Фунікулер

Вівторок, 01 березня 2016 15:03

Фунікулер  столиці – один із старовинних об’єктів, яким  може похвалитися не кожне місто (на території  України він  другий після Одеси). За своїм призначенням, це спеціальний канатний підйомно-транспортний засіб, який застосовується для перевезення пасажирів в умовах  важкодоступної місцевості через її складний рельєф. Такою місцевістю здавна вважався крутий підйом з Подола, який не мав транспортного зв’язку з Верхнім містом, і добиралися туди стежинками чи по дерев’яних сходах. Наприклад, щоб піднятися до Михайлівської площі, де розташований Михайлівський Золотоверхий собор,треба було подолати 500 сходинок.  Для численних богомольців, більшість яких мали похилий вік, зробити це було нелегко. А прокладання трамвайної лінії вважалося неможливим. Тому поява такого електричного підйомника («фунікулер» - від латинського «мотузка») в кінці 19 століття  стала нагальною потребою киян.

Фунікулер – транспорт ще й екзотичний  та дорогий, тому не просто було Артуру Абрагамсону, якого називали «інженером в квадраті», відстояти ідею механічного підйому у вигляді невеликої залізниці з канатною тягою. Фінансові витрати взяло на себе Бельгійське акціоненрне товариство, яке на той час володіло міським транспортом. У Швейцарії підготували обладнання та візочки вагонів (сучасні вагони виготовлені на Київському заводі електротранспорту).Отож в 1903-1905 рр. розпочалися в місті роботи з облаштування канатної електричної дороги. Називалася вона – «Михайлівський електричний канатний підйом», так як розташована біля Михайлівського собору.  Її протяжність була до 200м, (нині – 222м) , швидкість – 2м/с, різниця висот – 75м, нахил – 20 градусів, місткість вагончика – 100 пасажирів.

З першого ж дня (а це сталося 8 травня 1905 року з великими урочистостями) фунікулер став популярним засобом пересування. До 30-х років вважався трамвайним маршрутом і навіть мав номерний знак. Не припиняв своєї роботи навіть під час окупації Києва 1941-1943рр., так як споживав мало електроенергії. На сьогодні ним послуговується 10-15 тисяч пасажирів у день, на рік ця цифра виростає до 5 млн. Бо фунікулер приваблює ще й туристів, гостей столиці й, звичайно, дітей. Маленький блакитно-синій вагончик піднімає вас вгору (подорожувати краще з Подолу), і ви хоч на коротку мить (3-5 хвилин) ніби опиняєтесь у нереальній дійсності, бо перед вами, як у казці, розгортається панорама великого міста: зелений чи золотистий (восени) водограй  насаджень, широчінь Дніпра, острови – дух переймає від такого видовища! Адже Михайлова гора – одна з найвищих точок Києва.

Київський фунікулер зараховують до пам’яток архітектури 19 століття. На сьогодні, після декількох реконструкцій, він отримав привабливий вигляд. Нижня станція (вул. Сагайдачного, 3, метро «Поштова площа») оздоблена комплексом арок. Верхня станція (вул. Трьохсвятительська, 6, тераса північної частини парку «Володимирська гірка») створює можливість подальшої пішохідної екскурсії Верхнім містом з обзором Михайлівського Золотоверхого монастиря, Золотих воріт, Софійського собору, Андріївської церкви. Літньої  пори, спустившись на фунікулері вниз, можна здійснити прогулянку теплоходом.

 Світлана Корчинська

Оцініть матеріал!
(0 голосів)