднання не дало б таких результатів, аби не планомірна робота органів управління щодо наповнення бюджету.

– Спільно з фахівцями Черкаської РДА ми провели перемовини з таким потужним суб’єктом господарювання, який діє на території громади, як ТОВ «Національна горілчана компанія». Раніше це товариство сплачувало лише 3% орендної плати від нормативної грошової оцінки землі. Віднедавна – 6%. Нам приємно, що підприємці, які відкривають свої потужності на території населених пунктів громади, здійснюють пайовий внесок у розвиток їхньої інфраструктури. Багато суб’єктів господарювання зрозуміли, що потрібно узаконювати землекористування. Саме це дало додаткові ресурси для наповнення бюджету.

Дорожня інфраструктура, проекти та екологія

За словами очільника громади, люди хочуть жити в комфортному селі. Тому вирішили розпочати з наболілого роками – ремонту доріг. На це громада готова вкладати свої кошти, а ще сподіваються на надходження з державного дорожнього фонду. Тим паче, що з 1 січня дороги місцевого значення загального користування передали на обслуговування області. Разом з дорогами й певні кошти спрямовуються із державного бюджету до регіону. Щоправда, окрім анонсування добрих намірів, чіткого механізму використання ресурсів Державного дорожнього фонду в області ще не розробили.

– По друге, ми вирішили вкладати кошти в розвиток освітньої галузі, адже освічена молодь – наше майбутнє. Школи не закрили і не реорганізували. Утому наразі немає потреби, бо їх наповненість достатня. За рахунок співфінансування з державного та місцевого бюджету ми придбаємо для них два кабінети – легафонний у Хацьківську ЗОШ І­ІІІ ступенів, кабінет географії – у Степанківську ЗОШ І­ІІІ ступенів. В одному із корпусів Хацьківської школи облаштуємо внутрішні санітарні вузли. Влітку капітально відремонтуємо покрівлю їдальні Степанківської ЗОШ. Окрім того, запланували значний обсяг ремонтних робіт в будинках культури обох населених пунктів, насамперед завдячуючи співпраці з народним депутатом Сергієм Рудиком.

Разом з тим, Степанківська громада планує здійснити будівництво амбулаторії загальної практики сімейної медицини в Степанках.

Нагадаємо, Мінрегіон, у рамках покращення сільської медицини в умовах реформування, пропонує громадам подавати проекти або на реконструкцію існуючих амбулаторій загальної практики сімейної медицини, або на будівництво новеньких.

– Ми підшукали вільний майданчик під амбулаторію, передали в обласну адміністрацію документи для участі у попередньому відборі громад на будівництво нової амбулаторії, – зауважив сільський голова.

А ще в громаді взялися за вирішення екологічних проблем. За обласною програмою, до співфінансування якої долучився і район, відбулося поглиблення річки Рудка. Щоб завершити процес благоустрою прибережної зони, депутати Степанківської сільської ради виділили на сесії понад 400 тисяч гривень.

Ложка дьогтю – бюрократичні «гальмування»

На жаль, пропорційно цифрам, якими на державному рівні звикли оперувати, коментуючи процеси децентралізації в країні, зростає бюрократична фінансово­господарська звітність.

– Поки що найбільший негатив у нашій роботі – це бюрократія. Десятки рахунків по доходах, стільки ж по видатках. Гори паперів у вік комп’ютерних технологій.  Фінансова звітність з кожним роком стає більшою і громіздкішою. У результаті цього поки що збільшення надходжень аж ніяк не впливає на пришвидшення виконання робіт, – резюмує Ігор Миколайович. 

Потужніший – значить спроможніший

Нині в громаді проживає трохи більше 6 тисяч осіб. Новостворена ОТГ взялася і за укрупнення громади. Проведено перемовини із Залевками і Голов’ятиним, до якого входять Малий Бузуків та Гуляйгородок Смілянського району. З цими громадами швидко дійшли згоди, і вони вирішили приєднатися до Степанківської ОТГ. Потім вирішувалися питання про включення названих громад до перспективного плану. 

– Натепер ми очікуємо призначення восени довиборів депутатів від цих населених пунктів, – каже голова. – Сподіваємося, що до процесу творення громади приєднаються і Вергуни.

Господарники в селах отримають громадське пасовище, земля дістанеться і працівникам соцсфери

Щоправда, відбудеться це після того, як управління Держгеокадастру в Черкаській області передасть ці землі громаді. Мова йде про державні землі сільськогосподарського призначення, які знаходяться за межами населеного пункту. Вони, відповідно до рішень Кабміну, мають бути передані у власність громади. Меморандум про співпрацю з Держгеокадастром у Черкаській області громада підписала ще місяць тому. Наразі завершується інвентаризація земель. Документи – в Держгеокадастрі.

– Щойно землі за межами населеного пункту в Степанках та Хацьках стануть власністю громади, ми там облаштуємо громадське пасовище. Власники великої рогатої худоби вже об’єдналися заради цього в громадську організацію. Яке ж село без худоби та громадського пасовища? Тому ми обов’язково вирішимо цю проблему, – переконує Ігор Чекаленко.

Принагідно слід зауважити, що жодне село в Черкаському районі ще не має офіційно зареєстрованого громадського пасовища. Планують у Степанківській ОТГ запропонувати земельні ділянки і учасникам АТО. Окрім того, землі, які відійдуть громаді, дадуть змогу вирішити ще одну важливу соціальну проблему.

– У свій час працівники соціальної сфери Хацьківської сільської ради отримали земельні паї, у Степанках цього не відбулося. Ми повинні виправити цю несправедливість. Переконаний, що депутати сільської ради об’єднаної громади проголосують за те, аби підтримати соціальну сферу, – каже сільський голова.

Вирішили не «рубати пуповину»

На стадії становлення Степанківська об’єднана громада вирішила, що придумувати велосипед не варто, і спрямувала субвенцію та делегувала певні повноваження відповідним районним структурам, які цим займалися досі.

