Тямущі «грації» знайдуть вихід з будь-якої ситуації

Середа, 05 липня 2017 07:32

Білозір’я – козацьке село Черкащини завжди виділялося своєю першістю в реформах, освіті, культурі. Потужний розвиток цього села можна порівняти з випічкою кексів. Один пекар замішує тісто, за своїм ексклюзивним рецептом, а його помічники додають туди прянощів, і в результаті виходить ідеальний смаколик.

Понад чотири роки тому маленьку щіпочку родзинок додали до кексу Микола Пишний і Людмила Лопушан, коли відкрили в місцевому будинку культури перші дві безкоштовні групи студії танцю «Грація». Тоді Білозірський центр культури і дозвілля по-справжньому ожив.

Ірина Боркут – хореограф колективу. У Білозір’я прийшла професіоналом всеукраїнського рівня і поставила за мету навчити місцевих дітей всьому, що вміє сама і прищепити любов до танцю.

– Зараз у «Грацію» повертаються її випускники. Лише одна з них обрала для себе стежину, пов’язану з хореографією. Тепер моя старша група налічує букет з абсолютно різних професій: готеляр, журналіст, хореограф, фармацевт, психолог. Для мене це гордість та неабиякий стимул працювати з білозірськими талантами й надалі, – зізнається Ірина Вікорівна.

Більшість учасниць старшої групи рік тому закінчили школу й роз’їхались по інших містах. Та часто навідуються у «Грацію» і обіцяють привести сюди своїх дітей.

Щороку з’являється все більше охочих навчитися танцювати. Зараз у колективі налічується понад 200 учасників. Незмінною залишалася тільки його старша група – справжня родзинка «Грації».

– Добре пам’ятаю наш перший вихід на сцену – від хвилювання тремтіли ноги й руки, а серце вискакувало з грудей. Перед нами була ціль – не підвести керівників. А місцеві владці повинні були зрозуміти, що ми маємо право на існування як самостійний колектив, – згадує свій дебют учасниця старшої групи студії Наталя Ткаченко. – Тоді ми виклалися на всі 100%. Три хвилини пролетіли як одна секунда. Зал аплодував нам стоячи. Ми зрозуміли, що понад два місяці підготовки минули не дарма.

Уже тоді було видно неабиякий потенціал цих дівчат. Влада виділяла кошти на розвиток колективу, а старша група постійно шліфувала свої танцювальні вміння.

– Щоразу хореограф обирала для нас все складніші постановки. Та для завершеності номерів не вистачало яскравих костюмів, – зізнається Наталя Ткаченко. – Спочатку ми обходилися тим, що вже було в ЦКД, а дещо навіть шили власноруч. Пізніше долучилася місцева влада. І це стало ще одним стимулом працювати краще й більше.

Помітили талант дівчат і у районі та області. «Грацію» почали запрошувати на районні заходи, де вони виступали на рівні зі зразковими та народними колективами. Хоч їм було важко, траплялося багато курйозів під час підготовки і на сцені, та дівчата вкотре доводили, що вони – гідний колектив. Одна з учасниць Алла Гриценко пригадує своє перше районне свято танцю:

– У нас було всього три хвилини, щоб налаштуватися на вихід. Це була шалена метушня. Я помилково одягла костюм солістки, і він просто розійшовся по шву. Дівчата почали кричати, сваритися, ледь не плакали. До виходу залишалася одна хвилина, а в Наталі немає вбрання. Тут на допомогу прийшов наш тогочасний директор ЦКД Микола Пишний. Він узяв перші нитки, які попали під руку, і прямо на ній зашив чорними нитками білу сукню. На сцені всі забули про сварку, чудово станцювали, а глядачі, мабуть, і не здогадувалися про перипетії за кулісами. Тоді ми зрозуміли, що можемо відмінно працювати в будь-якій ситуації.

Старша група стала взірцем для своїх наступників. Єдність та дружбу дівчата вважають особистою формулою успіху. Навіть будучи хворими, вони виходять на сцену, бо знають, навіть без однієї з них номер втратить свої барви. Так сталося й на обласному конкурсі «Візерунки на Росі».

– Тоді у мене був страшенний бронхіт. Через високу температуру я не могла підвестися з ліжка, а лікування не давало жодного ефекту. Конкурс на носі, а я не у формі, не на репетиції, не зі своїми дівчатами. Через те, що своєю відсутністю я можу завдати їм клопоту, переймалася більше ніж за своє здоров’я. «Я буду на сцені!», – заявила впевнено хриплим голосом, – пригадує Мар’яна Кусяка. – У день конкурсу почувалася кепсько, але на сцені забула про хворобу й виклалася наповну. Тоді ми перемогли, і я зрозуміла, що заради цього можна й здоров’ям пожертвувати.

– Бувало, що виходила на сцену, шкутильгаючи, спускалася зі сцени й непритомніла, – додає Альона Валантирець.

Серед здобутків старшої Грації неодноразові перемоги в районному «Святі танцю», ґран-прі конкурсу «Візерунки на Росі», участь в обласному святі дитячої творчості «Тарасові Джерела», приуроченому до 203-ї річниці від дня народження Т. Г. Шевченка. Неодноразово виступали на районному концерті до Дня Прапора та Дня Незалежності, а ще були у складі делегації Білозірської ОТГ під час візиту до Печеніжинської та Калигірської ОТГ. «Грація» гастролює по всьому району, і скрізь її учасниць зустрічають оваціями.

Анна ДІБРОВА

 

Оцініть матеріал!
(0 голосів)

Календар

« Вересень 2017 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
        1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30