Віршовані рядки учасників літературного об'єднання "Провесінь"

Вівторок, 01 березня 2016 15:17

НАЙБІЛЬШЕ, ЩО  ЛИШАЄМ  НА  ЗЕМЛІ...

У глибині картини ледь видно сніжний дім,

Далеке світло блимає: там тепло і затишно,

Панують спокій та любов у домі тім,

І м'яко огортає погляд ніжний.

 

Я все життя іду крізь заметіль,

Бреду по кучугурах снігу і бреду в морози,

Та віддаляється від мене рідний дім,

Туманять обриси його - безсилі сльози.

 

А вогник світить, світить вдалині -

Дитяча мрія, що тримає нас на світі:

Зігріюсь там і чай наллють мені,

І зустрічі радітимуть щомиті.

 

Тепер вже сам стаєш тим вогником крихким,

Готовий вислухати, обійняти і зігріти,

 І це - найбільше, що лишаєм на Землі:

ТЕПЛО, ЩО ПАМ'ЯТТЮ КОГОСЬ ЗІГРІЄ В СВІТІ.

                                     Світлана Корчинська

 

ЗИМА

У снігу дрімають хати,

Біля печі - крекче стар, -

Скоро димом сизуватим

Душу витягне в димар.

 

В далях ліс чорніє голий,

Стогне вітер у гаю.

Сніг засипав рідне поле,

В думах голову мою.

 

Зачарує очі простір -

Непорочність білизни,

Як до вас вертаю в гості

З суєтної чужини.

 

Лет сніжинок в вальсі ніжнім...

Знов увидівся мені

Погляд твій в узорі сніжнім

На забутому вікні.

 

І озветься в серці біллю

Спогад в рідному краю...

Стиглі роки заметіллю

Вкрали молодість мою...

                   Микола Шинкаренко

 

ЗИМОВИЙ  ТВІР

Я друкувала на сторядді вулиць,

Як букви, залишаючи сліди,

Але чомусь рядки мої зігнулись

І я подрукувала не туди.

У ніч цю, почуваючись совою,

На гілці незалюднених доріг

Я бачу, як сторінкою новою

Лягає знову приставучий сніг.

А потім він кружляє і кружляє,

І хитро твір мій вже ховає десь,

Але його, напевно, прочитає

Якийсь допитливий кудлатий пес.

                         Олена Диченко

 

ЛЮБЛЮ ЗИМУ

Зима! Люблю твої картини,

Де казкою стає земля,

Безкраї снігові рівнини,

Якими повняться поля.

 

Люблю морози й хуртовини,

Ці дивовижні подарунки,

У лісі в білому - ялини,

На шибках вікон - візерунки.

 

І вечоровою порою

Додому спішно крокувати,

Щоб, милий друже, із тобою

Подовгу разом чаювати.

                      Катерина Шраменко

                      (Переклад з російської - Світлани Корчинської)

Оцініть матеріал!
(0 голосів)