– Приміром, поки що ми вирішили не створювати власної пожежної охорони, а дали субвенцію на МПК Черкаського району, яка й займається ліквідацією надзвичайних ситуацій на території нашої сільської ради, – розповідає Ігор Чекаленко. – Ми налагодили добрі партнерські відносини із Червонослобідською дитячою музичною школою. Потенціалу у громади створити свою школу ще немає, тому ми взялися оплачувати працю фахівців дитячої музичної школи, які займаються в Степанках та Хацьках з нашими дітками. Наразі ми підшукуємо тренерів, які будуть перебувати в структурі районної ДСЮШ «Мрія», але працюватимуть у нас. Налагоджено співпрацю з Черкаським районним територіальним центром – і його фахівці обслуговують відповідні категорії громадян на території об’єднаної громади. Підписали меморандуми про співпрацю з Черкаським РЦЗ, Пенсійним фондом, і тепер представники цих структур ведуть прийом громадян у нас. Сприяють вирішенню всіх існуючих проблем СТОВ «Степанки» та ПП «Хацьки­Агро», з якими маємо добрі, партнерські відносини.

Чи виправдають способи й методи, які на старті розвитку обрала для себе Степанківська ОТГ, покаже час. Але зміни у громаді розпочалися. І вони для її жителів є значними.

– Тепер важливо, щоб зміни відбулися у людській свідомості: щоб жителі об’єднаної громади ставали творцями свого майбутнього, долучалися до прийняття управлінських рішень та обрання вектору руху громади. Це надзвичайно важливо, – переконаний Ігор Чекаленко.

Наталія Усенко

Потяг децентралізації, який вже третій рік поспіль курсує країною, прискорює темп. Якщо першопрохідці квиток та місця собі забронювали заздалегідь, отримуючи тепер бонуси у вигляді інфраструктурної субвенції, податкових надходжень, а віднедавна й землі за межами населеного пункту, то громади, які сумнівалися на старті, тепер намагаються заскочити в нього на ходу.

Нагадаємо, першооб’єднавцями у Черкаському районі стали жителі Білозір’я та Ірдині. Вони ще у 2015 році придбали собі квитки і вирушили в дорогу. Торік змогли домовитися громади Степанківської та Хацьківської сільських рад, утворивши Степанківську ОТГ. Цьогоріч після тривалих перемовин врешті дійшли згоди руськополянці та геронимівчани. Вони вже заскочили в потяг децентралізації – чекають на вибори.

А от жителям Червоної Слободи право на участь в процесах децентралізації довелося виборювати через суд. Добровільному об’єднанню там противилася вже колишня очільниця громади. Рішенням депутатів місцевої ради, підтверджене ще й у судовому порядку, її повноваження достроково припинені.

Якщо раніше у Вергунах та Хуторах люди відхиляли пропозиції сусідів про об’єднання, то ризик стати частиною міста Черкаси з представництвом там їхніх інтересів в органах управління  у «півдепутата» змушує жителів цих населених пунктів переглянути свої позиції. Тим більше й нагода з’явилася знову – депутати Червонослобідської сільської ради надіслали їм пропозицію об’єднатися в одну громаду.

В такому складі громада отримає додатково 73,5 мільйонів гривень

Такі цифри озвучують фахівці Черкаського відокремленого підрозділу «Центру розвитку місцевого самоврядування».

-                 Після об’єднання дохід на одного жителя такої громади становитиме 5019 грн. Наразі в середньому він сягає 1519 гривень. Тобто зросте втричі, - зауважує директор Центру Сергій Слинько.

При цьому за три роки зволікань громади вже втратили 32,7 мільйона гривень інфраструктурної субвенції, яку могли б отримати від держави на розвиток населених пунктів, що її утворили.

 Не допустити погіршення соціальних стандартів

Такою вбачає вихідну точку для обговорення пропозицій про об’єднання в одну громаду сільський голова Вергунівської сільської ради Тарас Горбенко.

-                 Наразі Вергуни мають альтернативні варіанти для об’єднання, - зауважив він. – По-перше, це приєднання до вже утвореної Степанківської ОТГ. Справді, Степанки нам надавали пропозиції ще до утворення ОТГ. Наша громада відмовилася, мотивуючи тим, щоб центр був саме у Вергунах. Натепер, громадськість села вже задумується, а чи не повернутися до цього варіанта. Ми розуміємо, що тут ми вже втратили позицію рівноправного партнера, бо громада вже сформована, має стратегію розвитку і ми лише приєднуємося до цього процесу. По-друге, є пропозиція від Червоної Слободи. Проект цікавий, але маємо сумніви. Чи, об’єднавшись, громада не втратить здобуте у власному інфраструктурному розвитку. Маю на увазі дві загальноосвітні школи, дитячий садок, будинок культури та сільський клуб і так далі. Інакше кажучи, ми готові розглянути такий проект за умови – вихідною точкою спілкування має стати недопущення погіршення якості соціальних стандартів. Тобто жоден із закладів соціальної сфери, що діє на території Вергунівської сільської ради, не повинен бути ліквідований чи реорганізований, що вплине на якість життя населення.

 Вирішальною точкою стане громадське обговорення

На цьому наголошує сільський голова Хутірської сільської ради Олександр Литвиненко. У Хуторах, як і Вергунах, воно призначене на 9 квітня. До речі, в соціальних мережах вже майорять лозунги рекламного характеру на кшталт «Хутори – незалежне село». Таким чином, поки більшість громади розмірковує, меншість, яка, зазвичай, популістично «проти всіх» – діє.

-                 Натепер думка громадськості розділилася навпіл. Одні – схиляються до Черкас, вважаючи, що стануть містянами, інші – до об’єднання із Червоною Слободою, - розповідає він. – Ми отримували пропозиції і від Степанківської ОТГ, ще на старті її формування. Проте історичні передумови склалися так, що жителі Хуторів не хочуть двічі заходити в одну воду. Колись Хутори та Степанки мали одну сільську раду на двох – у Степанках. І відтоді як від’єдналися, повертатися назад не хочуть.

