Бізнес-історія бійця АТО, який повернувся додому

Понеділок, 21 травня 2018 15:40

Для багатьох воїнів АТО повернення до мирного життя означає початок боротьби із поствоєнним синдромом. Хтось б'ється з ним за допомогою ліків або занурюється в довоєнну роботу, хтось шукає підтримки у рідних і близьких. Багато хто впадає в депресію і не може повернутися звідти. «Сільські обрії» знайшли колишнього учасника АТО, який відшукав вихід для себе, – відкрив власну справу.

 До війни 45-річний Володимир Погорілий був приватним підприємцем. Складав корпусні меблі. На Сході він із позивним «Горець» захищав державу в 128-й окремій гірсько-піхотній бригаді. Повернувся додому в лютому 2016 року. Колишня робота була не під силу. Продав все обладнання і взявся за оригінальну власну справу – вирощування кролів. Фундамент свого бізнесу заклав завдяки грантовій програмі Євросоюзу.

Ідею кролебізнесу підказали побратими.

– Я спершу лише посміявся, коли Сергій Лугеря запропонував взятися за такий бізнес, – пригадує чоловік. – Які кролики? Доглядати за такою живністю у мене, містянина, ні досвіду, ні практики не було.

Проте, обміркувавши ще раз все вдома,зваживши всі «за» і «проти», з дружиною Людмилою вирішили сходити на «розвідку» в КП «Регіональний навчально-практичний центр розвитку багатофункціональних кооперативів», що по вулиці Смілянській, 131.

– Сидіти без роботи в очікування якогось дива чоловік не звик. Тим більше вести власну справу для нього не було новим, – розповідає 41-річна Людмила Погоріла, дружина Володимира. Натепер вона очолює Центр допомоги учасникам АТО в Черкаському районі.

Центр розвитку багатофункціональних кооперативів був створений за фінансової підтримки Євросоюзу в межах грантової програми ЄС «Підтримка політики регіонального розвитку в Україні». Проект сприяв підприємництву та запровадженню нових виробництв у регіонах. У ході його реалізації лише на Черкащині успішно запрацював 51 кооператив. Загалом вартість проекту сягає понад 600 тис. євро, з яких майже 80% – кошти ЄС, решта – з обласного бюджету.

– З самого початку ми розглядали наш проект, як альтернативний варіант реабілітації військових, які повертаються з війни, – зауважує Людмила. – На природі, як то кажуть, «тяжкі думки геть ідуть».

Аби отримати грант, подружжя повинно було мати землю, створити сільськогосподарський обслуговуючий кооператив та захистити власний бізнес-план. Напередодні родина Погорілих отримала земельну ділянку в Леськах.

– Спершу ми навчалися: писати бізнес-плани, захищати їх. Нам їх повертали на доопрацювання. Потім потрібно було створити кооператив. З його оформленням теж була бюрократична тяганина. Не все так просто і спрощено, як того хотілося на старті запровадження бізнесу, – пригадує чоловік. – Проте нам вдалося.

Разом з тим родина Погорілих розпочала розчищати від «зелених захаращень» свої вісім соток землі. Ділянка знаходиться через дорогу від «риббригади». Поруч такі ж землі віддали їхнім побратимам. Проте обживатися там поки що ніхто не поспішає – фактично поруч із земельними наділами піщаний кар’єр. Погорілі стали першими.

– Самотужки найняли з Черкас техніку, викорчували старі дерева й чагарники, заасфальтували майданчик, облаштували присадибну ділянку під город. Чоловік збудував хижку для тимчасового там перебування, а також накриття для кліток. Перші клітки ми отримали у травні 2017 року, а кроликів – у серпні, – пригадує жінка.

Це були клітки-шеди на вісім відділень. На чотирьох засновників кооперативу (Погорілі взяли в партнери бойового побратима, інваліда війни ІІ групи, та батьків чоловіка зі Шполянщини) припало по дві такі клітки. У будівлі з навісом, під яким розміщені клітки, оселилося 16 кроликів каліфорнійської породи, які родина отримала у рамках проекту. Як їх доглядати, родина вже знала, оскільки, поки тривали підготовчі роботи, Погорілі розвели кроликів цієї ж породи на батьківському обійсті.

– Тому, коли ми отримали шеди, нам вже було кого туди посадити, – розповідає Володимир. – Клітки обладнані висувними піддонами для збирання гною, передні стінки – спеціальними годівницями і напувалками. Там є підігрів маточників, щоб кроленята не замерзли взимку, автопоїлки, підігрів води, її циркуляція, вентиляція приміщення, безвідходні бункерні годівниці.

Вирощувати вухатих – справа не легка і займає багато часу. Усіх потрібно оглянути, правильно провести спарювання, відокремити молодняк. Загалом на все це потрібно мінімум півдня. Найтяжче, каже чоловік, було перезимувати. Через відсутність електроенергії загинуло дуже багато кроленят, та і самому без електрики дуже важко.

– Аби підвести електроенергію до ділянки, потрібно або створити дачний кооператив, або просити допомоги у села чи району, бо вартість сягає близько мільйона гривень, – каже Володимир. – Хлопці будуватися там поки не збираються. Так само нереально отримати допомогу з місцевого бюджету. Поки що вихід із ситуації ми бачимо в отриманні гранту на облаштування сонячних панелей. Шукали інформацію по Інтернету. На жаль, по Черкаській області, подібних проектів не знайшли. Вони більше поширені на заході країни.

 

Знову йти по владних кабінетах, аби отримати допомогу, родина Погорілих не хоче. Кажуть, що не дуже вірять в позитивне вирішення.

Натепер у кооперативі «Еко-кріль» чотири особи, де кожен займається певним напрямком. Чоловік на місці доглядає за молодняком та молодими самками, його батьки займаються заготівлею складаючих для виготовлення комбікормів та відгодівлею молодняка і четвертий член кооперативу опікується доставкою, закупівлею кормів. Кролів годують лише комбікормом. Свіжа трава, кажуть, для них – це великий ризик. Щомісяця придбавають 250-300 кг для поголів’я. Працюють на екофермі всією родиною – в кожного свій обов’язок.

– У 6-річної Даші завдання – нікому не заважати, у 14-річного Данила – доглядати за собакою, курям трави нарвати, води всій живності принести, у 18-річного Артема – завдання дрова заготовити на зиму, аби татові було тепло зимувати, траву покосити навколо ділянки, піддони почистити, – розповідає Людмила. – Найстарша Юля мені по господарству допомагає.

Поки що свою продукцію Погорілі реалізують лише для знайомих. До них приїздять бойові побратими чоловіка. У Володимира купа нових ідей, як розширити кролеферму, або, фактично, створити на її базі комфортну екологічну сільську садибу для відпочинку:

– Плануємо завести іншу живність – ослика, павича, аби дітям родин бійців було з ким бавитися. Тут всі умови для релаксу – чисте повітря, поруч Дніпро.

Для гостей родина облаштувала відповідні умови і приймає кожного – хоч не допомогти, то відпочити. Там, кажуть, завжди раді гостям.

Наталія Усенко, фото із сторінки "Еко-кріль" в мережі Фейсбук

Оцініть матеріал!
(0 голосів)