Байбузівський письменник дбає про шляхетність молоді

Четвер, 17 листопада 2016 14:19

Умілий майстер слова Микола Скловський народився 1935 року, і з того часу пройшов нелегкий життєвий шлях.

Янгол-хранитель урятував

– Народився я 5 вересня. Баба-повитуха сказала, щоб не називали Миколою, бо вже був один син Микола, який помер. Не можна називати так само, аби не повторилася доля. Та мати не послухала і все-таки дала мені це ім’я, – пригадує письменник.

Через кілька днів після народження хлопчик захворів. Мати звернулася до лікарки, а та сказала:

– Нічим не можу допомогти, він помирає.

Затурбувалася мати:

– Він же нехрещений.

Повезли Миколу до Мошен хрестити, аби не помер нехрещеним. По дорозі зустріли жінку-листоношу й попросили бути хрещеною матір’ю. Вона погодилася. До хрестин Микола нічого не їв і не пив, а як охрестили – одужав і вижив. Згодом знайшов хрещену і їздив до неї з подарунком.

– Мабуть, є на світі янголи-охоронці, – каже Микола Олексійович.

Не раз у його житті траплялися випадки дивовижного порятунку. В 1944 р., коли письменнику було 8 років, він разом зі старшим братом та його товаришами пішов у ліс. Там знайшли снаряд, винесли, посеред дороги поклали й запалили. А брат узяв та й кинув туди патрон. Хтось крикнув: «Хлопці, тікайте!»

– Доля секунди – за спиною вибух, і я лежу десь обабіч глухий зовсім, – згадує майстер слова.

Пригода закінчилася загибеллю одного з хлопців, братові руки перебило, а Миколу навіть не поранило. Янгол-хранитель урятував.

Здібний до навчання

Микола Олексійович був кмітливим хлоп’ям. До 4-го класу отримував похвальні листи. Пізніше добре навчатися заважала втома, бо ходив до школи спочатку в Яснозір’я, долаючи відстань у 7 км, а потім у Мошни – проходячи 10 км. Як закінчив школу, вступив до Харківського юридичного інституту ім. Ярослава Мудрого.

– Для мене було великою гордістю – навчатися в цьому виші. Тоді він вважався одним з найкращих, – каже працівник пера.

Після навчання Микола Скловський працював 5 років у Черкаському районному суді. Наступні 5 – віддав 62-й колонії, що біля Хуторів. Тоді перейшов на роботу в УВС. А в 1991 р. письменник подався на заслужений відпочинок. От тоді й з’явився в Миколи Олексійовича час на творчість.

Творчий доробок

– Перший свій серйозний твір «Вірні клятві» я написав у 77 років. Цьому романові присвятив сім років життя, – розповідає він.

Книга зображує долю двох козаків, а окрім цього, торкається ще й періоду колективізації, голодомору, війни.

Перший вірш письменник написав ще в п’ятому класі. З роками його творчий доробок зростав. Він писав поезії пам’яті матері та товаришів. Створив памфлет депутатам під назвою «Недоторкані в законі». Має збірку віршів «Мені наснилась рідна хата».

Останню книгу «Лицар України» Микола Скловський присвятив славним лицарям України – Героям Небесної Сотні.

– Це збірка про те, як підняти лицарський дух і зміцнити наші збройні сили, щоб відбити напад ворогів. Як епіграф до книги узяв девіз лицаря «Життя Батьківщині, любов батькам, кохання дамі серця, душу Богу, честь нікому», – пояснює письменник.

«Лицар України» – це такий собі довідник для молоді, адже Микола Скловський найбільше хоче, щоб молодь була шляхетною. Книга містить Гімн України, молитву «Отче наш», Десять заповідей Божих, «Молитву за Україну» Олександра Кониського. Це ті речі, вважає Микола Олексійович, без яких не може існувати патріот. Також у збірку він умістив повчальні притчі та правила етикету.

– Хотів би, щоб цю книгу мав кожен учень, – каже митець слова. – У молодого покоління повинен формуватися лицарський дух і дух патріотизму.

Поетичні твори Миколи Скловського можна побачити на сторінках альманаху «Апостол». Він друкує свої твори у цьому виданні постійно, не зважаючи на те, що за це потрібно платити.

Багато віршів письменника покладено на музику. Зокрема твір «Немає саду без калини» можна почути в обробці руськополянського композитора Олександра Стадника.

У планах 82-річного працівника пера створити другий том роману «Вірні клятві», який він, до речі, вже почав писати. Працює Микола Олексійович за старою друкарською машинкою. Зізнається, що донька купила комп’ютер, та не зміг його осилити.

Чим далі – тим рідніші

Проживає Микола Скловський нині сам, хоч і має велику родину:

– У матері було нас семеро. Батько загинув у перші дні війни. Наймолодший брат, що народився 1941 р., його не знав. Усі ми довгожителі, бо ведемо здоровий спосіб життя та й спадковість добру маємо.

Кожен із братів і сестер здобув вищу освіту. Є серед них логопед, агроном, підполковник. Дружина письменника померла 14 років тому. Люблячі доньки і внуки не забувають про дідуся. Одна донька проживає в Італії – стала дружиною італійця й подарувала дідові внука Ніколу. Інша в Черкасах працює юристом. Має доньку Аліну і сина Андрія. Є в Миколи Олексійовича й правнучка Алісія, напівфранцузького походження, бо внучка Аліна вийшла заміж за француза. Рідні не забувають відвідувати дідуся, хоч не часто, зате постійно. І сам письменник їздив у гості за кордон. Сім’я дружна, хоч і знаходяться всі далеко один від одного.

Про що пишуть діти?

Майстер слова планує видати ще одну збірку поезій під назвою «Байбузівські передзвони». Та найбільшою його мрією, мабуть, є написання твору «Коли я стану Президентом». Утілити в життя цей задум йому залюбки погодилась допомогти директор Яснозірської ЗОШ. Там учні написали на цю тему твори й передали їх пану Миколі, а він на основі дитячих думок створить нову актуальну книгу.

– Я перечитав від рядочка до рядочка кожен твір. Діти пишуть, що незадоволені дорогами і бідністю. Їх лякає війна й те, як ставляться нині до літніх людей. Та декілька особливих думок усе ж таки є. Найбільше сподобалося, як один учень написав: «Придивіться уважно до Ляшка – заберіть у нього вила». А інша учениця висловила думку протилежну: «Усіх депутатів негайно розігнати! Залишити тільки Ляшка». Дехто пропонує обрати столицею України Черкаси, бо вони розташовані в центрі. Такі цікаві думки надихають творити, – розповідає захоплений майстер слова.

Отож, чекаємо на нові актуальні твори автора і бажаємо йому міцного здоров’я та творчого натхнення.

Юлія САВЧЕНКО,

фото з архіву героя публікації

Оцініть матеріал!
(0 голосів)

Календар

« Вересень 2017 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
        1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30