 Вигідніше збудувати своє, аніж добудовуватися

Принаймні, так міркують фахівці Центру розвитку місцевого самоврядування, оперуючи цифрами та законодавчими фактами. Там зауважують, що Черкаська область особлива у децентралізаційних процесах.

-                 Закон про добровільне об’єднання територіальних громад не змінює статус громад. Тобто у разі об’єднання із Черкасами населений пункт Хутори, чи Вергуни так і залишиться населеним пунктом Хутори чи  Вергуни, а не містом Черкаси. А от представництво його інтересів в органах управління такої громади буде обмежуватися максимум голосом старости у виконкомі. І тут наразі складно говорити – чи матимуть навколишні села у випадку об’єднання із містом потужний розвиток, - зауважує директор Центру Сергій Слинько. – Моя думка, краще будувати нову структуру, аніж добудовуватися. Є зараз можливість провести добровільне об’єднання громад у власному форматі, не поданому чи нав’язаному, вибудувати свою стратегію відносин в такій громаді, обговорити всі сумнівні фактори, прописати їх у рішеннях, аби кожна з громад отримала вигоду від об’єднання, то чому б цим не скористатися?

Кажуть, що воля громади – то закон для влади. Проте, висловлюючи свою волю, громада не повинна забувати й про відповідальність за прийняті рішення. А яким вони будуть покажуть громадські обговорення у Хуторах та Вергунах, заплановані на наступний тиждень.

Наталія Усенко

Минулого тижня в Києві визначали переможців Національного конкурсу «Благодійна Україна-2017». СТОВ «Зоря» нагороджено дипломом у номінації «Благодійність середнього бізнесу».

Національний конкурс «Благодійна Україна» – це щорічний Всеукраїнський конкурс, заснований Всеукраїнською благодійною організацією «Асоціація благодійників України» для розвитку ефективного соціально-орієнтованого благодійництва, меценатства та волонтерства в Україні шляхом публічного стимулювання кращих благодійників, меценатів та волонтерів, їхніх організацій та практик. Конкурс розпочав свою історію у 2007 році, а в форматі «Благодійна Україна» – проводиться з 2012. У листопаді 2017 році стартував 11-ий, а в рамках «Благодійна Україна» – 6-ий Національний конкурс.

– Це не лише приємно, але і зобов'язує колектив товариства ще активніше допомагати людям, – написав на своїй сторінці у Фейсбук заступник директора сільськогосподарського товариства Микола Дарієнко.

Нагадаємо, вже понад тридцять років поспіль СТОВ «Зоря» очолює заслужений працівник сільського господарства України, голова Спілки сільськогосподарських товаровиробників Черкаського району, депутат Черкаської районної ради Іван Йосипович Дарієнко. Лише торік господарство надало понад 1,5 мільйона допомоги на потреби соціальних закладів, установ, громадських організацій, які діють на території не лише Черкасього району, а й області. З них 400 тисяч гривень були надані на лікування односельців, які безпосередньо звернулися за допомогою. А ще торік Іван Йосипович отримав відзнаку Президента України «За гуманітарну участь в антитерористичній операції». Це державна нагорода України, що встановлена з метою гідного відзначення працівників підприємств, установ та організацій, інших осіб, які залучалися або добровільно забезпечували проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях, здійснювали волонтерську діяльність, перебуваючи безпосередньо в районі проведення антитерористичної операції у період її проведення. На допомогу учасникам АТО товариство спрямувало понад 1 мільйон гривень.

Кого призиватимуть до армії цієї весни? Які причини вважаються поважними в разі неприбуття призовника на дільницю в строк? Чи будуть призовники служити в АТО? Які соціальні гарантії передбачені для строковиків? На ці та інші запитання «Сільським обріям» відповів заступник військового  комісара Черкаського об’єднаного міського військового комісаріату, начальник відділення комплектування,  підполковник Олександр Шиш.

– Олександре Олександровичу, у квітні-травні проходитиме черговий призов на військову службу. Юнаків якого віку призиватимуть?

Рекомендую громадянам  ретельно ознайомитися з Законом України          «Про військовий обов’язок і військову службу». Саме тут ви знайдете відповіді на всі питання, які стосуються призову на строкову службу та інші. Призову на строкову військову службу підлягають чоловіки, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося від 20 до 27 років.

– Хто не має шансів потрапити до лав ЗСУ?

– На комплектування військ не направляються призовники, які не отримали базову загальну середню освіту, мають низькі морально-ділові якості, перебувають на обліку в органах внутрішніх справ за антигромадську поведінку, зловживали алкоголем чи вживали наркотичні речовин. А також ті, у кого під час призову виявлено захворювання.

– Чи залучають щойно призваних строковиків до виконання бойових завдань в зоні АТО?

– Призвані військовослужбовці строкової військової служби до участі в зону проведення бойових дій  не залучаються. Відповідне рішення ще у 2014 році прийнято Радою Нацбезпеки і оборони України та введене в дію указом Президента України Петра Порошенка. До речі, для накопичення підготовленого військово-навченого ресурсу, призов молодого поповнення для комплектування ЗС України сплановано провести через навчальні центри. Це дасть їм змогу отримати дефіцитні військово-облікові спеціальності.

-        Хто здійснює призов на строкову військову службу?

– Призов громадян України на строкову військову службу організовують та здійснюють Черкаська районна державна адміністрація та виконавчий комітет Черкаської міської ради у взаємодії з Черкаським об’єднаним міським військовим комісаріатом. Для проведення призову в районі і в місті утворюються призовні комісії, які очолюють  заступник голови райдержадміністрації та відповідно заступник міського голови.

-        А якщо призовник не отримав повістку?

– У такому разі громадяни призовного віку зобов’язані з’явитися до призовної дільниці в десятиденний термін із дня початку відповідного чергового призову. А призовники, які змінили місце проживання, зобов’язані в семиденний строк прибути до військового комісаріату за новим місцем проживання

-        Які причини вважаються поважними для неприбуття до призовної дільниці?

– Це перешкоди стихійного характеру, хвороба призовника або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у зазначені пункт і строк. А також смерть близького родича (батьків, дружини, дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича дружини.

