Зелений туризм – можливість започаткувати прибуткову справу в селі

Понеділок, 03 жовтня 2016 10:13

Бажання започаткувати власний агротуристичний бізнес може з’явитися з різних причин. Наприклад, потреба одержання додаткових доходів чи бажання змінити місце або стиль життя. Незалежно від причин, прийняття рішення – це завжди процес, який починається з констатації проблемної ситуації. Необхідною його складовою є інформація. Про що ж ідеться?

Наш район має безліч цікавих, з багатющою історією та й просто мальовничих місць, де можна відпочити, помилуватися природою. В кожному населеному пункті є свої «родзинки»: парки, церкви, монастирі, музеї. Виграють у цьому плані віддалені села, де й повітря інше, й люди привітніші. Поки що тут облаштувалися лише вісім так званих «зелених садиб».

За словами директора Департаменту регіонального розвитку ЧОДА Романа Карманніка, в області діють 45 «зелених садиб».

– Найрозвиненішими в цьому напрямку є Черкаський та Чигиринський райони. Альтернативним шляхом розвитку зеленого туризму в регіоні є створення мережі тематичних селищ, що дає змогу врізноманітнити туристичний продукт та привабити ще більше мандрівників. Цей проект реалізують завдяки співпраці польської Фундації розвитку місцевої демократії та українського Інституту Демократії ім. Пилипа Орлика. Ідея створення тематичних сіл активно впроваджується на Черкащині. Зокрема, такі бізнес-ідеї вже впроваджуються в 14 селах регіону, – коментує Роман Карманнік. –Більшість тематичних сіл – це інноваційні бізнес-ідеї, що передбачають активний відпочинок на природі, ознайомлення з місцевими традиціями, культурою та історією. З іншого боку – це чудова можливість збільшити обсяги туристичних потоків до регіону та забезпечити жителів сільської місцевості новими робочими місцями.

Черкаському району є чим похизуватися

Приміром, у зелених садибах, що в Худяках, відпочивальникам пропонують екскурсійні маршрути до славетного Чигирина, Суботова, Холодного Яру, по чарівних куточках села, а також прогулянки сосновим лісом, на велосипеді, збір грибів, організація риболовлі, рибацької каші з юшкою, катання на баркасі, відвідування творчих садиб – майстер-класів.

Осередок зеленого туризму «Шинок Левко» в Мошнах – це мальовничий двір із хатою-мазанкою, будиночком для гостей та кафе. Для відпочивальників пропонують екскурсійні прогулянки по туристичному маршруту села.

Садиба «Коло друзів» у Будищі розташована поряд із Мошногірським пагорбом, неподалік від річок Дніпро та Вільшанка. Територія садиби добре озеленена, є дитячий майданчик, гойдалка, майданчик для багаття з мангалом, літній майданчик для пікніка, ігрова кімната, тенісний стіл. Відпочивальникам пропонують екскурсії по історичних та природних заповідниках, майстер-класи, анімаційні програми та дегустації.

Агросадиба «Добра хата» в Чубівці – це старовинна глинобитна українська хата, обкладена цеглою, всередині якої є піч із плитою й лежанкою. Є червоний кут і кут старовинних речей. Навколо хати широке подвір’я, оформлене в традиційному ландшафтному стилі, прикрашене клумбами з квітів і трав, чагарниками й молодими деревами. Тут можуть відпочивати як родини, так і проводитися корпоративні вечірки.

Зелений туризм стає популярним у Європі

Для прикладу розкажу історію сімейного бізнесу Гжегожа Баляка, власника агрофірми «Тиха вода» із селища Розчишов, Дзержонювського повіту Нижньосілезького воєводства, з яким познайомилася під час навчального візиту в Польщу в рамках проекту «Інституційна підтримка – активізація місцевих ЗМІ в місії інформування про реформу децентралізації в Україні». Історія його сімейного бізнесу – це розповідь про золоту рибку, з тою відмінністю, що бажання родини пана Гжегожа здійснилися завдяки щоденній копіткій праці.

Пан Гжегож народився в родині фермерів. 25 років тому його батько, скуштувавши заробітчанського хліба в інших країнах, у пошуках кращого життя для своєї сім’ї вирішив переїхати саме в це село на хутір Лясоцін. Тут він пішов до місцевого солтиса (старости), який і вказав, яка саме садиба продається на цьому хуторі.

– Це була занедбана будівля на чотири кімнати, – пригадує пан Гжегож, – бо в ній жила пиячка, яку в селі прозивали «чорна Марися». Але нам нікуди було діватися, і батько вирішує купити цю хатину та землю, аби оселитися тут.

Оскільки сім’я постійно займалася фермерством, то й на новому місці батько сімейства вирішує викопати ставки, запустити туди форель, а поряд збудувати стайні, де триматимуть коней, овець та іншу домашню живність. Одного дня з родиною він влаштував на подвір’ї пікнік: смажив форель, яку піймав особисто. Очевидно, запах риби був дуже принадним, бо на їхнє подвір’я зайшли туристи, які відпочивали поряд, у  готелі. Перша продана форель стала початковим капіталом для майбутнього бізнесу.

