Скриня – предмет «сили» української жінки

Вівторок, 27 червня 2017 15:34

Були часи, коли дівці, у якої не було скрині з «жіночими» скарбами, парубки навіть услід не дивилися. До 15-ліття сім’я мала забезпечити доньку цим невід’ємним атрибутом. З-поміж іншого дівчина повинна була покласти туди щонайменше дві вишиті нею сорочки – на весілля і на власну смерть.

Більшість же сучасних жінок не бачать у цьому сакральному предметі користі, адже в салоні можна купити модернові шафи і комоди на будь-який смак. Проте в хатах наших пращурів скрині стояли на почесному місці – це була не лише окраса, а й показник доброту сім’ї, незмінний атрибут весільного обряду.

Скриню вважали жіночою скарбницею, і у ній можна було знайти все – від одягу й рушників до коштовностей та цінного посуду. У хаті могло бути кілька скринь – бабусі, матері, доньки, онуки. Ключ від скрині завжди був при власниці, а доступ до скрині жінки мала хіба її неповнолітня донька, у якої ще не було свого «сейфу», але з п’яти років вона вже починала шити й вишивати одяг та рушники, які потрібно було десь зберігати. На підтвердження інтимності цього предмету побуту свідчить той факт, що скриня завжди була повернута замком до стіни, а зазирати у чужу скриню вважалося поганим тоном.

Її передавали з покоління у покоління по жіночій лінії, зберігаючи пам’ять роду, традиції, родинне тепло. А коли траплялося так, що заміжня жінка помирала і в неї ще не було спадкоємиці, якій би могла заповісти свій скарб, то в найкоротший термін вдівець мав повернути скриню в родину покійної.

Відродження

Нині українці повертаються до давніх звичаїв. Не оминула ця течія і предметів побуту, зокрема скринь. Відродити традиційні скрині Середньої Наддніпрянщини намагаються працівники відділів етнографії та історії краю XIV-початку ХХ століть Черкаського обласного краєзнавчого музею спільно з членами Черкаського обласного осередку Національної спілки народних майстрів України.

– Ми започаткували проект «Відродимо мальовану скриню Середньої Наддніпрянщини», бо відчули, що нині у тренді не лише вишиванки. Люди почали звертати увагу на всю автентичну атрибутику, яка, окрім естетичного навантаження, має символіко-оберіговий зміст, – запевняє завідувач відділу етнографії Вікторія Наумчук. – Крім того, ми намагаємося дати нове дихання професії скринника, яка почала занепадати вже на початку ХХ століття, і прищепити людям шанобливе ставлення до народних малярів. Стартом проекту завдячуємо члену спілки народних майстрів Анатолію Алєксєєву, який створив дві скрині для нашої Галереї народного мистецтва. Можливо, вони були виготовлені не за традиційними канонами, та коли ми вперше побачили їх, то відразу загорілися ідеєю «одягнути» і оздобити «вишивкою», тобто забарвити і розписати, щоби вони мали завершений вигляд. Нас підтримали колеги, яким ми дуже вдячні.

За словами старшого наукового співробітника відділу етнографії Валентини Хілобок, у фондах музею налічують близько 20 старовинних скринь, і це є солідна колекція. Збирали їх по всій Черкащині – щоби дослідити притаманні кожному району орнаменти, колористику, техніку. Та найбільше людей, небайдужих до збереження історичної пам’яті, виявилося на Чигиринщині й Чорнобаївщині. Тепер музейні працівники дбають про збереження культурної спадщини – слідкують за температурним режимом і вологістю у приміщенні, де зберігаються скрині. А раз у рік їх виносять зі сховку, щоби «провітрити».

 Заняття для найбільш умілих

На початку проекту майстри, охочі реставрувати скриню, оглянули виставку та експозицію відділу етнографії, де були представлені всі скрині з колекції музею. 

З повним текстом статті можна ознайомитися на сторінках газети "Сільські обрії".

Оцініть матеріал!
(0 голосів)

Календар

« Вересень 2017 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
        1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30