-        Яке покарання передбачене за порушення правил військового обліку?

 За неявку за викликом до військового комісаріату без поважних причин, умисне псування або недбале зберігання посвідчень про приписку, яке спричинило їх втрату, несвоєчасне подання обліковому органу відомостей про зміну місця проживання, навчання, освіти, місця роботи і посади призовники притягуються до адміністративної відповідальності. Неявка без поважних причин у пункт та строк, вказані у повістці, для відправлення у військові частини, карається обмеженням волі на строк до трьох років.

– Олександре Олександровичу, як визначають придатність призовників до військової служби за станом здоров’я?

– Хірург, терапевт, невропатолог, психіатр, окуліст, отоларинголог і стоматолог проводять медичний огляд. У разі потреби для медичного огляду призовників залучаються лікарі інших спеціальностей. Після проходження призовником медичного огляду головний лікар  військово-лікарської комісії – член призовної комісії, перевіряє якість записів і висновків лікарів про придатність призовника до військової служби та обґрунтованість установлених діагнозів і робить висновок про ступінь придатності громадянина до військової служби.

-        Хто може отримати відстрочку призову?

– Громадяни України можуть отримати відстрочку призову за сімейними обставинами. Наприклад, якщо мають непрацездатних батьків, неповнолітніх брата або сестру, дитину до 3-х років, двоє і більше дітей чи вагітну дружину. Відстрочка також передбачена  за станом здоров’я та для здобуття освіти.

-        Які документи потрібно надати, щоб отримати відстрочку?

-     До військового комісаріату подають письмову заяву призовника; довідку про склад сім’ї (форма-3); копії паспортів, свідоцтва про одруження, народження дітей; документи, якими достовірно установлено, що на утриманні призовника перебувають родичі; медичні документи за підписом головного лікаря лікувально-профілактичного закладу, скріплені печаткою (про вагітність дружини). Призовники, яким надана відстрочка, зобов’язані щороку до 1 жовтня подавати військовим комісаріатам документи, що підтверджують їх право на неї.

 -        Хто звільняється від призову?

–      Ті, хто за станом здоров’я визнані непридатними до військової служби, виконали обов’язки служби у резерві, батько або мати, рідний брат або сестра яких загинули, померли або стали інвалідами під час проходження військової служби або зборів. А також ті, хто до набуття громадянства України пройшли військову службу в інших державах, були засуджені до позбавлення (обмеження) волі, після закінчення ВНЗ присвоєно військове (спеціальне) офіцерське звання.

-        На які соціальні гарантії може розраховувати призовник?

– При призові виплачується грошова допомога у розмірі двох прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня календарного року (цьогоріч це 3,5 тис. гривень).

Військовослужбовці перебувають на повному державному утриманні, розміщуються в казармах (на кораблях), забезпечуються щоденним триразовим гарячим харчування та військовою формою одягу згідно з встановленими нормами. Щомісяця отримують 154-245 грн (залежно від звання та посади) на додаткові особисті потреби. При звільненні в запас отримують вихідну грошову допомога у розмірі 8-ми посадових окладів (від 1232 – до 1960 грн залежно від звання і посади). Для військовослужбовців з числа дітей-сиріт та позбавлених батьківського піклування – 12 окладів (від 1848 – до 2940 грн). Їм надається відпустка (10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця проведення відпустки та назад).

Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. За ними зберігаються робоче місце та середній заробіток, за умови офіційного працевлаштування до призову. Також зберігаються жилі приміщення, які вони займали до призову на строкову військову службу. Вони не можуть бути зняті з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.

Після звільнення в запас (упродовж місяця з дня взяття на військовий облік за місцем проживання за поданням військового комісаріату) виплачується матеріальна допомога в розмірі середньої заробітної плати на день призову, але не менше прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня календарного року для громадян, які працювали. А в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня календарного року, – особам, які до призову не працювали.

Також держава забезпечує соціальну та професійну адаптацію військовослужбовців строкової військової служби, які до призову на строкову військову службу не були працевлаштовані.

 

 

10 тисяч гривень з місцевого бюджету спрямували депутати сільської ради на придбання подарунків з нагоди Міжнародного жіночого дня для активних та ініціативних жінок Свидівка і Сокирно.

-        Залишився дуже приємно здивованим від масштабів заходу. Чесно скажу - не очікував. Тепер станемо постійними глядачами, - зізнався по закінченню урочистостей односельцям депутат міської ради Олександр Згіблов.

Творчі колективи будинку культури цього разу дивували односельців насиченою програмою. Так, учасники драматичного гуртка, а це свидівоцька молодь - підготували веселі сценки, народні аматорські колективи «Обереги» та «Свидівчанка» дивували новими постановками. Чарівним співом вітали Марина Кулик, Дарина Власова, Анастасія Коваленко, Ірина Платошина.

-        Сучасні жінки – це громадсько активні особистості, - переконана сільський голова Світлана Вовк. – Саме такі живуть в нашому селі. Вони переймаються сільськими проблемами не менше власних. Не стоять осторонь суспільних робіт. При цьому залишаються ніжними та чарівними.

З-поміж тих, хто отримав подарунки цього дня від очільниці села – працівниці бюджетних установ, багатодітні матері, матері та дружини учасників АТО та громадські активістки.

Мошнівський ВІА «LoveCity» дебютував торік у рідному селі. Початок їх історії мало чим відрізняється від десятків інших музичних гуртів: троє талановитих дев’ятикласників місцевої школи під керівництвом молодого «культпрацівника» у вільний час займаються улюбленою справою – грають музику та співають. Тільки прихистком для них став не підвал, самотужки обладнаний під студію, а місцевий Будинок культури.

Поки що «LoveCity» не має власного репертуару: виконують римейки відомих композицій. Проте вже є перші успіхи й любов місцевих слухачів. Під час останнього концерту навіть прискіпливі мошнівчани викликали групу, яка заспівала «На белом­белом покрывале января», на біс.

