Народні перлини в мереживі віршів Івана Йосиповича Пахаренка

Вівторок, 01 березня 2016 15:13

Леськи…Милозвучне село над  Дніпром. Про його красу і працьовитих людей  завжди писали в своїх творах місцеві письменники та поети.

   Одним з них і є наш земляк Іван Йосипович Пахаренко,  виходець із народних глибин, самобутній і оригінальний майстер слова.                            Народився Іван Йосипович Пахаренко 13 лютого 1932 року в селі Леськи на Черкащині в сім’ї колгоспників. Сім’ я була дружня, працьовита. Іван, будучи школярем, працював уже в колгоспі, допомагав батькам. З 10-го класу   його  забрали  до армії. Чотири роки відслужив на Балтійському флоті. Після армії закінчив-таки 10-й клас, а далі вчитися не було можливості. Тож і пішов заробляти гроші. Здобув багато спеціальностей-слюсаря, столяра, муляра, теслі, був механізатором. В 1957 році одружився, почав будувати нову хату. Все своє життя багато працював, але у вільний від роботи час, вечорами любив і поспівати, і потішити своїх односельчан віршами та гуморесками, які сам писав.                                                                      

  Ще й досі, вечорами бере Іван Йосипович папір і ручку та загрубілими руками  виводить рядки про своє рідне село, про його чудових людей, про свою життєву стежину, яка в’ється,  в’ється вдалечінь.

    В 1998 році вийшла з друку збірка віршів та гуморесок І.Й. Пахаренка  “ Я хлібороб…”.

                     Я хлібороб , орав і сіяв поле,

                     З дитинства його все переходив,

                     І знаю, як стерня у ноги коле,

                     Як тяжко в полі в спеку без води.

                    

                     Я знаю як, коли розбудять рано,

                      І в поле йдеш стежками навпрошки-

                      Роса,пісок, на ноженятах рани,

                      Між пальцями прокляті підрізки.

 

                     Пройшли роки… Лани ті невпізнані,

                     Вже кіньми не працюють на полях,

                     Працюють трактори там і комбайни,

                    Й родити стала краще та земля.

 

                   Та від землі я все ж не відступився,

                  Що здужаю стараюся- роблю,

                  Щоб хліб у полі завжди колосився,

                  Зерно дорідне,щоб лягло в ріллю.

      

                                Леськівчанам

                   Село у нас одне з найкрасивіших:

                   І поле, і Дніпро, сади й луги,

                  І птахів приліта до нас найбільше -

                 Дзвенять пташиним хором береги.

 

                 І люди в нас веселі й працьовиті,

                 І трудяться,й співають,хоч бува

                Доводиться, як скрізь,нелегко жити,

                Та все ж якось потрібно виживать.

 

                Тож трудяться і в полі леськівчани,

                І в клубі ще співають…Взагалі,

               Стараються і днями і ночами,

               Щоб вижити і в нашому селі.

 

                                 Неправда

                    Запитав хлопчина тата:

                    - Чи то правда,що на днях

                    Ви повзли вночі  до хати

                   Такі п’яні, як свиня.

    

                 -Та не вір ти, сину, людям

                  То брехня та ще і зла.

                  Чи ж було таке, чи буде,

                 Щоб свиня спиртне пила?

 

                  Невідомому солдатові

                Дівча мале із квітами іде…

                Позаду залишилися вже хати,

                Але воно прямує все ж туди,де

                Могила Невідомого солдата.

 

               Вчорашні ще видніються сліди

               Покійниця – прабабця так просила:

               -Хоч інколи, дитиночко, ходи

               Хай буде ця уквітчана могила.

              І дівчинка частенько там бува,

              І завжди носить  квіти до могили,

              Свіженької водиці долива…

              Постоїть мить, голівку низько схилить,

 

              Хустинку до обличчя прикладе

             (Бабуся так було завжди робила ),

             Й поволеньки в село тоді іде..

             І завжди та уквітчана могила…

 

Оцініть матеріал!
(0 голосів)