Жінка з Червоної Слободи пише вірші про життя, Україну та війну на Сході

Четвер, 22 листопада 2018 12:29

У 50 літ Людмила Убога з Червоної Слободи написала свій перший вірш. За три роки у її «зшитку» назбиралося до сотні поетичних творів.  «Вони приходять переважно вночі, змушують братися за ручку і вимагають писати, писати, писати...», - так розповідає пані Людмила про своє недавнє хобі, яке стало ще й порятунком від тяжкої хвороби.

 «Небесні сили, Боже правий, прости наш світ, бо він кривавий»

На долю Людмили Убогої випало нелегке життя. Народилася в козацькому містечку Суботів на Чигиринщині. Двоє їх у батьків було. Сестра через слабкозорість з малих літ навчалася в спеціалізованій школі на Житомирщині. Там згодом і оселилася, знайшла роботу, сім’я з’явилася. Людмила ж вивчилася на ткалю. 12 років працювала на Черкаському шовковому комбінаті.

-                 Навіть гуртожиток від підприємства отримала. Жили там з чоловіком та двома доньками, - пригадує жінка. – Потім на підприємстві почалася криза. Я звільнилася і стала перебиватися тимчасовими заробітками.

Доньки виросли. Кімнатка в гуртожитку маленька. Стали шукати, де оселитися, аби місця всім вистачало. Так вибір припав на Червону Слободу. І до міста недалеко, і під силу була купівля будинку. Тоді й трапилося з Людмилою нещастя – укус оси зумовив мікроінсульт, який в свою чергу обернувся іншою недугою. Людмила вже кілька років «на групі». 

«Потік нестримної душі - кричать, кричать мої вірші»

Хвороба, травми особистого життя напосіли на жінку. Вони не давали їй спокійно жити, руйнували ззовні, а найбільше травмували душу. Так було доти, поки одної ночі до неї не прийшли римовані рядки. Жінка взялася за ручку, щоб написати:

Про те, що на землі святій не можу я мовчати,

Нема вже сліз, нема вже слів, один комок у горлі.

І як позбутися мені страшної цеї болі?

Почуйте, люди, ви мене, бо ви, мабуть, заснули.

Бо всі, хто спить спокійним сном, за той народ забули.

 

-                 Рядки йдуть один за одним і їх треба швидко записувати. Не запишу – то вже й не згадаю, а лягли на аркуш, то пам’ятатиму вічно, - каже жінка.

Свої вірші Людмила Убога записує у звичайний шкільний зошит. Шукала тих, хто дасть не просто оцінку, а пораду, як писати досконало, що робити із римованими рядками. Так познайомилася із гуртківцями  руськополянської «Провесні».  На їхніх зібраннях стала вчитися поетичному мистецтву.

– Мені здається, що Господь дав мені цей талант, аби донесла до людей про нього слово, - каже Людмила. – Відтоді як стала писати вірші,  моя хвороба не так на мене наступає. Я живу і радію тому, що маю в цім житті:

Приснився сон мені учора,

що я одна стою. Довкола

нема нікого, лише поле.

І я кричу, усіх гукаю,

де люди ділися, не знаю.

Мабуть, ішла та заблукала.

І поле, як пустиня стало.

Кричу, кричу, вже сил немає.

Чого я тут, чого не знаєм?

Чому це сталося зі мною?

Та тільки вітер за спиною.

О боже, люди, що це з вами

Чи ви глухі й сліпі всі стали?

І в Бога вірить перестали?

Почуйте тих, хто поруч з вами.

Це близько і не за горами.

Скільки ж я буду вас гукати?

Чи на коліна мені стати,

Щоб хтось із вас мене почув.

 

Сьогодні вірші жінка присвячує своїм дітям та онукам. Їх тепер у неї п’ятеро. А ще живе Україною. Болить її серце за те, що коїться на рідній землі, що гинуть молоді люди:

Залишив він матір і маленьку дочку.

Як сказати цій дитині, що тата немає

Що забрав Господь на небо й звідти не вертає.

 

Але свято вірить, що прийде час і, навіть, на сході заколосяться поля під блакитним небом і Господь подарує українцям мир в країні та мир у кожному серці.

-                 Мій внук-пятикласник навчається у Черкаській гімназії №9. Він кадет. Для нього написала вірш:

Я українець, я кадет

Я патріот своєї України.

І в мене є один секрет:

І ти і я любить її повинні.

Ми є майбутнє, ми сини

Ми будем захищать свою державу.

Ми хочем одного

Щоб не було війни.

А всім героям нашим слава!

Оцініть матеріал!
(0 голосів)

Календар

« Грудень 2018 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
          1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30
31