– У проектах – створювати й авторські композиції та «показати себе» хоча б у місцевих конкурсах, – поділився керівник гурту Святослав Туз. – Зараз обмірковуємо участь в обласному турі фестивалю  «Червона Рута».

Наразі учасники ВІА посилено готуються, бо хочуть на 8 березня зробити односельцям гарний музичний подарунок.

Як народилась назва «LoveCity», натхненник та ініціатор створення ВІА вже не пам’ятає. Розповідає лишень, що було декілька варіантів, а остаточна назва прийшла спонтанно. Саму ж ідею організувати музичний гурт виношував ще зі студентських часів, коли навчався в Канівському коледжі культури і мистецтв.

ВІА дебютував торік на травневі свята з піснею «Білі лебеді». За час, що минув, колектив устиг взяти участь у кількох концертах у рідних Мошнах та порадувати на День села сусідів­білозірців. Проте головним здобутком року, що минув, керівник гурту вважає  створення «такої, як треба» команди.

Про своїх підопічних Святослав Туз розповідає із захопленням та любов’ю. Наголошує, що «вони все схвачують дуже швидко». Клавішниця та вокалістка Анжела Диченко цьогоріч закінчує місцеву музичну школу.

– Вона дуже талановита дівчина. Складається враження, що народилася з мікрофоном у руках, а потім все подальше життя грала та співала. Вона, виконуючи музичну композицію, навіть на клавіші не дивиться, – описує він. – Всебічно розвинена особистість і наш бас­гітарист Валентин Алхазов. Він грає на акордеоні, баяні, піаніно, фортепіано. Цього року планує вступати до Канівського коледжу здобувати фах баяніста­акомпаніатора. Часом ми виступаємо з ним дуетом. Музично обдарований і наш барабанщик Назар Касіянов. Він з нами недавно. Раніше я сам сидів на барабанах. Взагалі з початку створення гурту його склад змінювався. Планую шукати учасників і надалі. Непогано, щоб додався ще вокаліст.

– Поки що ми – кавер­група з широким репертуаром. На концертах виконуємо попурі з композицій різних часів. Беремо і хіти 90­х, і більш сучасну музику, – розповідає Святослав. – Хоча в планах є створення авторських пісень. Музику до них можу писати й сам. При цьому хочеться експериментувати. Вже пробував «вкинути» в мелодії то баян, то акордеон.

Для репетицій творча молодь збирається в Будинку культури регулярно. Планово – по вихідних, а окрім того, учасники гурту забігають готуватися як у когось є вільна хвилинка. Зараз група більш­менш оснащена й технічно. Новий комплект апаратури передав депутат Черкаської райради Володимир Шимановський після того, як побачив один із виступів «LoveCity». Починати ж довелося з бас­гітарою радянських часів та іншими «інструментами з горища». Та й сам ансамбль міг з’явитися раніше. Але не було підтримки від місцевої влади. Усе змінилося лише за головування теперішнього очільника села Богдана Шкарбути та директора БК Лесі Гаврилюк.

До створення ВІА Святослав Туз працював у місцевому клубі акомпаніатором. Потрапив сюди по закінченню Канівського коледжу у 2012 році, за розподілом, дослухавшись до поради одного з улюблених викладачів, Анатолія Миколайовича Кондратенка. Цю посаду обіймає й зараз, хоча вона дещо умовна.

– Штат Будинку культури маленький, тож доводиться виконувати багато роботи, – розповідає він. – Потрібно фотографувати – фотографую. Потрібно фонограму зробити – роблю. Зараз культуру взагалі кинули напризволяще. Але я не шкодую, що свого часу зробив цей вибір. Хоча були й інші варіанти. Можливо, залишусь у Мошнах назавжди. Особливо, якщо буде можливість придбати власне житло. Поки що його доводиться винаймати.

За словами Святослава, уродженця села Яблуневе Канівського району, любов до музики передалась йому в спадок. Усі його близькі були музично обдарованими. Бабуся Марія грала свого часу на балалайці, батько – на губній гармошці, а мама – на бандурі й співала.

– У дитинстві я намагався змайструвати гітару з якоїсь дровиняки та дротів, – пригадує він. – Років у 7-­8 на очі потрапив самоучитель з гри на баяні. З того часу й до сьогодні музика завжди зі мною.

Ілона Левченко

Правила ведення бізнесу в наш час суттєво змінилися порівняно з минулим сторіччям. Промислове підприємство вже не може функціонувати у відриві від громади. Принципи соціальної відповідальності, участь у житті населення та постійна співпраця з представниками місцевої влади — ось головні чинники, які дозволяють компанії стати лідером галузі. Яскравим прикладом такої взаємовигідної співпраці є діяльність агропромислового холдингу МХП.

Компанія є одним з найкрупніших роботодавців Черкащини, що тісно пов’язує її долю з долями місцевих жителів — але холдинг піклується не тільки про своїх співробітників, добре розуміючи важливість існування сильної та економічно забезпеченої громади. Протягом 2017 року МХП спрямував на реалізацію різних соціальних проектів: ремонту доріг і громадських будівель, придбання обладнання для шкіл та садочків, проведення свят і заходів тощо — понад 400 млн грн.

У Черкаській області працює ряд підприємств Групи МХП, серед яких основними є ТОВ «НВФ «Урожай», ДП «Перемога Нова» та ПрАТ «Миронівська птахофабрика». Кожне з них робить свій значний внесок у розвиток сіл та підвищення рівню добробуту місцевих жителів.

Соціально-орієнтована діяльність НВФ «Урожай»

Науково­виробнича фірма «Урожай» з 2006 року є важливою частиною потужностей холдингу МХП. На підприємстві залучено понад 2000 працівників, які проживають у прилеглих населених пунктах. Піклуючись про добробут свого колективу, їх сімей та родичів, а також  усіх мешканців регіону своєї присутності, підприємство витрачає частину свого бюджету на різноманітні соціально­орієнтовані програми. У 2017 році на умовах співфінансування було придбано електрогенератор для Моринської амбулаторії і 2 насосних агрегати для водонапірної башти у селі Литвинець. Заради забезпечення села Бобриці питною водою здійснено буріння свердловини.