– І в нас загорілася лампочка. Це було в 1998-99 роках. Точно не пам’ятаю, – повідав пан Гжегож. – Люди стали приходити часто. Ми облаштували спершу місця для відпочинку. Це були звичайні навіси. Потім їх стало мало, і ми збудували кафе під накриттям. Це був сезонний туризм. Але люди почали запитувати, чи можуть вони приїхати взимку. І батько вирішив збудувати готель. Він його зводив із двома українцями. Тому тут українські мотиви, які до душі мандівникам. До речі, нові ідеї приносять гості. А ми їх лише втілюємо.

З 1999 року родина постійно розширює свою «зелену садибу». Гжегож каже, що цього вимагає попит. Власне, заради розширення своєї агрофірми він узяв перший кредит. Тоді збудував п’ять кімнат та розширив бар. А потім обходився без чужих грошей. Аж поки не взявся будувати двоповерховий будинок для гостей. У співфінансуванні були гроші з Євросоюзу на реалізацію інвестиційного проекту із зеленого туризму.

– Так просто коштів ніхто не дає. А якщо ти їх отримуєш, то потім дуже ретельно звітуєш за кожну копійку. Аби реалізувати проект на умовах співфінансування з коштами, що виділяє Євросоюз, – потрібне величезне бажання, терпіння і, звичайно, власний капітал, – каже пан Гжегож.

Сам проект йому розробляла консалтингова фірма. Таких досить багато зараз у Польщі. Потім були «походи» по інстанціях для його затвердження. Новобудова обійшлася в суму 1,7 мільйона злотих, 40 % із яких – це дотація з Європейського Союзу.

– Дотація дала можливість добудувати будинок. Було складно оформлювати всі документи. Інколи я розчаровувався в людях, бо бачив купу перешкод, але аби була можливість ще раз отримати потрібну дотацію, то скористався б нею. Бо отримав досвід, як це зробити, – каже власник агрофірми.

Все господарство веде шість осіб. У сезон наймають людей. Бо коли на початку своєї діяльності вони смажили форель для кількох, то тепер у вихідні обслуговують по 50-150 осіб. Люди заздалегідь замовляють собі зал для святкування. Тут відзначають весілля, причастя дітей, ювілеї та просто приїздять відпочити з друзями на вихідні. Причому навмисно рекламою в агрофірмі ніхто не займається.

– Бо не маємо на це часу, власне, як і на відпочинок, – каже пан Гжегож. – Тут спрацьовують вуха – відпочивальники діляться враженнями, і кожного дня до нас телефонують люди. Поки що клієнти шукають мене, але ми розуміємо, що так завжди не буде, тому вже зараз заснували свій сайт, аби мати змогу заявити про себе.

Приміром, у нього вже розписані всі суботи наступного року на весілля, а ще 12 – на 2018 рік у банкетному залі, будівництво якого ще триває. Звичайно, такий бізнес має свої недоліки. Сам Гжегож лише мріє про відпустку. Проте, відколи в його родині з’явилися діти, він зрозумів, що треба змінювати підхід до роботи. Самотужки вже не впоратися. Тим паче, що місцеві «зелені садиби» наразі дуже популярні серед відпочивальників – за невеликі гроші тут отримують комфортний відпочинок. Крім того, поряд із агрофірмою «ростуть» Совині гори, де місцеві владці планують збудувати підйомник. Хутір Лясоцін має найближчим часом стати туристичним міні-курортом. А значить у село прийдуть інвестиції.

– Сучасна людина шукає чогось свійського, того, що є натуральним, і до чого ще не дотягнулися руки загальної комерціалізації. Містяни нині їдуть у подібні нашому господарства, аби трохи сповільнитися, відпочити від швидкого темпу життя. Це з одного боку. А з іншого – сімейний бізнес – це складна праця. Тут робота на роботі, і робота вдома. Так завжди не може тривати. Торік ми витримали весь потік людей, сподіваюся, що й цьогоріч впораємося, але вже зараз думаємо, як переформатувати роботу, – каже пан Гжегож. – Наступного року буду брати більше людей, аби мати час для родини.

А ще чоловік мріє побувати в Україні. На Буковині народився його тато. Син хоче побачити батьківський край, який став лейтмотивом його агротуристичної фірми.

 Стаття створена на основі досвіду, здобутого в результаті участі у Проекті, що реалізується у рамках Польсько-Канадської Програми Підтримки Демократії співфінансованої з програми польської співпраці на користь розвитку Міністерствo закордонних справ РП та канадського Міністерства закордонних справ, торгівлі та розвитку (DFATD).

Наталія Усенко

Оцініть матеріал!
(0 голосів)