Іде війна...

Четвер, 07 квітня 2016 12:27

Іде війна нам так не зрозуміла…

Іде війна, запекла і страшна.

Вже вся душа моя зболілась,

Щоб чимсь допомогти, що могла я віддала.

За нас мій син воює там, чийсь тато, брат, сусід

Тому ця біль в душі зроста й зростає,

З цим справитись уже немає сил.

Моя ти рідна Україно, ти вистоїш, я знаю.

Твоя ж бо доля непроста:

Тебе не раз згинали до коліна,

Забути змушували рідну мову,

Холопами й рабами нарікали.

А нині топчуть твою землю «Смерчі» й «Гради»

Горить, палає все кругом.

Гинуть там твої вірні солдати.

Сльози ллють їх матері.

Та нікому не вдасться нас зламати,

Коли є сила й воля, щоб жити на вільній землі.

Надія у нас тільки одна –

Переможе наша рідна Україна,

Бо у цьому двобої вона не сама.

З нами поруч волелюбні народи

І всього світу дружня рука

А ти, ворожий супостате, бійся і тремти!

Сховатися тобі не вдасться

І прощення тобі не буде

Багато років, а може і віки.

Запроданців й нащадки наші не забудуть.

Відлуння вибухів снарядів ще довго чутимуть,

Коли нема де заховатись від оскаженілої орди.

Добре знаю, Господь за це їх покарає.

Геть згиньте з нашої землі!

А нашим воїнам, хоробрим Героям -  «Слава!»

«Слава Героям!», що вже у землі.

Ми будемо Вас знати й пам’ятати.

Низький уклін Вам, дорогі солдати!

                                                            Марія Величко, с. Степанки

 

Оцініть матеріал!
(0 голосів)