Оскільки однією з головних проблем села є відсутність повноцінного медичного обслуговування, МХП організував виїзні прийоми кардіолога та офтальмолога в Черкаській області. У селі Степанці за підтримки НВФ «Урожай» відкрився кабінет лікувальної фізкультури та психологічного розвантаження для одиноких людей похилого віку й інвалідів. У Босівці за рахунок компанії придбали сучасне стоматологічне крісло.

Одне з найбільш значущих досягнень компанії у регіоні — масштабна допомога у відновленні Будинку культури в селі Ліпляве. На це було витрачено понад 300 тис. грн. Ще 60 тис. грн було направлено на реконструкцію ДНЗ «Казка» у Катеринополі. Стільки ж виділено на придбання освітлювального обладнання та звукової апаратури для місцевого будинку культури. У прилеглих районах підприємством облаштовано більше десятка дитячих майданчиків на загальну суму майже 500 тис. гривень.

«Підприємство робить значний акцент на поліпшенні відносин з громадами, адже бізнес має в першу чергу сприяти розвитку і надавати підтримку соціальній сфері на місцях. Взаємовигідна співпраця бізнесу та громади — це гарантія розвитку сільських територій, що надзвичайно важливо для села сьогодні, завтра і в майбутньому», — зазначив Олександр Воскобойнік, директор ТОВ «НВФ «Урожай».

Благодійність та інвестиції підприємства «Миронівська птахофабрика»

«Миронівська птахофабрика» також активно займається покращенням умов життя місцевих громад. На Канівщині було відкрито стаціонарний та мобільний соціальні магазини, де пенсіонери можуть придбати м’ясо птиці за зниженими цінами. Продукцію з курятини регулярно надають для потреб районної лікарні.

Фабрика у повній мірі бере участь у житті громад. Наприклад, минулого року у Каневі було профінансовано урочисте святкування Дня міста. Аналогічні заходи пройшли і в селах, де розташовані окремі об’єкти підприємства. А за проханням місцевих вірян профінансовано створення унікального іконостасу в Свято­Михайлівської церкві.

Розвиток інфраструктури є одним з головних чинників для утримання молоді від переселення з рідного села. Тому значні кошти виділяються на ремонт дорожнього покриття. Наприклад, у  селах Козарівка та  Синявка в минулому році на це пішло понад 300 тис. гривень. В селі Яблунів майже половина від цієї суми надана птахофабрикою для закінчення будівництва місцевого водогону.

Керівництво «Миронівської птахофабрики» не забуває й про ремонт важливих культурних і адміністративних споруд у регіоні. В селі Ліпляве профінансовано зведення покрівля сільської ради, а у Степанцях — ремонт приміщень та туалету школи. На дані роботи було виділено близько 500 тис. грн.

Птахофабрика допомагає освітнім закладам регіону покращувати матеріальну базу: для Канівської загальноосвітньої санаторної школи­інтернату виділено понад 20 тис. грн на придбання телевізора, а Келебердянському НВК — 50 тис. грн на закупівлю сучасної інтерактивної дошки.

«Важливою для нас є соціальна відповідальність перед місцевими громадами Канівщини. Тому ми продовжуємо укладати соціальні угоди та надавати благодійну допомогу, сприяючи розвитку нашого регіону та покращенню життя людей. За останні кілька років ми реалізували багато важливих для громади соціальних проектів, але попереду ще чимало роботи. Ми дуже раді бачити, що місцеві жителі стають більш активними і звертаються до нас частіше, адже бачать, що ці звернення не залишаються без відповіді. Спільно ми зможемо досягти процвітання Черкащини», — підкреслила Ольга Форостяна, директор ПрАТ «Миронівська птахофабрика».

ДП «Перемога Нова»

Птахофабрика «Перемога Нова» — це перше підприємство, яке увійшло до складу агропромислового холдингу МХП. Воно розташоване у селі Будище на Черкащині.

Для будь­якої громади найголовніше — це інвестиції у добробут дітей. В рамках соціальних проектів керівництва птахофабрики «Перемога Нова» було профінансовано придбання меблів і облаштування ігрових зон для ДНЗ «Струмочок», а також закупівлю крісел для шкільного актового залу. У суміжному селі Вітово навчально­виховний заклад отримав нові меблі та постільну білизну.

Одним з глобальних проектів, що реалізувало підприємство був ремонт дороги в с. Новоселівка. Обсяги фінансування — більше 200 тис. грн.

У Будищі за рахунок МХП облаштовано громадську свердловину з питною водою. До сільського клубу села Лозівок проведено електричне опалення. І все це — лише мала частина допомоги, яку підприємства холдингу щороку надають територіальним громадам, місцевій владі, дрібним та середнім підприємцям і окремим сільським жителям.

«Підприємство завжди йде назустріч зверненням громад та прагне спільно з ними розвивати села у регіоні присутності птахофабрики, — зазначив Віктор Гринюк, директор ДП «Перемога Нова». — Як частина Групи МХП, ми діємо на засадах соціальної відповідальності та зацікавлені в тому, щоб покращувати життя в регіонах — не тільки наших співробітників, але всіх жителів сіл у межах нашої присутності. Адже тільки так, рухаючись від окремих частин до цілого, можна побудувати сильну країну. Кожен робить свій вклад».

У 2018 році МХП продовжує надавати допомогу місцевим громадам у регіонах своєї присутності, заключаючи соціальні угоди із сільськими радами та реагуючи на запити громадян.

У Білозірській ОТГ запрацював Центр первинної медико-санітарної допомоги. Це – комунальний заклад, створений в контексті реформування медицини. Білозірська ОТГ перша серед громад області, де в рамках процесів децентралізації вже функціонує такий заклад первинної ланки медичної допомоги.

В урочистостях з нагоди відкриття взяли участь почесні гості з числа керівництва області та Черкаського району.

– У нас були амбулаторія та дільнична лікарня. Але ще в січні 2016 року нашим лікарям та медперсоналу не платили зарплати через Мінфін та Казначейство і ми були змушені створити комунальний заклад первинної медико-санітарної допомоги, – розповіла передісторію створення закладу заступник сільського голови з питань освіти та охорони здоров’я Білозірської ОТГ Ірина Грищенко. – Медична реформа передбачає, щоб і на первинному рівні були забезпечені комфортні умови для медичного обслуговування населення й працювали сімейні лікарі.

Тепер в комунальному закладі Білозірської ОТГ є денний стаціонар на 7 ліжок, поліклініка та передбачено обслуговування дільничною медсестрою на дому. У поліклініці працює чотири сімейні лікаря, лікар-педіатр та лікар-терапевт. Окрім того, в ОТГ функціонує філіал від Черкаської ЦРЛ – цілодобове стаціонарне відділення на десять ліжок.

Під Центр ПМСД реконструювали колишнє приміщення стаціонару дільничної лікарні. Ремонт тривав близько двох місяців. За 2 млн 150 тисяч грн зі старої будівлі, яка не ремонтувалась більше 30 років, зробили лялечку. Щоб справити новосілля швидше, у ремонті приміщення взяв участь навіть медичний персонал – допомагали обдирати «стару» фарбу на стінах. На ремонт пішли кошти, спрямовані з держбюджету на розвиток інфраструктури ОТГ та з місцевого бюджету. Оснащували ж центр не без участі благодійників. Наприклад, ковдри та постіль придбав «Червоний Хрест». За словами Ірини Грищенко, на сьогодні центр оснащений ще не на 100 % від потреби. Проте допомогти його доукомплектувати комп’ютерами вже пообіцяв нардеп Сергій Рудик. Окрім того, 60 тис. грн на Центр вже виділили на останній сільради.

– Найближчим часом плануємо докупити прилади, яких бракує згідно з затвердженим табелем оснащення. Електрокардіографи, пульсометри, стрічки тощо, – розповів головний лікар Центру Анатолій Коваленко. – У цьому ж списку й обладнання для лабораторної діагностики. Щоб була можливість за допомогою експрес-методів визначити рівень холестерину чи цукру в крові пацієнта. Також цьогоріч заплановано придбати два автомобілі для сімейних лікарів.

Подбали в Білозірській ОТГ і про побут медперсоналу. Надали гідні зарплати, передбачивши доплату з сільського бюджету. Молодий спеціаліст отримує тут в місяць 10 тис. грн. Не місцевих лікарів забезпечили житлом. Під квартири сімейним лікарям відремонтували приміщення старої школи, обладнавши їх усіма зручностями. Оплачує їм громада і половину вартості комунальних послуг.

– Думала, що приїду в «умови села», а тут житло дали, оборудували прекрасне робоче місце. Планую залишатися працювати тут і далі, – поділилася сімейний лікар Ірина Глушко. Молода фахівчиня приїхала до Білозірської ОТГ з Харківщини за розподілом.

Про гарні умови, створені щоб медики могли надавати населенню якісні послуги, говорять і інші лікарі Центру ПМСД. Так дільничний лікар-педіатр, Валентина Лукінова, яка пропрацювала в Білозір’ї 40 років, розповіла, що завжди мріяла мати окремий кабінет «здорової дитини». Тепер її мрія приймати малечу, що захворіла, окремо, здійснилася.

Ілона Левченко

Молода громада з центром у селищі Стеблів утворилася 28 грудня 2016 року. До її складу увійшли 12 населених пунктів Корсунь-Шевченківського району. За короткий проміжок часу новоствореній ОТГ вдалося реалізувати цілу низку соціальних проектів, навчитися заробляти й раціонально розподіляти кошти, а також чітко сформувати ключові напрями подальшого розвитку. Між іншим, серед досягнень об’єднаної громади є й такі здобутки, які впевнено можна назвати прогресивними. Про що саме йдеться? Читайте далі й дізнаєтеся!

Не субвенціями єдиними «сита» громада

У Стеблівській ОТГ переконливо спростовують думку тих скептиків децентралізації, які вважають, що об’єднані громади розвиваються лише за рахунок грантів та субвенцій. Не субвенціями єдиними «сита» громада, запевняють у Стеблеві.

– Ми створили сприятливий мікроклімат для заняття підприємницькою діяльністю. Місцева влада завжди відкрита до діалогу як з впливовими бізнесменами, так і з підприємцями ­ початківцями. У нашій громаді однаково гостинно зустрічають інвесторів з різних регіонів і готові йти на зустріч усім охочим займатися бізнесом, – стверджує голова Стеблівської ОТГ Олексій Данільченко.

І це цілком виправдана позиція з боку місцевої влади, адже надходження від податку на доходи фізичних осіб – одне з головних бюджетоформуючих джерел. Так, завдяки ПДФО за 12 місяців існування громади вдвічі збільшився річний обсяг коштів у розрахунку на одного жителя. Селищний бюджет зріс на 100%, а середня заробітна платня – майже на тисячу гривень. Уже нині ПДФО забезпечує надходжень до бюджету в розмірі 15 млн. грн. на рік. Утім, у Стеблівській ОТГ переконують, це лише початок.

Нині на території об’єднаної громади переважають підприємства аграрного сектору та переробної промисловості. Серед найбільш успішних та прибуткових – ПАТ « Стеблівська бавовняна прядильно ­ ткацька фабрика», продукцію якої (ковдри, пледи, тканини та спальні мішки) знають не лише на Черкащині, але й далеко за її  межами.   

Сьогодні на підприємстві працює понад дві сотні людей. Надалі плануємо розширити штат іще на п’ятдесят осіб, завдяки збільшенню робочих місць.

Приватне підприємство «Коріс АМ» є ще одним успішним підприємством, яке функціонує на території Стеблівської ОТГ. Тут виготовляють дерев’яне підлогове покриття високої якості. Підприємство не лише забезпечує значні находження до селищного бюджету, але й допомагає з працевлаштуванням місцевої молоді.

Як можна зрозуміти із досвіду Стеблівської ОТГ, від співпраці місцевої влади та бізнесу передовсім виграє громада. Відчуваючи розуміння та підтримку з боку влади, підприємці стають соціально відповідальними. Так, завдяки місцевому бізнесу виникають можливості реалізовувати важливі проекти. Серед них: організація регулярного вивезення побутових відходів (послуга безкоштовна для населення), благоустрій території навколишніх сіл та селищ, ямковий ремонт доріг і багато іншого. Крім того, у Стеблеві стверджують, що вже здолали проблему «тіньових» заробітків.

– Всі люди, які працюють на території нашої громади, працевлаштовані офіційно. Зарплат «у конвертах» ніхто не отримує. Ви, звісно, можете мені не повірити, але з утворенням об’єднаної громади рівень відповідальності її жителів суттєво зріс. Змінилося саме ставлення людей до спільного благополуччя. Бізнесмени стали відповідальними та розуміють, що від їх совісності безпосередньо залежить майбутнє громади, а отже, і їх власне майбутнє, – розповідає Олексій Данільченко. – І якщо раніше підприємці не знали, куди спрямовують сплачувані ними податки, то тепер можуть самі оцінити результати роботи місцевої влади. І для них це найкраща мотивація працювати чесно та прозоро.

Громаді – відремонтована амбулаторія, молодим лікарям – безкоштовне житло

Кошти, отримані з надходжень від ПДФО та гроші інфраструктурної субвенції спрямовують на реалізацію соціальних проектів. Серед найбільш гучних задумів, які вдалося втілити, – капітальний ремонт будівлі Стеблівської амбулаторії загальної практики сімейної медицини. Приміщення, якому більше ста років, тепер не впізнати. Тут замінили дах та вікна, утеплили будівлю та укріпили фундамент. На реалізацію проекту витратили 1,3 млн грн (1 млн – гроші від ДФРР і 300 тис. – кошти місцевого бюджету). На черзі – ремонтні роботи всередині приміщення, і ці витрати оплачуватимуть виключно з власної скарбниці.

– Не знаю, як там у Києві, але у нас – як мінімум, не гірше, – переконана завідувачка амбулаторії Людмила Шевченко. – Працюю тут уже понад тридцять років, але вперше бачу настільки блискавичні зміни. Ремонт будівлі розпочали місяць тому і вже майже завершили. Думаю, до кінця січня 2018 року закінчать і всі внутрішні роботи. Звісно ж, працювати у таких умовах, як для нас зараз створюють, саме задоволення.

Окрім реалізації вже звичних для новоствореної ОТГ проектів з ремонту доріг, амбулаторій, шкіл та садочків, у Стеблівській громаді вже сьогодні обмірковують віддалену перспективу своєї «малої батьківщини».

– Наше майбутнє – це наша молодь, – мудро зауважує Олексій Володимирович. – Ми поставили перед собою амбітну ціль – привабити у «село» молодих спеціалістів. А для цього необхідно створити гідні умови для їх роботи та проживання. 

Цей задум уже почали реалізовувати. Так, цьогоріч за кошти громади придбали службове житло для лікаря сімейної медицини. Не пошкодували також грошей на заміну вікон та ремонт санвузла у службовому будинку. Нині у цьому службовому будинку проживає разом із сім′єю молодий фахівець – лікар загальної практики сімейної медицини Світлана Охремова.

– Я родом із Рівненської області, але на Черкащині мені дуже подобається, – зізнається пані Світлана. – Коли приїздила сюди вперше, то домовилася із селищним головою, що залюбки працюватиму в громаді, якщо мою родину забезпечать житлом. І от сьогодні вже робимо в будинку ремонт.

 Нове життя до вподоби молодій сім′ї. Ще б пак, на мапі України складно знайти місце, де так тепло приймають молодих фахівців.

До речі, сьогодні у Стеблівській ОТГ шукають ще одного сімейного лікаря. Потенційному претенденту також готові придбати житло.

«Не вірте тим, хто каже, що децентралізація − погибель для малих сіл»

– У часи, коли об’єднання громади лише обговорювалося, людей турбувало не стільки будівництво чогось нового, скільки питання – чи вдасться зберегти вже існуючі об’єкти, – пригадує Олексій Данільченко. – Тоді я пообіцяв усім жителям, що після утворення ОТГ не буде закрито жодної школи, садочку чи амбулаторії. Що ж, вважаю, що обіцянки дотримано, адже у нас досі продовжують функціонувати всі заклади соціальної сфери. І в подальшому нічого закривати не плануємо, оскільки коштів вистачає на утримання кожного об’єкту.

І це не просто розмови. Коли на власні очі оцінюєш здобутки Стеблівської ОТГ, то у словах Олексія Володимировича не виникає жодних сумнівів. Посудіть самі: за неповний рік роботи відремонтували бібліотеку, глядацьку залу сільського клубу села Переможинці, сільський клуб у селі Яблунівка, утеплили будівлю дошкільного навчального закладу «Росинка» у Стеблеві та спорудили новий дитячий майданчик у селі Дацьки. А дороги ремонтують навіть у тих селах, де й самі старожили не могли пригадати, коли востаннє бачили, як кладуть асфальт.

Таким чином у Стеблівській об’єднаній громаді спростовують ще один міф і запевняють: децентралізація – це не погибель малих сіл, а навпаки – їх шанс стати успішними.

– До Стеблівської об′єднаної громади увійшли і малі села, ті, що колись вважалися дотаційними. Більше того, у деяких сільрад навіть не вистачало коштів на зарплати власним працівникам, – розповідає Олексій Данільченко. Всі населені пункти отримують необхідні ресурси для розвитку. На їхніх територіях ми розбудуємо розвинену інфраструктуру та створимо сприятливий інвестиційний клімат. На мою думку, це і є головною ідеєю децентралізації – дати імпульс для розвитку кожного села.   

Артем ЯКОВЛЄВ, фото автора

Сторінка 3 з 4

Календар

« Липень 2020 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
    1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30 31